Коротко. Шлюбний договір укладають особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, або подружжя (ст. 92 СК України). Він регулює лише майнові відносини: режим майна, порядок користування житлом, утримання, майнові обов'язки щодо дітей (ст. 93, 97–99 СК України). Форма — письмова з нотаріальним посвідченням (ст. 94 СК України). Договір не може зменшувати права дитини, ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне становище і передавати у власність нерухомість (ч. 4–5 ст. 93 СК України). Змінюється за згодою або судом (ст. 100), припиняється відмовою за згодою (ст. 101) або розірванням через суд з істотних підстав (ст. 102), визнається недійсним за правилами ЦК України (ст. 103). Верховний Суд застосовує до нього принципи свободи та обов'язковості договору і тлумачить сумніви на користь дійсності — постанови від 19.03.2025 у справі № 686/30682/23 і від 05.03.2025 у справі № 362/1998/23.
Що таке шлюбний договір і навіщо його укладати
Шлюбний договір — це домовленість подружжя або майбутнього подружжя про їхні майнові права та обов'язки. Право на його укладення закріплене у ст. 92 СК України, а загальна можливість регулювати сімейні відносини договором — у ч. 2 ст. 7 СК України. У пошукових запитах цей документ часто називають «шлюбним контрактом»: це та сама конструкція, лише за старою назвою з Кодексу про шлюб та сім'ю; чинний СК України вживає термін «шлюбний договір».
Без договору діє законний режим: усе набуте за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, на чиє ім'я воно оформлене (ст. 60 СК України), а при поділі частки вважаються рівними (ч. 1 ст. 70 СК України). Договір дозволяє відступити від цього правила: визнати майно, набуте у шлюбі, особистою власністю того, на кого воно оформлене, визначити інший порядок поділу, встановити режим окремих об'єктів (ст. 97 СК України). Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі № 760/18875/20 назвав шлюбний договір особливим способом урегулювання майнових відносин подружжя і вказав, що до нього застосовуються норми ЦК України про свободу договору та його укладення, зміну і розірвання.
Практична цінність договору проявляється у трьох ситуаціях: при розірванні шлюбу (замість позову про поділ майна діють умови договору — постанова ВС від 04.12.2024 у справі № 754/12379/20), при спадкуванні (частка того з подружжя, хто пережив іншого, визначається договором, а не презумпцією спільності) і при вимогах кредиторів одного з подружжя (майно, визнане договором особистою власністю другого, не виділяється для стягнення — постанова ВС від 24.02.2022 у справі № 216/2153/21).
Хто і коли може укласти шлюбний договір
Сторонами договору можуть бути тільки дві категорії осіб: ті, хто подав заяву про реєстрацію шлюбу до органу ДРАЦС, і подружжя, яке перебуває в зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 92 СК України). Особи, які живуть однією сім'єю без реєстрації шлюбу, укласти шлюбний договір не можуть — їхні майнові відносини регулюються ст. 74 СК України та звичайними цивільними договорами. Якщо одна зі сторін неповнолітня, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом (ч. 2 ст. 92 СК України). Договір підписується особисто: майнові відносини подружжя тісно пов'язані з особою, тому укласти його через представника за довіреністю не можна (ч. 2 ст. 238 ЦК України).
Шлюбний договір до реєстрації шлюбу
Наречені підписують договір після подання заяви до органу ДРАЦС, але чинності він набирає лише з дня реєстрації шлюбу (ч. 1 ст. 95 СК України). Якщо шлюб не зареєстровано, договір не породжує жодних наслідків. Цей варіант зручний, коли треба заздалегідь закріпити статус дошлюбного майна, внесків у спільну нерухомість або бізнесу одного з наречених: умови погоджуються без тиску вже наявних спільних активів.
Шлюбний договір під час шлюбу
Подружжя може укласти договір у будь-який момент шлюбу, і він набирає чинності з дня нотаріального посвідчення (ч. 2 ст. 95 СК України). Сторони самі визначають, чи поширюється договір на майно, набуте до його укладення. Якщо про це не сказано, суд виходить із того, що договір діє на майбутнє: у постанові від 19.03.2025 у справі № 686/30682/23 Верховний Суд визнав квартиру, куплену до укладення договору, спільною сумісною власністю, оскільки текст договору не містив умов про зміну статусу раніше придбаного майна. Тут є межа, про яку йдеться далі: змінити статус уже набутої нерухомості на користь одного з подружжя договором не можна (ч. 5 ст. 93 СК України).
