Коротко. Усе майно, набуте за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, на кого воно оформлене (ст. 60 СК України), а частки подружжя при поділі є рівними (ч. 1 ст. 70 СК України). Поділити майно можна шляхом укладення нотаріально посвідченого договору або за рішенням суду (ст. 69, 71 СК України); позов про поділ доцільно подавати одночасно з позовом про розірвання шлюбу, але окремою позовною заявою, щоб спір про майно не затягнув розлучення, а після розлучення на нього поширюється трирічна позовна давність, яка рахується не від дня розлучення, а від дня, коли особа дізналася про порушення свого права (ст. 72 СК України). Ті самі правила застосовуються до майна жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, після того, як суд встановить цей факт (ст. 74 СК України). Частка в товаристві не ділиться, натомість другий з подружжя має право на половину її вартості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц); кредит без згоди банку між подружжям не розподіляється; будинок, не введений в експлуатацію, ділиться як об'єкт незавершеного будівництва (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 607/10858/22). Особиста присутність клієнта в Україні не є обов'язковою: адвокат діє на підставі договору та ордера, а участь у засіданні можлива у відеоконференції (ст. 212 ЦПК України).
Поділ майна подружжя не відбувається автоматично внаслідок розірвання шлюбу. Після розлучення майно залишається спільним доти, доки подружжя не поділить його шляхом укладення договору або доки поділ не здійснить суд (ст. 68 СК України). Тому питання про поділ доцільно вирішувати одночасно з розірванням шлюбу, проте окремою позовною заявою. Спір про майно потребує визначення його складу, оцінки вартості, а часто й судової експертизи, тоді як справа про розірвання шлюбу розглядається значно швидше; якщо ж об'єднати обидві вимоги в одному позові, розлучення очікуватиме, доки суд не вирішить спір про майно. Якщо шлюб уже розірвано, подається лише позов про поділ.
Порядок поділу залежить від того, чи дійшли подружжя згоди. Якщо згода є, майно ділиться шляхом укладення договору про поділ, який щодо нерухомості посвідчує нотаріус. Якщо згоди немає, один з подружжя звертається до суду з позовом про поділ спільного майна, у якому визначає склад майна, його вартість і бажаний варіант поділу, а суд, встановивши обсяг спільного майна та частки кожного, розподіляє його між сторонами. Для клієнтів, які проживають за кордоном, уся процедура ведеться адвокатом на підставі договору про надання професійної правничої допомоги та ордера адвокатського об'єднання, а участь у судовому засіданні за потреби забезпечується у відеоконференції (ст. 212 ЦПК України).
Як ділиться майно подружжя
Перш ніж ділити майно, потрібно визначити, що саме підлягає поділу. Сімейний кодекс розрізняє два режими власності: спільну сумісну власність подружжя і особисту приватну власність кожного з них. Ділиться лише перше, тому спір про поділ у більшості справ починається зі спору про те, до якого режиму належить конкретна річ.
Спільна сумісна власність — усе, що набуто за час шлюбу
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку, наприклад навчався, вів домашнє господарство або доглядав дітей (ч. 1 ст. 60 СК України). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, вважається спільною (ч. 2 ст. 60 СК України). Це правило діє і тоді, коли квартира, автомобіль чи вклад у банку оформлені на одного з подружжя: реєстрація права на ім'я однієї особи не означає, що майно належить лише їй (постанова Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 462/518/18).
Закон встановлює презумпцію спільності, яку можна спростувати. Той з подружжя, хто стверджує, що річ належить лише йому, зобов'язаний довести це, показавши, коли і за які кошти її придбано, тоді як другому з подружжя доводити спільність не потрібно (постанова Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18; постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц). Якщо доказів особистого походження коштів немає, майно ділиться порівну. Час набуття майна визначається за датою укладення договору або реєстрації права, а не за датою повної оплати, тому квартира, кредит за яку ще виплачується, також є спільною.
Особиста приватна власність — що не ділиться
До особистої приватної власності належить майно, набуте до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу за договором дарування або в порядку спадкування; майно, придбане за час шлюбу за кошти, які належали одному з подружжя особисто; приватизоване житло та земельні ділянки; речі індивідуального користування, у тому числі коштовності; премії й нагороди за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування шкоди, та страхові виплати за договорами страхування життя і здоров'я (ст. 57 СК України). Суд може визнати особистою власністю і майно, набуте за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч. 6 ст. 57 СК України). Якщо в купівлю вкладено і спільні, і особисті кошти, частка, пропорційна особистому внеску, є особистою власністю (ч. 7 ст. 57 СК України).
Найчастіше спір виникає щодо майна, придбаного за кошти від продажу особистого майна одного з подружжя. Верховний Суд тривалий час вимагав від такої особи доводити, що на нову покупку пішли саме ці кошти, і за відсутності доказів визнавав придбане спільним. У 2026 році Касаційний цивільний суд передав це питання на розгляд Об'єднаної палати, запропонувавши інший підхід: продаж особистого майна і купівля нового об'єкта в той самий день свідчать про особисту власність, якщо другий з подружжя не надавав нотаріальної згоди на купівлю за спільні кошти, а за наявності такої згоди придбане є спільним (ухвала Верховного Суду від 29.04.2026 у справі № 758/17900/21). До ухвалення постанови Об'єднаною палатою у таких спорах слід збирати повний ланцюжок доказів: договір продажу особистого майна, банківські документи про рух коштів і договір купівлі з тією самою датою.
Особиста власність зберігає свій режим і тоді, коли на ній збудовано спільне майно. Будинок, збудований подружжям у шлюбі на земельній ділянці, яку дружина придбала за особисті кошти, є спільною власністю і ділиться порівну, тоді як земельна ділянка залишається її особистою власністю (постанова Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 642/7544/21). Так само реконструкція або добудова спільного об'єкта, здійснена одним з подружжя після розірвання шлюбу, не припиняє права другого на ту частину, яка набута у шлюбі, а лише змінює розмір часток у новоствореному об'єкті (постанова Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 504/563/23).
Рівність часток і способи поділу
У разі поділу майна частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України). Суд може відступити від рівності часток за обставин, що мають істотне значення, про які йдеться в розділі про дітей. Поділ здійснюється у два кроки: спочатку визначаються частки кожного з подружжя, а потім майно ділиться в натурі відповідно до цих часток (ст. 70, 71 СК України).
