Шлюбний договір в Україні: що можна прописати, а що ні

Що таке шлюбний договір

Шлюбний договір — це договір між подружжям або особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про їхні майнові права та обов'язки (глава 10 Сімейного кодексу України, ст. 92–103). За замовчуванням усе майно, набуте за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, на кого воно оформлене і хто скільки заробляв (ст. 60 СК України). Шлюбний договір дозволяє змінити це правило: встановити для майна інший режим, домовитися про порядок поділу, користування житлом і про утримання.

Верховний Суд визначає шлюбний договір як особливий спосіб урегулювання наявних або майбутніх майнових відносин подружжя, до якого застосовуються загальні правила Цивільного кодексу про свободу договору, його укладення, зміну і розірвання (постанова КЦС ВС від 06.09.2023 у справі № 760/18875/20). З цього випливають два практичні наслідки. Договір є обов'язковим для сторін: поки його не визнано недійсним, суд застосовує саме його умови, а не загальні норми про спільну власність (постанова КЦС ВС від 04.12.2024 у справі № 754/12379/20). І сумніви щодо його дійсності або змісту тлумачаться на користь дійсності та виконуваності — принцип favor contractus (постанова КЦС ВС від 05.03.2025 у справі № 362/1998/23).

Чим шлюбний договір відрізняється від інших договорів між подружжям

Подружжя може укладати між собою й інші договори: про поділ спільного майна, про виділ частки, дарування, договір про надання утримання (ст. 64, 69, 78 СК України). Відмінність шлюбного договору — у предметі й часі дії. Договір про поділ стосується конкретного майна, яке вже існує на день його підписання. Шлюбний договір працює на майбутнє: він встановлює правила для майна, яке ще не набуте, і для обставин, які ще не настали (розлучення, народження дитини, втрата працездатності). Саме тому за шлюбним договором не можна передати право власності на вже зареєстроване майно — для цього існують інші договори, про що детальніше нижче.

Хто може укласти шлюбний договір в Україні

Сторонами договору можуть бути лише двоє: наречені, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, або подружжя (ч. 1 ст. 92 СК України). Особи, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, шлюбний договір укласти не можуть — їхні майнові відносини регулюються ст. 74 СК України та іншими договорами.

Договір укладається особисто. Верховний Суд виснував, що майнові відносини подружжя тісно пов'язані з особою, тому шлюбний договір не може бути укладений представником за довіреністю (постанова КЦС ВС у справі № 757/10715/17-ц). Для клієнтів за кордоном це означає: підписати договір дистанційно через представника в Україні не вийде — потрібна особиста присутність обох сторін у нотаріуса, зокрема в консульській установі України, якщо консул має повноваження на такі нотаріальні дії.

Шлюбний договір до реєстрації шлюбу

Наречені укладають договір після подання заяви до органу ДРАЦС. Договір набирає чинності не в день посвідчення, а в день реєстрації шлюбу (ч. 1 ст. 95 СК України). Якщо шлюб не зареєстровано, договір не діє. Це зручний варіант, коли сторони хочуть від першого дня шлюбу мати визначений режим майна — наприклад, роздільність для всього, що буде набуто.

Шлюбний договір між подружжям

Подружжя може укласти договір у будь-який момент шлюбу, і він набирає чинності в день нотаріального посвідчення (ч. 2 ст. 95 СК України). Тут виникає головна практична пастка: договір, укладений під час шлюбу, за замовчуванням не поширюється на майно, набуте до його підписання. Якщо квартира куплена у шлюбі за три роки до укладення договору, а в договорі сказано лише про майно, «яке буде набуте», квартира залишається спільною (постанова КЦС ВС від 19.03.2025 у справі № 686/30682/23). Змінити ж режим уже набутого зареєстрованого майна через шлюбний договір закон не дозволяє — це вже потребує договору про поділ або дарування.

Особливості для неповнолітніх осіб

Якщо стороною договору до реєстрації шлюбу є неповнолітня особа, якій суд надав право на шлюб, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом (ч. 2 ст. 92 СК України). Без такої згоди нотаріус договір не посвідчить.