Що можна прописати у шлюбному договорі
Предмет договору — майнові відносини подружжя (ч. 1 ст. 93 СК України). Кодекс окремо називає три групи умов: правовий режим майна (ст. 97), порядок користування житлом (ст. 98) і право на утримання (ст. 99). Перелік не вичерпний: сторони можуть включити інші майнові умови, якщо вони не суперечать закону (ч. 3 ст. 97 СК України). Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 у справі № 686/30682/23 підтвердив, що подружжя вправі повністю виключити виникнення спільного майна в майбутньому.
Режим майна та нерухомість
Найпоширеніша умова — непоширення ст. 60 СК України на майно, набуте у шлюбі: усе, що оформлене на ім'я одного з подружжя, є його особистою власністю. Верховний Суд у постанові від 05.03.2025 у справі № 362/1998/23 застосував таку умову і до майна, право на яке зареєстроване вже після розірвання шлюбу, якщо воно набуте під час шлюбу. Договором можна визначити й протилежне — визнати спільним майно, яке за законом було б особистим (наприклад, дошлюбну квартиру), встановити нерівні частки при поділі, порядок користування житлом і обов'язок звільнити його після розірвання шлюбу (ст. 98 СК України).
Формулювання для нерухомості мають бути точними. Умови договору поширюються лише на ті об'єкти й режими, які в ньому названі: у постанові від 08.06.2022 у справі № 751/8408/20 Верховний Суд визнав спільними кошти в банківському сейфі, бо договір говорив про банківські вклади, а сейф — інший вид зберігання. Умови також не працюють заднім числом без прямого застереження про це.
Бізнес, корпоративні права та доходи
Частка у статутному капіталі товариства, набута у шлюбі, за загальним правилом є спільним майном подружжя, а дивіденди і прибуток — спільним доходом (ст. 61 СК України). Договір може закріпити корпоративні права за тим із подружжя, на кого вони оформлені, визначити статус доходів від бізнесу, інвестицій та роялті, встановити, що частка виплачується другому з подружжя грошовою компенсацією, а не виділяється в натурі. Такі умови захищають бізнес від блокування через спір про поділ і від входження колишнього подружжя до складу учасників.
Кредити, борги та фінансові зобов'язання
За законом кредит, взятий одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язок для обох (ст. 65 СК України). У договорі можна визначити, що зобов'язання, оформлені на одного з подружжя, є його особистими, а майно, придбане в кредит, належить тому, хто його погашає. Умови про борги діють між подружжям і не змінюють відносин із банком, який залишається кредитором за кредитним договором.
Договір, укладений уже після виникнення боргу, кредитор може оспорити як фраудаторний. У постанові від 06.09.2023 у справі № 755/3563/21 Верховний Суд визнав недійсним шлюбний договір, укладений після настання строку повернення позики, за яким усе майно переходило дружині боржника, — як укладений на шкоду кредитору (ст. 3, 13 ЦК України). Аналогічний висновок — у постанові від 16.09.2022 у справі № 522/23757/17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі № 367/252/24 підтвердила, що виконавець вправі оспорювати такі правочини в інтересах стягувача.
Сімейні витрати та матеріальне утримання
Договір може визначати, як подружжя бере участь у витратах на сім'ю (ст. 97 СК України), встановлювати обов'язок утримувати одного з подружжя незалежно від його непрацездатності та потреби в допомозі, а також передбачати припинення права на утримання у зв'язку з виплатою грошової компенсації (ст. 99 СК України). У постанові від 17.06.2020 у справі № 761/46925/18 Верховний Суд задовольнив вимогу дружини про стягнення компенсації, еквівалентної 225 000 доларів США, передбаченої договором на випадок розірвання шлюбу після трьох років, — саме як умову про припинення права на утримання за ч. 3 ст. 99 СК України. Якщо утримання визначене в договорі, стягнення провадиться за виконавчим написом нотаріуса (ч. 2 ст. 99 СК України).