Майно ділиться в натурі: кожному з подружжя виділяються конкретні об'єкти з урахуванням їх вартості, так щоб загальна вартість переданого кожному відповідала його частці. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, а речі для професійних занять — тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, і їх вартість враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя (ч. 2, 3 ст. 71 СК України). За наявності кількох об'єктів суд розглядає можливість поділити їх так, щоб не зобов'язувати сторону сплачувати компенсацію, або визначити її в мінімальному розмірі (постанова Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 522/5576/24). Якщо ж без компенсації не обійтися, вона присуджується замість частки лише за згодою того, кому належить частка, і за умови попереднього внесення відповідної суми на депозитний рахунок суду (ч. 4, 5 ст. 71 СК України).
Договірний поділ майна
Подружжя має право поділити спільне майно за взаємною згодою, і такий поділ є найшвидшим і найменш витратним способом упорядкувати майнові відносини після розлучення. Закон передбачає для цього два інструменти: договір про поділ майна, за яким ділиться майно, що вже є, і шлюбний договір, який дає можливість визначити режим майна на майбутнє.
Договір про поділ майна — коли подружжя дійшло згоди
Дружина і чоловік мають право поділити майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, тобто як у шлюбі, так і після розлучення (ч. 1 ст. 69 СК України). Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна одному з подружжя зі складу спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 СК України). Домовленість про поділ нерухомості у простій письмовій формі правових наслідків не створює, і за наявності спору суд її не бере до уваги (огляд практики Касаційного цивільного суду щодо поділу майна подружжя). Щодо рухомого майна, коштів і корпоративних прав нотаріальна форма не є обов'язковою, однак на практиці такі договори також посвідчують нотаріально, щоб уникнути спору про їх укладення.
Договір про поділ визначає, які об'єкти переходять у власність кожного з подружжя, і за потреби передбачає грошову компенсацію тому, хто отримує майно меншої вартості. Він є підставою для державної реєстрації права власності на нерухомість за тим з подружжя, кому вона виділена, і для перереєстрації транспортних засобів. Договір не може використовуватися для того, щоб вивести майно з-під стягнення за боргами одного з подружжя: поділ, спрямований на уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, не захищається судом (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі № 337/474/14-ц).
Шлюбний договір — можливість визначити режим майна на майбутнє
Шлюбний договір укладається особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, або подружжям і посвідчується нотаріально (ст. 92, 94 СК України). Ним подружжя може домовитися про непоширення на майно, набуте за час шлюбу, режиму спільної сумісної власності і вважати його спільною частковою або особистою власністю кожного, а також визначити порядок користування житлом і можливий порядок поділу майна в разі розірвання шлюбу (ст. 97 СК України). Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини і ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч. 4 ст. 93 СК України).
Оспорити шлюбний договір після розлучення складно, оскільки невигідність його умов оцінюється на момент укладення, а не за наслідками, які настали після розірвання шлюбу (постанова Верховного Суду від 10.05.2022 у справі № 755/5802/20). Посилання на укладення договору під тиском вимагає доказів тяжких обставин і їх зв'язку з волею другої сторони; сама по собі потреба отримати згоду на виїзд з дитиною за кордон таких обставин не становить, тим більше що під час воєнного стану згода другого з батьків на виїзд дитини не вимагається (постанова Верховного Суду від 01.09.2026 у справі № 446/2948/24). Угода про режим роздільності майна, укладена подружжям при реєстрації шлюбу в іншій державі, поширюється і на майно, придбане в Україні, оскільки режим майна подружжя має універсальний характер і не залежить від місця знаходження активів (постанова Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 554/4080/23).
Мирова угода — право сторін домовитися на взаємовигідних умовах під час розгляду справи судом
Мирова угода — це право сторін домовитися про поділ на взаємовигідних умовах уже під час розгляду справи судом. Подружжя може укласти її на будь-якій стадії процесу, після чого суд затверджує угоду ухвалою і закриває провадження (ст. 207 ЦПК України). Мирова угода має ту саму силу, що й рішення суду, і виконується примусово в разі невиконання. Суд відмовляє у затвердженні, якщо умови угоди суперечать закону або порушують права інших осіб, зокрема коли до угоди включено майно, у якому проживають нова дружина одного з подружжя та їхні діти (постанова Верховного Суду від 29.12.2025 у справі № 129/1702/25).
Судовий поділ майна
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір вирішує суд, який бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України). Позов про поділ подається до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а якщо поділу підлягає нерухоме майно — за його місцезнаходженням (ст. 27, 30 ЦПК України). Закон дозволяє поєднати вимогу про поділ з вимогою про розірвання шлюбу в одному позові, однак доцільніше подавати два окремі позови одночасно: у спільній справі розірвання шлюбу залежить від тривалості спору про майно, тоді як окрема справа про розлучення не чекає на оцінку майна та експертизу.
Що зазначити в позові
У позовній заяві визначається склад спільного майна, його вартість, частки подружжя та бажаний варіант поділу: які об'єкти позивач просить виділити собі, які відповідачу і чи належить комусь із них компенсація. Ціна позову визначається вартістю майна, а якщо заявлено кілька вимог — їх загальною сумою (ст. 176 ЦПК України). До позову додаються документи про право власності, документи про вартість майна і докази того, що майно набуте за час шлюбу.
Формулювання вимог має значення для результату. Вимога визнати майно спільною сумісною власністю самостійного захисту не дає: обсяг спільного майна є питанням доказування, яке суд вирішує в мотивувальній частині рішення, а ефективним способом захисту є саме вимога про поділ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц; постанова Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 759/18856/19). Позов має охоплювати все спільне майно, включно з неподільним, оскільки вирішення спору судом не повинно зумовлювати потребу в новому зверненні до суду щодо того самого майна (постанова Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 522/5576/24). Водночас суд не зв'язаний запропонованим варіантом поділу і може розподілити майно інакше, ніж просив позивач, з урахуванням інтересів сторін; це не є виходом за межі позовних вимог (постанова Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 489/2488/22).