Що можна прописати у шлюбному договорі

Закон окреслює предмет договору широко: майнові права та обов'язки подружжя, у тому числі як батьків (ч. 1–2 ст. 93 СК України), правовий режим майна (ст. 97), порядок користування житлом (ст. 98), право на утримання (ст. 99). У межах цих статей сторони вільні визначати зміст на власний розсуд, якщо умови не порушують прямих заборон і моральних засад суспільства (ч. 5 ст. 97 СК України).

Правовий режим майна подружжя

Це основа будь-якого шлюбного договору. Сторони можуть домовитися, що на майно, набуте за час шлюбу, не поширюється ст. 60 СК України і воно є особистою власністю того, на кого оформлене або хто його придбав (ч. 2 ст. 97 СК України). Можна обрати і проміжний варіант: спільна часткова власність у визначених частках, наприклад 70/30. Або навпаки — визнати спільним майно, яке за законом було б особистим (успадковане, подароване). Верховний Суд прямо підтвердив: подружжя вправі включити до договору умову, яка повністю виключає виникнення спільного подружнього майна в майбутньому (постанови КЦС ВС від 10.05.2022 у справі № 755/5802/20 та від 05.03.2025 у справі № 362/1998/23).

Нерухомість, автомобілі та інше цінне майно

Найчастіший предмет домовленостей. Типові конструкції: майно, право на яке підлягає державній реєстрації, належить тому з подружжя, на чиє ім'я воно зареєстроване; квартира, придбана в майбутньому за кошти від продажу дошлюбного майна одного з подружжя, залишається його особистою власністю; майно, придбане в шлюбі за спільні кошти, ділиться у визначених частках. Практичний бонус режиму роздільності: з 25 травня 2026 року згода другого з подружжя на правочини зі спільним майном, що потребують нотаріального посвідчення або реєстрації, має бути нотаріально посвідчена (ч. 3 ст. 65 СК України в редакції Закону № 4824-IX). Якщо за договором майно особисте, власник розпоряджається ним самостійно.

Доходи, банківські рахунки та інвестиції

Договір може визначити, що заробітна плата, гонорари, дивіденди, кошти на рахунках, цінні папери, криптоактиви є особистою власністю того, хто їх отримав або на чиє ім'я відкрито рахунок. Тут важлива точність термінів. У справі № 751/8408/20 (постанова КЦС ВС від 08.06.2022) договір поширював режим роздільності на «банківські вклади», а 150 000 доларів США зберігалися в орендованому банківському сейфі. Суд визнав ці гроші спільним майном: сейф не є вкладом, а кошти не були оформлені на ім'я одного з подружжя. Формулювання «грошові кошти в будь-якій формі, включно з готівкою, коштами на рахунках і в сейфах» уникло б спору.

Бізнес, ФОП та корпоративні права

Без договору статус бізнес-активів у спорі визначається судом окремо для кожного випадку: частки в статутному капіталі, майно, яке використовує ФОП, доходи від підприємницької діяльності — все це може бути визнане спільним, і другий із подружжя претендуватиме на компенсацію або частку. Шлюбний договір дозволяє закріпити, що корпоративні права, частки, акції, а також майно і доходи, пов'язані з підприємницькою діяльністю одного з подружжя, є його особистою власністю, а другий із подружжя отримує натомість визначену компенсацію або інше майно. Це захищає не лише власника, а й бізнес-партнерів від входження в компанію колишнього подружжя через поділ.

Кредити, борги та інші фінансові зобов'язання

За загальним правилом договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого (ч. 4 ст. 65 СК України), а борги, взяті на особисті потреби, залишаються особистими. Шлюбний договір може визначити, хто з подружжя відповідає за конкретні кредити, як розподіляються платежі за іпотекою і кому переходить іпотечна квартира разом із залишком боргу. Одне застереження: домовленість подружжя не змінює прав банку. Кредитор стягує борг за своїм договором, а шлюбний договір лише визначає, як подружжя розраховується між собою.