Майнові умови щодо дітей
Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків (ч. 2 ст. 93 СК України): хто оплачує навчання, лікування, житло дитини, як розподіляються витрати після розірвання шлюбу. Договір не може зменшувати обсяг прав дитини, встановлених Кодексом (ч. 4 ст. 93 СК України), тому умова про аліменти нижче законного мінімуму або відмова від них недійсна. Аліменти на дитину оформлюються окремим договором за ст. 189 СК України, а не шлюбним договором.
Що не можна передбачити у шлюбному договорі
Закон встановлює чотири прямі заборони. Договір не регулює особисті відносини подружжя і відносини з дітьми (ч. 3 ст. 93 СК України) — умови про вірність, обов'язок вести господарство, порядок спілкування з дитиною або її місце проживання юридичної сили не мають. Він не може зменшувати обсяг прав дитини (ч. 4 ст. 93). Він не може ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч. 4 ст. 93). І за ним не може передаватися у власність одному з подружжя нерухомість та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (ч. 5 ст. 93).
Категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище» є оціночною і доводиться тим, хто на неї посилається (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Сам факт, що майно розподілене нерівно, підставою для недійсності не є: у постанові від 10.05.2022 у справі № 755/5802/20 Верховний Суд відмовив у позові, оскільки позивач не довів невигідність умов. Інша справа — коли договір передбачає передачу одному з подружжя фактично всього майна, набутого за час шлюбу до його укладення: у постанові від 14.08.2024 у справі № 522/3974/20 Верховний Суд визнав такий пункт недійсним і зазначив, що договір може встановлювати особливий порядок розподілу, а не запроваджувати умову про безумовну передачу усього майна одному з подружжя.
Заборона ч. 5 ст. 93 СК України стосується саме переходу права власності на нерухомість чи транспорт від одного з подружжя до іншого. Умова про те, що об'єкти, які будуть набуті в майбутньому, належать тому, на кого їх оформлять, цій заборони не порушує — так вирішено у справі № 755/5802/20. Якщо ж потрібно переоформити вже наявну квартиру чи автомобіль, це робиться окремим договором дарування, купівлі-продажу або договором про поділ майна подружжя (ст. 69 СК України).
Як укласти шлюбний договір
Процедура складається з п'яти послідовних етапів. Від дошлюбної підготовки й нотаріального посвідчення до підписання зазвичай минає від кількох днів до кількох тижнів залежно від того, скільки активів треба описати і скільки редакцій проходить проєкт.
1. Консультація та визначення цілей договору
Робота починається з визначення, що саме має захистити договір: дошлюбну нерухомість, бізнес, спадщину, від якої кредитори другого з подружжя не мають отримати задоволення, або порядок утримання. На консультації з'ясовується статус сторін (наречені чи подружжя), наявність дітей, кредитів і майна, оформленого на третіх осіб. Від цього залежить, чи достатньо шлюбного договору, чи його потрібно доповнити договором про поділ майна, дарування або аліментним договором.
2. Аналіз майна, бізнесу, кредитів та інших активів
Складається перелік активів і зобов'язань кожної сторони з підтвердними документами: витяги з Державного реєстру речових прав, виписки з ЄДР щодо корпоративних прав, кредитні договори, довідки про рахунки і вклади. Перевіряється, чи не виникнуть до договору претензії кредиторів — з урахуванням практики про фраудаторність у справах № 755/3563/21 та № 522/23757/17. Для майна, набутого до укладення договору, оцінюється, чи потрібне окреме переоформлення з огляду на ч. 5 ст. 93 СК України.
3. Підготовка проєкту шлюбного договору
Проєкт складається під конкретний перелік активів. Кожна умова формулюється так, щоб її можна було виконати без звернення до суду: суд тлумачить договір на користь його дійсності та виконуваності (принцип favor contractus — постанова ВС від 05.03.2025 у справі № 362/1998/23), але не заповнює прогалини замість сторін. Окремо визначаються момент набрання чинності (ст. 95 СК України), строк дії або строк окремих умов (ст. 96 СК України), поширення договору на раніше набуте майно, порядок дій при розірванні шлюбу і при смерті одного з подружжя.
4. Узгодження умов між сторонами
Проєкт передається другій стороні або її адвокату. Зауваження до окремих пунктів фіксуються письмово, за потреби готуються альтернативні редакції. На цьому етапі перевіряється баланс умов: договір, який залишає одному з подружжя фактично все майно, ризикує бути визнаним недійсним за ч. 4 ст. 93 СК України, тому зауваження другої сторони враховуються не лише заради згоди, а й заради стійкості договору в суді.