Заходи забезпечення позову — щоб не допустити відчуження спірного майна під час розгляду справи
Розгляд справи про поділ триває місяці, і за цей час другий з подружжя може продати автомобіль або зняти кошти з рахунку. Продаж спільного майна після подання позову не позбавляє права на поділ: майно, яке вибуло до третіх осіб, включається до складу того, що ділиться, а суд вирішує питання про компенсацію або про виділення іншого об'єкта в рахунок частки, оскільки наслідки недобросовісної поведінки однієї сторони не можуть бути покладені на другу (постанова Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 489/2488/22). Проте присудити компенсацію простіше, ніж її отримати, тому з метою недопущення відчуження спірного майна під час судового розгляду сторона може вжити заходів забезпечення позову, подавши відповідну заяву одночасно з позовом.
Суд може накласти арешт на спірне майно або на кошти на рахунках відповідача в межах половини заявленої суми (ст. 149, 150 ЦПК України). Для цього не потрібно доводити, що відповідач уже приховує або відчужує майно: забезпечення позову є превентивним заходом, і сам факт тривалого спору між подружжям є достатньою підставою для висновку про ймовірність утруднення виконання майбутнього рішення; наявність від'ємного залишку на рахунку арешту не перешкоджає (постанова Верховного Суду від 07.08.2026 у справі № 363/1304/23).
Компенсація замість частки — коли майно неможливо поділити
Автомобіль, гараж або однокімнатну квартиру поділити в натурі неможливо, тому такі речі присуджуються одному з подружжя з виплатою другому компенсації половини вартості. Присудження компенсації замість частки у праві на житловий будинок, квартиру чи земельну ділянку допускається лише за згодою того, кому належить частка, і за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної суми на депозитний рахунок суду (ч. 4, 5 ст. 71 СК України). Без такої згоди право на частку може бути припинене за позовом другого співвласника, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування нею неможливе, а припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (ст. 365 ЦК України).
Якщо йдеться про єдине житло, суд додатково перевіряє майновий стан того, кому передається частка, і його спроможність сплатити компенсацію, оскільки інакше стягнення буде звернено на ту саму квартиру, частку в якій йому щойно передано (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 466/2128/23; постанова Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 509/4496/23). Якщо жоден з подружжя не вніс кошти на депозит і не просить припинити право другого, суд визначає ідеальні частки в неподільному майні без його реального поділу і залишає його у спільній частковій власності.
Майно за кордоном
Спори про право власності на нерухоме майно розглядає суд держави, на території якої воно знаходиться (ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Тому вимогу про визнання права власності на квартиру в Іспанії чи Болгарії в порядку поділу майна подружжя український суд не розглядає і закриває провадження в цій частині (постанова Верховного Суду від 09.03.2026 у справі № 761/17032/25). Натомість вимога про стягнення з другого з подружжя грошової компенсації половини вартості такого майна підсудна українському суду, оскільки вона не змінює титул власника і не потребує внесення змін до реєстрів іноземної держави (постанова Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 334/6412/23). Для клієнтів, які мають майно за кордоном, це визначає спосіб формулювання позову: не поділ у натурі, а компенсація.
Поділ майна в цивільному шлюбі
Жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, набувають майно за час спільного проживання у спільну сумісну власність, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, і на таке майно поширюються ті самі правила поділу, що й на майно подружжя (ст. 74 СК України). Відмінність від зареєстрованого шлюбу полягає не в правилах поділу, а в доказуванні:довести сам факт проживання однією сім'єюя однією сім'єю.
Що потрібно довести і як
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки (ст. 3 СК України). Вирішуючи спір, суд має встановити всі три елементи: факт спільного проживання, спільний побут і взаємні права та обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц). Доказами є показання свідків, документи про реєстрацію або фактичне проживання за однією адресою, спільні витрати на житло, відпочинок і побут, наявність спільних дітей, листування та фотографії за той період, коли придбано спірне майно. Довести потрібно, що відносини існували саме на момент придбання: майно, куплене до початку спільного проживання або після його припинення, спільним не є.
Окремої вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю в позові про поділ заявляти не потрібно: цей факт є підставою позову і встановлюється судом у межах тієї самої справи, а вимога про встановлення факту не є вимогою, що забезпечує ефективний захист (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц; постанова Верховного Суду від 17.10.2025 у справі № 638/1651/22). Якщо ж поділ майна ще не планується, факт можна встановити і в порядку окремого провадження, однак таке рішення саме по собі майна не ділить.
Чим відрізняється захист у цивільному шлюбі
Поки суд не встановив факт сімейних відносин, для третіх осіб той з партнерів, на кого оформлене майно, є його одноосібним власником. Це ускладнює оспорювання угод, укладених ним без відома другого: частку в товаристві, продану в період фактичних відносин, не вдалося оспорити після спливу вісімнадцяти років, оскільки позивачка мала довести не лише те, що не знала про продаж, а й те, що не могла про нього довідатися (постанова Касаційного господарського суду від 17.02.2026 у справі № 918/173/25). До вимог про поділ майна, набутого у фактичних шлюбних відносинах, застосовується загальна трирічна позовна давність (ст. 257 ЦК України). З цих причин у цивільному шлюбі доцільно оформлювати дороге майно на обох партнерів або укладати письмовий договір про режим спільного майна.
Питання про те, чи може співмешканка після смерті партнера, на якого була оформлена частка в товаристві, вимагати від його спадкоємців визнання права на половину цієї частки, а не лише грошової компенсації, перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 297/1252/24). Цей розділ буде доповнено після ухвалення постанови.
Оцінка вартості майна для поділу
Вартість майна потрібна для двох цілей: визначення ціни позову і розрахунку компенсації, якщо майно не можна поділити порівну в натурі. Від того, на яку дату і як визначається вартість, залежить розмір компенсації, тому сторони нерідко сперечаються саме про це.
На яку дату визначається вартість
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц). Ціна, зазначена в договорі купівлі-продажу на момент придбання, для поділу значення не має, так само як і звіт про вартість станом на дату, коли один з подружжя продав майно (постанова Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 442/6545/22). Якщо майно відчужене одним з подружжя проти волі другого і встановити його дійсну вартість неможливо, визначається ринкова вартість подібного за характеристиками майна на час розгляду справи; продаж за заниженою ціною без згоди другого з подружжя є проявом недобросовісності і не дає права виплатити компенсацію в розмірі, визначеному таким договором (постанова Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 761/29288/22).