Порядок поділу майна у разі розлучення

Сторони можуть заздалегідь визначити, як ділитиметься майно в разі розірвання шлюбу (ч. 3 ст. 97 СК України): у яких частках, яке майно кому передається, чи виплачується компенсація. Такі умови суди відрізняють від забороненої передачі права власності: якщо договір визначає порядок поділу на майбутнє, а не переводить право на конкретний зареєстрований об'єкт уже сьогодні, він відповідає закону (постанова КЦС ВС у справі № 200/1546/19). Умова про поділ спрацьовує лише після розірвання шлюбу, і поки поділ не відбувся, права другого з подружжя на майно не виникають (постанова КЦС ВС від 30.04.2024 у справі № 947/28025/20).

Користування житлом

Якщо житло належить одному з подружжя, договір може врегулювати порядок користування ним другим із подружжя і дітьми, а також умови звільнення житла після розірвання шлюбу — зі сплатою грошової компенсації або без (ст. 98 СК України). Це запобігає ситуації, коли колишній чоловік чи дружина роками зберігає право проживання в квартирі, яка йому не належить.

Утримання одного з подружжя та майнові питання щодо дітей

За законом право на утримання має лише непрацездатний із подружжя, який потребує матеріальної допомоги (ст. 75 СК України). Договором можна встановити утримання незалежно від цих умов, визначити його розмір і строки, а також передбачити припинення права на утримання в обмін на грошову компенсацію (ч. 1–3 ст. 99 СК України). У справі № 761/46925/18 (постанова КЦС ВС від 17.06.2020) суд стягнув з чоловіка компенсацію, еквівалентну 225 000 доларів США, яку договір передбачав на випадок розірвання шлюбу після трьох років спільного життя, — умова визнана законною. Щодо дітей договір може визначати лише майнові обов'язки батьків: хто і в якому розмірі бере участь в утриманні, оплаті навчання, лікування (ч. 2 ст. 93 СК України).

Що не можна прописати у шлюбному договорі

Стаття 93 СК України встановлює чотири заборони. Порушення будь-якої з них — підстава для визнання договору або окремої умови недійсними.

Особисті немайнові відносини подружжя

Договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми (ч. 3 ст. 93 СК України). Умови про подружню вірність, розподіл домашніх обов'язків, віросповідання дітей, місце проживання сім'ї юридичної сили не мають, а суд не може примусити їх виконати. Так само не можна встановити майнову «санкцію» за поведінку в особистій сфері — наприклад, зменшити частку у майні за подружню зраду: така умова опосередковано регулює особисті відносини.

Умови, що обмежують або зменшують права дитини

Права дитини на утримання, житло, спілкування з обома батьками встановлені законом і не можуть бути зменшені договором батьків (ч. 4 ст. 93 СК України). Домовленість, з ким проживатиме дитина після розлучення, у шлюбний договір не включається — визначення місця проживання дитини та порядку спілкування з нею вирішується окремим договором батьків або судом виходячи з інтересів дитини на момент спору (ст. 109, 160–161 СК України). Аліменти можуть бути визначені договором, але не нижче мінімального розміру, встановленого ст. 182 СК України.

Умови, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище

Це найпоширеніша підстава оскарження і водночас найменш визначена. Верховний Суд послідовно вказує, що категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище» є оціночною і має бути доведена тим, хто на неї посилається (постанова КЦС ВС від 26.02.2020 у справі № 755/19197/18). Сам факт нерівних часток або відмови від спільності майна недостатній: закон прямо дозволяє повністю виключити виникнення спільного майна. Межа проходить там, де одному з подружжя фактично передається все майно, набуте в шлюбі, а другий залишається без будь-якої компенсації. Такі умови суди визнавали недійсними у справах № 755/19197/18 та № 320/3970/18 (постанова КЦС ВС від 28.04.2021): договір може встановлювати особливий порядок розподілу, але не дискримінаційну умову про безумовну передачу всього майна одній стороні.

Передача права власності на майно, яке підлягає державній реєстрації

За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (ч. 5 ст. 93 СК України). Практика розмежовує два випадки. Якщо договір визначає режим майна, яке буде набуте після його укладення, — це законна умова про правовий режим, а не передача власності (справи № 200/1546/19, № 755/5802/20). Якщо ж договір оголошує особистою власністю одного з подружжя квартиру або автомобіль, які вже придбані у шлюбі за спільні кошти і зареєстровані, — це передача власності в обхід закону, і така умова недійсна (постанова КЦС ВС від 28.04.2021 у справі № 320/3970/18). Для вже набутого майна потрібен договір про поділ або дарування з окремою державною реєстрацією права.