5. Нотаріальне посвідчення
Договір укладається у письмовій формі й нотаріально посвідчується (ст. 94 СК України). Без посвідчення він нікчемний (ч. 1 ст. 220 ЦК України). Обидві сторони присутні у нотаріуса особисто, підписують договір і отримують по примірнику; якщо договір змінює режим уже наявного майна, нотаріус вносить відповідні відомості. Посвідчити договір може будь-який державний або приватний нотаріус України незалежно від місця проживання сторін.
Які документи потрібні для укладення шлюбного договору
Нотаріусу подаються паспорти та реєстраційні номери облікових карток платників податків обох сторін, свідоцтво про шлюб (для подружжя) або підтвердження подання заяви про реєстрацію шлюбу до органу ДРАЦС (для наречених). Якщо договір визначає режим конкретного майна, додаються правовстановлюючі документи на нього: витяги з реєстру речових прав, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, статут і виписка з ЄДР щодо корпоративних прав, кредитні договори. Для іноземця — паспорт з нотаріально засвідченим перекладом; для неповнолітньої сторони — нотаріально засвідчена згода батьків або піклувальника (ч. 2 ст. 92 СК України). Точний перелік залежить від змісту договору і узгоджується з нотаріусом до візиту.
Коли шлюбний договір набирає чинності та скільки діє
Договір наречених набирає чинності у день реєстрації шлюбу, договір подружжя — у день нотаріального посвідчення (ст. 95 СК України). Сторони можуть встановити загальний строк дії договору, а також строк дії окремих прав та обов'язків (ч. 1 ст. 96 СК України), і визначити, які умови діють після припинення шлюбу (ч. 2 ст. 96 СК України). Якщо строк не встановлено, договір діє протягом шлюбу, а умови про наслідки розірвання шлюбу і про майно, набуте за час шлюбу, застосовуються і після його припинення — саме так Верховний Суд застосував договір у постанові від 05.03.2025 у справі № 362/1998/23, поширивши його на майно, зареєстроване після розірвання шлюбу.
Як змінити або розірвати шлюбний договір
Закон розрізняє три різні дії, які на практиці часто змішують. Перша — зміна умов: за взаємною згодою вона оформлюється угодою, що посвідчується нотаріально (ч. 1–2 ст. 100 СК України); одностороння зміна не допускається, але суд може змінити договір на вимогу одного з подружжя, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей або непрацездатних повнолітніх дочки чи сина, що мають істотне значення (ч. 3 ст. 100 СК України). Друга — відмова від договору: можлива лише за згодою обох, права та обов'язки припиняються з дня подання нотаріусу заяви про відмову або з моменту укладення договору — за вибором сторін (ст. 101 СК України).
Третя — розірвання договору судом. На вимогу одного з подружжя суд може розірвати договір з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання (ст. 102 СК України). Вичерпного переліку таких підстав закон не встановлює; типові приклади — втрата майна, щодо якого укладено договір, або істотна зміна майнового стану, за якої виконання умов стало неможливим. Сам факт розірвання шлюбу підставою для розірвання договору не є: його умови про наслідки розірвання якраз і розраховані на цей момент. У кожному із трьох варіантів результат оформлюється у тій самій нотаріальній формі, що й сам договір, або рішенням суду.
Коли шлюбний договір можуть визнати недійсним
Договір визнається недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених ЦК України (ст. 103 СК України). Це загальні підстави недійсності правочину: суперечність закону або моральним засадам (ст. 203, 215 ЦК України), укладення під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини (ст. 229–233 ЦК України), недодержання нотаріальної форми (ст. 220 ЦК України). Спеціальні підстави випливають зі ст. 93 СК України: зменшення прав дитини, надзвичайно невигідне становище, передача нерухомості у власність. Договір може бути визнаний недійсним повністю або в частині окремих пунктів — у справі № 522/3974/20 суд визнав недійсним лише пункт про передачу раніше набутого майна, залишивши решту договору в силі.