Чим підтверджується вартість
Для підтвердження вартості нерухомого майна подається звіт суб'єкта оціночної діяльності або висновок судової оціночно-будівельної експертизи, для транспортних засобів — висновок автотоварознавчої експертизи, а для частки у статутному капіталі — оцінка ринкової вартості сукупності часток учасників. Якщо сторони подають різні оцінки, суд призначає судову експертизу. Докази вартості подаються до закриття підготовчого засідання, і висновок експерта, долучений до цього моменту, суд бере до уваги (постанова Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 761/29288/22). Якщо заявлена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості майна, суд попередньо визначає розмір судового збору сам, а після встановлення вартості стягує недоплачене або повертає переплачене (ч. 2 ст. 176 ЦПК України).
Поділ бізнесу та корпоративних прав при розлученні
Бізнес одного з подружжя може існувати у формі товариства з обмеженою відповідальністю, приватного підприємства або підприємницької діяльності фізичної особи, і для кожної з цих форм правила поділу різні. Спільним для всіх є те, що майно юридичної особи подружжю не належить, а поділу підлягає лише те, що належить самому учаснику.
Частка в товаристві з обмеженою відповідальністю
Якщо один з подружжя вніс до статутного капіталу товариства спільні кошти, товариство стає їх власником, а той з подружжя, хто вніс вклад, набуває право на частку учасника. Другий з подружжя учасником не стає і саму частку не отримує: він набуває право вимагати виплати половини вартості частки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц). Вимога визнати право власності на половину частки задоволенню не підлягає як неналежний спосіб захисту, тому в позові слід заявляти саме вимогу про стягнення компенсації (постанова Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 759/8676/19).
Компенсація розраховується від вартості частки на дату пред'явлення позову, а не від суми первісного внеску, оскільки за час діяльності товариства вартість частки може зрости або зменшитися (постанова Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 369/5830/22). Водночас діє презумпція, що вартість частки відповідає розміру внеску, доки сторона, яка стверджує про її зміну, не доведе протилежне. Отже, той з подружжя, хто вимагає компенсацію, зацікавлений замовити оцінку частки, інакше суд стягне половину внеску. Якщо частку продано без згоди другого з подружжя, компенсація визначається від її дійсної вартості на момент продажу з урахуванням зобов'язань, пов'язаних з цією часткою (постанова Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 569/7279/18).
Приватне підприємство і майно підприємця
Для приватного підприємства статутний капітал може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу з виділом частки одному з подружжя, тоді як майно самого підприємства належить йому як юридичній особі і не ділиться (рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 № 17-рп/2012; постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18; постанова Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 606/2201/23).
Майно фізичної особи-підприємця, яке використовується в господарській діяльності, є спільною власністю подружжя, як і будь-яке інше майно, набуте за час шлюбу за спільні кошти (постанова Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 279/6459/14-ц). При його поділі суд враховує, для кого з подружжя об'єкт має більше значення і чи не призведе поділ до втручання у підприємницьку діяльність, тому нежитлові приміщення, з яких підприємець отримує дохід, зазвичай присуджуються йому як речі для професійних занять, а другому з подружжя виділяється інше майно з компенсацією різниці у вартості (ч. 3 ст. 71 СК України; постанова Верховного Суду від 04.09.2026 у справі № 932/7437/23).
Дивіденди
Дохід від майна, яке належить одному з подружжя, у тому числі дивіденди, є власністю цього подружжя (ст. 58 СК України). Тому дивіденди від частки, набутої до шлюбу, залишаються особистою власністю учасника, навіть якщо вони виплачені за час шлюбу (постанова Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 277/1353/24). Дивіденди можуть бути визнані спільними лише за рішенням суду, якщо другий з подружжя своєю працею або коштами брав участь в утриманні цього майна, в управлінні ним чи догляді за ним (ч. 2 ст. 62 СК України). Дивіденди від частки, набутої за час шлюбу за спільні кошти, є спільними.
Поділ боргів і кредитів подружжя
Разом з майном подружжя набуває і борги, тому при поділі враховуються не лише активи, а й зобов'язання, що виникли в інтересах сім'ї (постанова Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 334/6412/23). Проте не кожен борг одного з подружжя є спільним, а спільний борг не можна розділити між подружжям без згоди кредитора.
Які борги є спільними
Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). За таким зобов'язанням подружжя відповідає солідарно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц). Перебування у шлюбі на момент отримання кредиту одним з подружжя саме по собі не робить другого солідарним боржником: потрібно довести, що кошти використано на потреби сім'ї, наприклад на купівлю житла, ремонт або лікування (постанова Верховного Суду від 17.10.2025 у справі № 638/1651/22). Якщо кредит витрачено на особисті потреби, він залишається особистим боргом того, хто його взяв.
Спільний борг, який обидва з подружжя визнають, окремо визнавати спільним і враховувати при поділі не потрібно, оскільки подружжя і так відповідає за ним солідарно; такий борг має значення лише тоді, коли один з подружжя вже сплатив його і вимагає від другого половину (постанова Верховного Суду від 17.10.2025 у справі № 638/1651/22).
Кредит та іпотека після розлучення
Кредитний договір при поділі майна не переоформлюється. Визнати за одним з подружжя права та обов'язки позичальника за кредитним договором і іпотекодавця за іпотечним договором у порядку поділу майна без згоди банку не можна, оскільки це є заміною боржника у зобов'язанні, яка допускається лише за згодою кредитора (ст. 520 ЦК України; постанова Верховного Суду від 06.08.2025 у справі № 645/989/22). Ч. 4 ст. 65 СК України регулює лише поділ між подружжям уже виконаних боргових зобов'язань, а не заміну сторони в договорі. Тому суд ділить квартиру, придбану в кредит, між подружжям, а кредит залишає на тому, хто його оформив; той з подружжя, кому виділено частку в заставленій квартирі, стає іпотекодавцем у силу закону (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).
При поділі суд встановлює, яку частину кредиту погашено за час шлюбу, яку після його розірвання і який залишок боргу, і ділить майно з урахуванням спільного боргу (постанова Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 754/11103/16-ц). Кредит, узятий одним з подружжя до шлюбу і погашений за час шлюбу, режиму майна не змінює: квартира, куплена в кредит до реєстрації шлюбу, залишається особистою власністю, а другий з подружжя має право лише на компенсацію половини спільних коштів, витрачених на його погашення (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/14662/15-ц).