Як укласти шлюбний договір

Підготовка та погодження умов

Робота починається не з тексту, а з переліку активів і сценаріїв: що є в кожного до шлюбу, що планується набути, як фінансується бізнес, чи є кредити, чи буде хтось із подружжя тимчасово без доходу через догляд за дітьми. Під кожний сценарій формулюється умова, після чого весь текст перевіряється на відповідність ст. 93 СК України та на збалансованість — щоб договір не був визнаний таким, що ставить одну сторону у надзвичайно невигідне становище. Договір, підготований адвокатом однієї зі сторін, другій стороні варто показати своєму консультанту: незалежна перевірка ускладнює подальші посилання на обман або нерозуміння умов.

Які документи можуть знадобитися

Нотаріусу подаються паспорти та реєстраційні номери облікових карток платників податків обох сторін, свідоцтво про шлюб або довідка про подання заяви про реєстрацію шлюбу, документи на майно, яке згадується в договорі (витяги з реєстру прав, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, документи щодо часток у товариствах), для неповнолітнього нареченого — рішення суду про надання права на шлюб і нотаріально засвідчена згода батьків. Для іноземців — паспорт з нотаріально засвідченим перекладом. Точний перелік залежить від змісту договору і уточнюється з нотаріусом.

Хто посвідчує шлюбний договір

Договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується (ст. 94 СК України). Посвідчити його може будь-який державний або приватний нотаріус України, а за кордоном — консульська посадова особа з відповідними повноваженнями. Без нотаріального посвідчення договір нікчемний (ст. 220 ЦК України): він не має жодної сили, і сторони не можуть посилатися на нього ні між собою, ні перед третіми особами.

Коли шлюбний договір набирає чинності

Договір наречених — у день реєстрації шлюбу, договір подружжя — у день нотаріального посвідчення (ст. 95 СК України). У договорі можна встановити загальний строк його дії, строки окремих прав та обов'язків, а також чинність договору або окремих умов після припинення шлюбу (ст. 96 СК України).

Шлюбний договір і Сімейний кодекс України

Які статті СК України регулюють шлюбний договір

Субсидіарно застосовуються норми ЦК України: ст. 203, 215–236 про недійсність правочинів, ст. 3, 13 про добросовісність і заборону зловживання правом, ст. 626–654 про договір (ст. 8 СК України).

Зразок і приклад шлюбного договору

Якою зазвичай є структура договору

Типовий договір містить: преамбулу зі сторонами і посиланням на шлюб або заяву про його реєстрацію; предмет — заяву про те, що сторони змінюють режим, встановлений ст. 60 СК України; розділ про режим майна (дошлюбне, набуте в шлюбі, подароване, успадковане, доходи, бізнес); розділ про поділ у разі розірвання шлюбу; умови про житло та утримання; майнові обов'язки щодо дітей; строк дії та порядок зміни; заключні положення. Обсяг — зазвичай 4–8 сторінок. Договір, у якому режим майна описаний одним реченням, залишає надто багато на тлумачення суду.

Приклади умов, які можуть бути передбачені договором

Наведені формулювання — ілюстрації логіки, а не готові положення для копіювання. Кожне з них у реальному договорі потребує узгодження з іншими умовами й конкретною ситуацією сторін.

Приклад умови щодо нерухомості

Приклад умови щодо бізнесу та доходів

Приклад умови щодо кредитів і боргів

Чому не варто використовувати універсальний шаблон без юридичної перевірки

Спори, які доходять до Верховного Суду, майже завжди виникають через шаблонні формулювання. «Банківські вклади» замість «грошових коштів» — і готівка в сейфі стає спільною (справа № 751/8408/20). Умова про майно, «яке буде набуте», без згадки про раніше куплену квартиру — і квартира ділиться навпіл (справа № 686/30682/23). Пункт, який робить особистою власністю все зареєстроване майно, придбане в шлюбі «до укладення цього договору», — і його визнають недійсним за ч. 5 ст. 93 СК України (справа № 320/3970/18). Шаблон з інтернету не знає, що є у сторін і чого вони хочуть досягти, тому в найкращому разі не працює, а в найгіршому створює підставу для тривалого судового спору.