Верховний Суд виходить із презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України): доки договір не визнано недійсним судом, він виконується, а суди застосовують його умови навіть без окремої вимоги про тлумачення (постанови від 06.09.2023 у справі № 760/18875/20 і від 05.03.2025 у справі № 362/1998/23). Тому спір із посиланням на несправедливість договору без доказів конкретної підстави недійсності перспектив не має — це показує відмова у справі № 755/5802/20. Окрема категорія — позови кредиторів про фраудаторність, розглянуті вище: там підставою є не зміст договору як такий, а момент його укладення і мета уникнути стягнення.
Чим допоможе адвокат DISPUTES
Результат у цій категорії визначається якістю тексту договору і тим, чи витримає він перевірку в суді через роки. Договір, складений за типовим шаблоном, зазвичай не описує конкретних активів, містить умови, що порушують ч. 4–5 ст. 93 СК України, або замовчує момент набрання чинності і поширення на раніше набуте майно — саме з цих прогалин виростають спори, наведені у статті. Робота адвоката будується так, щоб цих прогалин не було.
Аналіз ризиків та інтересів сторони
Робота починається з визначення інтересу клієнта: що саме треба захистити і від кого — від другого з подружжя при розірванні шлюбу, від його кредиторів, від спадкоємців. Перевіряється статус сторін за ст. 92 СК України, наявність боргів, які можуть дати кредитору підставу для позову про фраудаторність, і майно, яке потребує окремого переоформлення з огляду на ч. 5 ст. 93 СК України. Висновок про те, що договір може і чого не може зробити у конкретній ситуації, надається до укладення договору про правничу допомогу.
- визначення цілей договору та переліку активів, які він охоплює;
- перевірка заборон ст. 93 СК України щодо запланованих умов;
- оцінка ризику оспорення кредиторами за практикою у справах № 755/3563/21, № 522/23757/17;
- рекомендація щодо супутніх договорів: поділ майна, дарування, аліментний договір.
Розробка індивідуального проєкту договору
Проєкт складається під конкретний перелік нерухомості, корпоративних прав, рахунків і кредитів. Кожна умова формулюється як виконувана без суду: із зазначенням об'єкта, моменту, з якого діє режим, порядку дій при розірванні шлюбу і при смерті одного з подружжя. Окремо визначаються набрання чинності (ст. 95 СК України), строк дії умов (ст. 96 СК України), поширення на майно, набуте до договору, порядок утримання і компенсацій (ст. 99 СК України). Для іноземного елемента — вибір права, що застосовується до договору (ст. 59 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Перевірка договору, запропонованого іншою стороною
Якщо проєкт підготував адвокат другої сторони, він перевіряється на дві групи ризиків. Перша — умови, які ставлять клієнта в надзвичайно невигідне становище або приховують передачу майна під виглядом зміни режиму. Друга — умови, вигідні клієнту, але нестійкі: якщо суд визнає їх недійсними за ч. 4–5 ст. 93 СК України, клієнт залишиться без захисту саме там, де розраховував на нього. За результатами перевірки готується письмовий висновок із переліком пунктів, які треба змінити, і альтернативними редакціями.
Участь у переговорах та погодженні умов
Адвокат веде листування з другою стороною або її представником, готує редакції спірних пунктів і фіксує узгоджені зміни. Мета переговорів — договір, який обидві сторони виконуватимуть добровільно і який не дасть підстав для позову про недійсність. Клієнт отримує таблицю розходжень і рекомендацію по кожному пункту: на що можна погодитися без втрати захисту, а що змінює баланс договору.
Підготовка документів і супровід у нотаріуса
Адвокат формує пакет документів під конкретний зміст договору, узгоджує текст із нотаріусом до візиту, щоб посвідчення відбулося за одну зустріч, і за потреби присутній при підписанні. Робота ведеться за договором про надання професійної правничої допомоги та ордером, виданим адвокатським об'єднанням. Для клієнтів, які перебувають за кордоном, консультація, аналіз документів, підготовка та узгодження проєкту проходять дистанційно; підписання договору у нотаріуса потребує особистої присутності обох сторін (ч. 2 ст. 238 ЦК України), тому візит планується під дату приїзду або з'ясовується можливість посвідчення в консульській установі України. Після укладення адвокат супроводжує зміну договору, відмову від нього за ст. 101 СК України та судові спори про розірвання чи недійсність.