Повернення половини сплаченого — регрес
Той з подружжя, хто після розірвання шлюбу самостійно погашає спільний кредит, має право стягнути з другого половину сплаченого як із солідарного боржника (постанова Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 320/3072/18). Умовою є сплата за рахунок особистих коштів: якщо позику погашено за час шлюбу за спільні кошти подружжя, підстав для регресу немає (постанова Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № 522/14458/21). Такі вимоги заявляються окремим позовом або зустрічним позовом у справі про поділ, і до них також застосовується трирічна позовна давність від дня кожного платежу.
Поділ незавершеного будівництва
Будинок, збудований за час шлюбу, але не введений в експлуатацію, є одним з найскладніших об'єктів для поділу, оскільки право власності на нього не зареєстроване. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, використаних у процесі будівництва, а укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва можна лише після державної реєстрації права на нього (ст. 331 ЦК України). З цієї причини другому з подружжя тривалий час пропонували лише право на будівельні матеріали, і саме цей підхід у 2026 році змінила Велика Палата Верховного Суду.
Будинок не введено в експлуатацію — визнання права на частку
Об'єкт незавершеного будівництва є річчю особливого роду, щодо якої можливе існування цивільних прав і обов'язків. Якщо такий об'єкт не має ознак самочинного будівництва, але не вводиться в експлуатацію з вини того з подружжя, хто є формальним забудовником, суд визнає за другим з подружжя право на частку в об'єкті незавершеного будівництва, усуваючи невизначеність у правовому режимі споруди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 607/10858/22). Ступінь готовності об'єкта значення не має: право на частку визнається і щодо фактично завершеного, але не прийнятого в експлуатацію будинку.
Таке рішення суду не замінює процедуру введення в експлуатацію і не звільняє співвласників від обов'язку її завершити, однак закріплює режим спільної власності, є підставою для державної реєстрації права саме на об'єкт незавершеного будівництва і після введення в експлуатацію — на будинок. У позові слід заявляти вимогу про визнання права на частку в об'єкті незавершеного будівництва: вимога визнати такий будинок спільною сумісною власністю окремо не задовольняється як неефективна.
Самочинне будівництво
Інші правила діють, якщо до складу об'єкта входять самочинно збудовані споруди, тобто збудовані на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без документа, що дає право виконувати будівельні роботи, без затвердженого проєкту або з істотними порушеннями будівельних норм (ст. 376 ЦК України). Право власності на самочинне будівництво набувається лише в порядку, встановленому цією статтею, тому право на частку в такому об'єкті в порядку поділу не визнається, а суд може визнати за сторонами право на будівельні матеріали та конструктивні елементи або залишити об'єкт одному з подружжя з присудженням компенсації другому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19 у тлумаченні, наданому в постанові від 08.04.2026 у справі № 607/10858/22).
Квартира в новобудові
Якщо квартиру придбано у забудовника за попереднім договором, майнові права на неї до підписання акта приймання-передачі майнових прав не виникають, оскільки попередній договір лише зобов'язує укласти основний договір у майбутньому (ст. 635 ЦК України). Тому вимога визнати право на половину майнових прав на таку квартиру задоволенню не підлягає (постанова Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 753/7776/22). Поділу підлягають кошти, сплачені забудовнику за час шлюбу, половину яких другий з подружжя має право стягнути як компенсацію, а після укладення основного договору та реєстрації права власності — сама квартира. Якщо ж майнові права передано за договором купівлі-продажу майнових прав або інвестиційним договором з підписаним актом, вони є спільним майном і діляться як інше майно.
Оспорювання угод про відчуження спільного майна одним з подружжя
Дружина і чоловік розпоряджаються спільним майном за взаємною згодою, і при укладенні договору одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого (ч. 1, 2 ст. 65 СК України). Для договорів, які потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а також договорів щодо цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово, а для нотаріальних договорів — нотаріально засвідчена (ч. 3 ст. 65 СК України). Якщо ж майно продано без такої згоди, другий з подружжя має два шляхи: вимагати визнання договору недійсним або вимагати компенсацію половини вартості проданого.
Коли договір визнають недійсним
Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у того, хто вчинив правочин, необхідних повноважень (ч. 4 ст. 369 ЦК України). Проте сама по собі відсутність згоди договір не руйнує: презумпція згоди встановлена на користь добросовісного набувача, і договір визнається недійсним лише тоді, коли набувач знав або за обставинами не міг не знати, що майно є спільним і що згоди другого з подружжя немає (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 та від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц; постанова Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 753/25154/21). Добросовісність набувача презюмується, тому доводити його обізнаність має той, хто оспорює договір.
Про недобросовісність свідчать продаж родичу, продаж за ціною, що в багато разів нижча за ринкову, або обізнаність покупця про сімейний стан продавця. Договір купівлі-продажу автомобіля, укладений дружиною з донькою сторін за ціну, яка становила менше одного відсотка ринкової вартості, визнано недійсним з поверненням автомобіля у спільну власність і скасуванням його реєстрації за покупцем (постанова Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 317/2624/21). Договір дарування спільного майна, укладений без згоди другого з подружжя, є недійсним у цілому незалежно від добросовісності обдаровуваного (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020 у справі № 430/1281/14-ц). Рішення суду про повернення майна є підставою для скасування реєстрації права за набувачем і реєстрації його за власником (ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Компенсація замість визнання договору недійсним
Якщо набувач добросовісний або оспорювати договір недоцільно, другий з подружжя вимагає від того, хто продав майно, компенсацію половини його вартості. Якщо при поділі буде встановлено, що один з подружжя відчужив спільне майно проти волі другого і не в інтересах сім'ї або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 607/10858/22). Компенсація розраховується за ринковою вартістю подібного майна на час розгляду справи, а не за ціною договору (постанови Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 761/29288/22 та від 16.07.2025 у справі № 442/6545/22).
У такому спорі значення має передусім те, на що витрачено виручені кошти: якщо їх використано на потреби сім'ї, компенсація не присуджується навіть за відсутності письмової згоди на продаж. Обов'язок довести використання коштів в інтересах сім'ї лежить на тому, хто продав майно (постанова Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 442/6545/22). Якщо майно продано за час шлюбу і другий з подружжя протягом тривалого часу не заперечував проти продажу і не заявляв вимог, суд виходить з того, що продаж відбувся за згодою, а виручку використано на сім'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 607/10858/22). Спосіб захисту обирається один раз: після стягнення компенсації за проданий без згоди автомобіль той самий договір уже не можна оспорити як фраудаторний (постанова Верховного Суду від 26.11.2025 у справі № 736/1509/24).
Майно, продане за борги одного з подружжя
За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності, яка виділена йому в натурі (ч. 1 ст. 73 СК України). Тому продаж з електронних торгів усієї квартири, набутої у шлюбі, за особистий борг одного з подружжя порушує право другого, і такі торги визнаються недійсними за його позовом (постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 711/744/23). Вимоги про визнання недійсними акта про проведені торги та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів при цьому не заявляються, оскільки ці документи самі по собі прав не породжують; оспорюється сам правочин купівлі-продажу на торгах. Якщо квартиру перереєстровано на іншу особу без волі власниці, вона витребовується і від добросовісного набувача, який має право вимагати відшкодування від свого продавця (ст. 387, 388, 661 ЦК України; постанова Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 947/12009/23).
Строк позовної давності у справах про поділ майна
Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, якщо шлюб між подружжям не розірвано. До вимоги про поділ, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ст. 72 СК України; ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Від якого дня рахуються три роки
Строк починається не від дня розірвання шлюбу, а від дня порушення права, про яке особа дізналася або могла дізнатися (постанова Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 947/35719/21). Порушенням є конкретна дія другого з подружжя: продаж або дарування майна, відмова допустити до користування квартирою, перереєстрація права на іншу особу, продаж з торгів. Сама по собі реєстрація майна на ім'я колишнього чоловіка чи дружини, поки той не заперечує права другого, перебігу давності не починає, тому позов, поданий після спливу десяти чи тридцяти років з дня розлучення, не є простроченим лише з огляду на цей строк. У справі про квартиру, продану з торгів за борг колишнього чоловіка, давність обчислено від дня торгів у 2023 році, хоча шлюб було розірвано в 1994 році, а арешт на квартиру накладено у 2009 році (постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 711/744/23).
Строки, які припадали на період карантину з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, продовжено на строк дії карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; постанова Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 947/12009/23). Сплив позовної давності суд застосовує лише за заявою сторони у спорі (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України), тому якщо відповідач про це не заявив, суд розглядає справу по суті.
Коли давність усе ж спливає
Закон виходить з презумпції обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому для відновлення строку недостатньо довести, що позивач не знав про порушення: він має довести, що не міг про нього довідатися (постанова Касаційного господарського суду від 17.02.2026 у справі № 918/173/25). Якщо колишній з подружжя відкрито користувався майном як власним, продав його за нотаріальним договором або майно перереєстровано у відкритому реєстрі багато років тому, суд може дійти висновку, що позивач міг дізнатися про порушення раніше. Для майна, набутого у фактичних шлюбних відносинах, застосовується загальна трирічна давність (ст. 257 ЦК України) з тим самим правилом початку перебігу.
Чи впливає наявність дітей на частки в поділі майна
Проживання дітей з одним із подружжя саме по собі розміру часток не змінює і не є підставою для передання цьому з подружжя більшої частини майна (постанова Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 297/2837/17). Закон передбачає два винятки із рівності часток: частку можна збільшити тому, з ким проживають діти, і зменшити тому, хто ухилявся від виконання сімейних обов'язків (ч. 2, 3 ст. 70 СК України). Обидва винятки суд застосовує лише за вимогою сторони і за наявності доказів.
Збільшення частки того, з ким проживають діти
Частка майна дружини або чоловіка може бути збільшена, якщо з нею чи з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син чи дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК України). Ця норма застосовується за чітким алгоритмом: аліменти призначено договором або рішенням суду, вони сплачуються, але їх розміру недостатньо для потреб дитини, і це доведено; для дитини з особливими потребами треба показати, які саме витрати виникають, з чим вони пов'язані і чи покривають їх сплачувані аліменти (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2025 у справі № 206/4992/21). Якщо аліменти не стягуються взагалі, ч. 3 ст. 70 СК України не застосовується, а питання вирішується шляхом зменшення частки другого з подружжя.
Борг з аліментів, погашений до розгляду справи, і досягнення дитиною повноліття підстав для збільшення частки не дають, якщо не доведено, що повнолітня дитина перебуває на утриманні (постанова Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 215/5316/20). Вимогу про збільшення частки слід заявляти окремо: суд не відступає від рівності часток з власної ініціативи, і потреба в додаткових витратах на дітей сама по собі не є підставою виділити тому з подружжя, з ким вони проживають, комерційні об'єкти, які використовує другий з подружжя (постанова Верховного Суду від 04.09.2026 у справі № 932/7437/23).
Зменшення частки того, хто ухилявся від утримання
Суд може відступити від рівності часток за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч. 2 ст. 70 СК України). Ухилення від участі в утриманні дитини не пов'язане ні з наявністю рішення суду про аліменти, ні з розміром заборгованості: воно має місце у разі невиконання договору про сплату аліментів, невиконання рішення суду або судового наказу, а також коли той з батьків, хто проживає окремо, не надає жодного утримання за відсутності договору чи рішення (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2025 у справі № 206/4992/21). Про недобросовісність свідчить також приховування речей, передання їх на зберігання родичам або продаж спільного майна без згоди другого з подружжя.
За такими обставинами суд зменшує частку одного з подружжя з відповідним збільшенням частки другого, наприклад до однієї третини і двох третин у праві на квартиру, і зобов'язаний вказати в рішенні, які саме обставини стали підставою для відступу від рівності. Обов'язок довести ці обставини лежить на тому з подружжя, хто просить змінити частки (постанова Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 456/828/17). Майно, придбане для дитини, і кошти, внесені на її ім'я, до спільного майна подружжя не належать і між батьками не діляться (ст. 173, 174 СК України).
Актуальна практика Верховного Суду щодо поділу майна подружжя
У 2025–2026 роках Верховний Суд ухвалив низку постанов, які уточнюють правила поділу в найбільш спірних ситуаціях. Нижче зібрано позиції, на які посилається ця стаття, згруповані за питаннями, щоб їх можна було швидко знайти і перевірити в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Об'єкти поділу і режим майна
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 607/10858/22 — об'єкт незавершеного будівництва без ознак самочинності є річчю особливого роду; суд визнає право на частку в ньому незалежно від ступеня готовності, і рішення є підставою для реєстрації права. Постанова Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 504/563/23 — реконструкція спільного об'єкта після розлучення не припиняє спільної власності, а змінює частки. Постанова від 29.05.2025 у справі № 642/7544/21 — будинок, збудований у шлюбі на особистій ділянці, є спільним, ділянка — ні. Постанова від 22.01.2025 у справі № 753/7776/22 — майнові права за попереднім договором з забудовником не діляться, ділиться сплачене. Ухвала від 29.04.2026 у справі № 758/17900/21 — питання про майно, куплене в день продажу особистого, передано на Об'єднану палату.
Бізнес і дивіденди
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц — другий з подружжя має право на половину вартості частки в ТОВ, а не на саму частку. Постанова від 06.05.2026 у справі № 759/8676/19 — вимога визнати право на частину частки є неналежним способом захисту. Постанова від 19.02.2025 у справі № 369/5830/22 — компенсація рахується від вартості частки на дату позову, а не від внеску. Постанова від 09.04.2025 у справі № 569/7279/18 — при продажу частки без згоди компенсація визначається від її дійсної вартості. Постанова від 02.04.2025 у справі № 606/2201/23 — статутний капітал приватного підприємства може бути предметом поділу. Постанова від 04.09.2026 у справі № 932/7437/23 — майно ФОП спільне, але комерційні об'єкти присуджуються підприємцю з компенсацією. Постанова від 13.05.2026 у справі № 277/1353/24 — дивіденди від дошлюбної частки є особистою власністю. Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 297/1252/24 — питання про визнання права на половину частки після смерті партнера прийнято до розгляду.
Борги, кредити, іпотека
Постанова від 06.08.2025 у справі № 645/989/22 — розподілити між подружжям обов'язки за кредитом та іпотекою без згоди банку неможливо. Постанова від 17.10.2025 у справі № 638/1651/22 — шлюб сам по собі не робить кредит одного з подружжя спільним; визнаний обома спільний борг при поділі не враховується. Постанова від 25.02.2025 у справі № 522/14458/21 — регрес можливий лише за погашення боргу особистими коштами. Постанова від 06.05.2026 у справі № 334/6412/23 — борги враховуються при поділі, а компенсація за майно за кордоном стягується в Україні.
Угоди без згоди другого з подружжя і компенсація
Постанова від 29.01.2025 у справі № 317/2624/21 — продаж автомобіля доньці за символічну ціну є недобросовісним, договір недійсний. Постанова від 13.03.2025 у справі № 753/25154/21 — договір недійсний лише за недобросовісності набувача, добросовісність презюмується. Постанова Касаційного господарського суду від 17.02.2026 у справі № 918/173/25 — те саме щодо продажу частки в ТОВ; «не знала» недостатньо для поновлення давності. Постанова від 12.02.2025 у справі № 761/29288/22 — компенсація за ринковою вартістю на час розгляду; продаж за заниженою ціною є недобросовісним. Постанова від 16.07.2025 у справі № 442/6545/22 — використання виручки на сім'ю доводить той, хто продав. Постанова від 26.11.2025 у справі № 736/1509/24 — після стягнення компенсації договір не оспорюється. Постанова від 04.02.2026 у справі № 489/2488/22 — продаж майна під час спору не позбавляє права на поділ. Постанова від 07.08.2026 у справі № 363/1304/23 — арешт коштів як забезпечення позову без доказів недобросовісності.
Договори, діти, давність, іноземний елемент
Постанова від 01.09.2026 у справі № 446/2948/24 — шлюбний договір, нібито підписаний під тиском, не скасовано. Постанова від 28.01.2026 у справі № 554/4080/23 — іноземний режим роздільності майна діє щодо нерухомості в Україні. Постанова від 29.12.2025 у справі № 129/1702/25 — мирова угода, що зачіпає третіх осіб, не затверджується. Постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2025 у справі № 206/4992/21 — алгоритм застосування ч. 2 і 3 ст. 70 СК України, частки 1/3 і 2/3. Постанова від 08.04.2026 у справі № 215/5316/20 — погашений борг з аліментів і повноліття дитини не дають підстав для відступу від рівності. Постанова від 21.05.2025 у справі № 711/744/23 — торги за особистий борг одного з подружжя недійсні, давність від дня торгів. Постанова від 04.03.2026 у справі № 947/12009/23 — витребування квартири від набувача, карантин продовжив давність. Постанова від 09.03.2026 у справі № 761/17032/25 — поділ нерухомості за кордоном непідсудний українському суду. Постанова від 03.12.2025 у справі № 522/5576/24 та постанова від 06.05.2026 у справі № 509/4496/23 — позов має охоплювати все майно; компенсація за єдине житло — з урахуванням спроможності заплатити.
Чим допоможе адвокат DISPUTES
Результат у справі про поділ майна залежить від того, наскільки повно визначено склад майна, чи правильно сформульовано вимоги і чи вжито заходів, щоб майно не було відчужене до рішення суду. Помилка на будь-якому з цих етапів не позбавляє права на поділ, але призводить до відмови в частині вимог, до заниженої компенсації або до потреби в новому позові. Робота адвокатського об'єднання побудована так, щоб клієнт отримав рішення, яке можна виконати, без особистої участі в процесі.
Аналіз ситуації та стратегія
Робота починається з аналізу документів клієнта: коли і на кого оформлене майно, за які кошти воно придбане, чи є шлюбний договір, кредити, частки в товариствах, майно за кордоном. За результатами визначається, що з майна є спільним, які вимоги доцільно заявити, у якому суді, чи потрібне забезпечення позову і яка вартість майна очікується за оцінкою. Висновок про перспективи справи, орієнтовний строк і склад робіт надається до укладення договору.
Виявлення майна подружжя — адвокатські запити, витребування доказів, реєстри
Поділити можна лише те майно, про існування якого відомо, тому робота над позовом починається з визначення повного складу спільного майна. Клієнт зазвичай знає про квартиру і автомобіль, але не завжди знає про другу машину, оформлену на другого з подружжя за місяць до розлучення, про частку в товаристві, депозит, земельну ділянку в іншій області чи майно, продане під час шлюбу без його згоди. Для виявлення такого майна адвокат використовує три інструменти: доступ до публічних реєстрів, адвокатські запити та витребування доказів ухвалою суду.
Частину відомостей адвокат отримує з реєстрів самостійно, без участі суду. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за прізвищем, ім'ям, по батькові та реєстраційним номером облікової картки платника податків другого з подружжя отримується інформаційна довідка про всі об'єкти, зареєстровані за ним після 2013 року, з датами і підставами набуття, обтяженнями та іпотеками (ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»); саме дата набуття показує, чи придбано об'єкт за час шлюбу. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отримуються відомості про участь у товариствах, розмір часток, дати їх набуття та про реєстрацію як підприємця (ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). Публічна кадастрова карта і Державний земельний кадастр дають дані про земельні ділянки, Державний реєстр обтяжень рухомого майна — про заставлені автомобілі та обладнання, Єдиний реєстр боржників — про відкриті виконавчі провадження, а Єдиний державний реєстр судових рішень — про інші спори, у яких другий з подружжя визнавав або оспорював право на майно.
Відомості, які в реєстрах за власником не відкриваються, адвокат отримує за адвокатським запитом. Адвокат має право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій із запитом про надання інформації та копій документів, необхідних для надання правничої допомоги клієнту, а адресат зобов'язаний відповісти протягом п'яти робочих днів, які можуть бути продовжені до двадцяти, якщо запит стосується великого обсягу інформації (ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). За неправомірну відмову або несвоєчасну відповідь посадова особа притягається до адміністративної відповідальності (ст. 212-3 КУпАП). Так отримуються відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про всі автомобілі, які були зареєстровані за другим з подружжя за час шлюбу, включно з проданими, з датами перереєстрації та даними нових власників; відомості з Єдиного реєстру зброї про мисливську та іншу зброю; з органів місцевого самоврядування — про надані земельні ділянки і дозволи на будівництво; з підприємств — про частку у статутному капіталі, її вартість за балансом і виплачені дивіденди; з нотаріусів — про посвідчені договори відчуження, з реєстрів судноплавства і цивільної авіації — про катери, яхти та повітряні судна.
Інформація, яка охороняється законом як банківська, податкова чи персональна, за адвокатським запитом не надається, і для її отримання адвокат звертається до суду з клопотанням про витребування доказів. У клопотанні зазначається, який доказ витребовується, у кого він перебуває, які обставини він може підтвердити і чому позивач не може отримати його самостійно (ст. 84 ЦПК України). За ухвалою суду банки надають відомості про рахунки, залишки на них і рух коштів за період шлюбу, що інакше становить банківську таємницю (ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»); податкові органи — відомості про всі відкриті рахунки другого з подружжя в усіх банках, про задекларовані доходи та отримані дивіденди; депозитарні установи та Національний депозитарій України — про належні йому цінні папери; пенсійний фонд — про доходи, з яких сплачувалися внески; торговельні майданчики та біржі — про віртуальні активи. Ухвала про витребування доказів обов'язкова для виконання, а за її невиконання суд накладає штраф (ст. 148 ЦПК України). Витребувати докази можна і до подання позову, якщо існує ризик їх знищення або приховування, і на будь-якій стадії розгляду справи.
Отримані відомості формують склад майна для позову і дають підстави для інших вимог: якщо з реєстру транспортних засобів видно, що автомобіль продано за час шлюбу без згоди клієнта, заявляється вимога про компенсацію половини його вартості; якщо з банківських виписок видно, що кошти з депозиту зняті напередодні розлучення, вони включаються до складу майна, що ділиться, як витрачені не в інтересах сім'ї. Ці самі відомості слугують підставою для заяви про забезпечення позову, оскільки суду показуються конкретні рахунки та об'єкти, на які просять накласти арешт.
Договірний поділ
Якщо подружжя готове домовитися, адвокат готує проєкт договору про поділ майна або шлюбного договору, узгоджує його умови з другою стороною та організовує нотаріальне посвідчення і державну реєстрацію прав. У ході судового розгляду за наявності домовленості готується мирова угода, яку затверджує суд.
Підготовка позову, доказів і оцінки
Позовна заява готується відповідно до ст. 175, 176 ЦПК України з повним складом майна і обґрунтованим варіантом поділу. Документи, яких бракує, отримуються за адвокатським запитом: витяги з Державного реєстру речових прав, відомості про транспортні засоби, дані про частки в товариствах, банківські виписки. Замовляється оцінка майна або заявляється клопотання про судову експертизу, одночасно з позовом подається заява про забезпечення позову. Позов подається в електронній формі у підсистемі «Електронний суд».
Представництво в суді без особистої присутності клієнта
Адвокат бере участь у засіданнях на підставі договору про надання професійної правничої допомоги та ордера, подає заяви та клопотання, заперечує проти спроб другої сторони вивести майно зі складу спільного або занизити його вартість, а в разі відчуження майна під час спору заявляє вимогу про компенсацію. Клієнт за бажанням приєднується до засідання у відеоконференції з власного пристрою (ст. 212 ЦПК України), а про кожну процесуальну дію отримує повідомлення від адвоката. У разі апеляційного оскарження представництво продовжується в апеляційному суді.
Виконання рішення
Після набрання рішенням законної сили адвокат отримує його копію, подає документи для державної реєстрації права власності на виділене клієнту майно, а в разі присудження компенсації — виконавчий лист до приватного або державного виконавця. Якщо компенсацію присуджено з клієнта, організовується внесення коштів на депозитний рахунок суду або їх передання за актом.
Робота з клієнтами за кордоном
Клієнти, які проживають за межами України, передають документи в електронній формі, підписують договір дистанційно, а участь у засіданнях забезпечується адвокатом або у відеоконференції. Для майна за кордоном визначається, які вимоги можна заявити в українському суді, а які потребують звернення до суду держави місцезнаходження майна. Рішення суду за потреби апостилюється і перекладається для використання в державі проживання клієнта.