Строк дії шлюбного договору та дія після розлучення

Якщо строк у договорі не вказано, він діє протягом шлюбу. Сторони можуть встановити загальний строк дії, строки окремих умов і прямо передбачити, що договір або окремі його положення діють і після припинення шлюбу (ст. 96 СК України). Умови про поділ майна, компенсацію, звільнення житла й утримання після розлучення за своєю природою розраховані саме на період після припинення шлюбу — вони застосовуються судом у справі про поділ або стягнення. Верховний Суд підтвердив, що договір, який виключає режим спільності, поширюється і на майно, право на яке зареєстроване вже після розірвання шлюбу, якщо воно набувалося у шлюбі (постанова КЦС ВС від 05.03.2025 у справі № 362/1998/23).

Як змінити або розірвати шлюбний договір

Зміна договору за згодою подружжя

Одностороння зміна умов не допускається (ч. 1 ст. 100 СК України). За взаємною згодою подружжя укладає договір про внесення змін, який посвідчується нотаріально в тому ж порядку, що й основний договір. Якщо згоди немає, один із подружжя може вимагати зміни договору через суд, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей або непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення (ч. 3 ст. 100 СК України). На практиці суди задовольняють такі вимоги рідко і лише за доведених істотних змін обставин.

Розірвання шлюбного договору

Подружжя має право відмовитися від договору за спільною заявою нотаріусу; права та обов'язки припиняються з моменту укладення договору або з дня подання заяви — за вибором сторін (ст. 101 СК України). На вимогу одного з подружжя договір може бути розірваний судом з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання (ст. 102 СК України). Небажання виконувати договір, який став невигідним, істотною підставою не є: принцип обов'язковості договору поширюється і на шлюбний договір (постанова КЦС ВС від 05.03.2025 у справі № 362/1998/23).

Визнання шлюбного договору недійсним та його оскарження

Хто може оскаржити шлюбний договір

Позов може подати один із подружжя або інша особа, права та інтереси якої договором порушені (ст. 103 СК України). Найчастіше «іншою особою» виступає кредитор одного з подружжя, який виявляє, що майно боржника договором переведене на другого з подружжя. Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що з таким позовом в інтересах стягувача може звертатися і державний або приватний виконавець (постанова ВП ВС від 10.09.2025 у справі № 367/252/24). Оскаржити договір можуть також спадкоємці, якщо він зменшує спадкову масу.

Позовна давність до вимог про визнання шлюбного договору недійсним не застосовується — Верховний Суд вивів це з ст. 20 СК України, яка містить вичерпний перелік сімейних вимог, до яких давність застосовна (постанова КЦС ВС у справі № 757/10715/17-ц).

Підстави для визнання шлюбного договору недійсним

Договір оспорюється з підстав, встановлених ЦК України (ст. 103 СК України). Верховний Суд додатково вимагає, щоб порушення права позивача існувало вже на момент укладення договору, а не виникло пізніше через зміну обставин (постанова КЦС ВС від 10.05.2022 у справі № 755/5802/20).

Порушення вимог закону

Зміст договору не може суперечити закону і моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Сюди належать усі порушення ст. 93 СК України: регулювання особистих відносин, зменшення прав дитини, передача вже набутого зареєстрованого майна. Недійсною може бути визнана як окрема умова, так і договір у цілому, якщо без цієї умови він не був би укладений (ст. 217 ЦК України).

Відсутність вільного волевиявлення

Договір, укладений під впливом обману, насильства, тяжкої обставини або помилки щодо істотних умов, оспорюється за ст. 229–233 ЦК України. Довести це складно: нотаріус роз'яснює зміст договору обом сторонам, а в тексті зазвичай зафіксовано, що сторони розуміють його наслідки. Незнання закону або неправильне його розуміння однією зі сторін помилкою не вважається (постанова ВС від 18.03.2020 у справі № 323/2196/17-ц).

Надзвичайно невигідне матеріальне становище

Як зазначено вище, це оціночна категорія. Позивач має довести конкретними доказами — переліком і вартістю майна, даними про доходи, — що договір залишає його без істотної частини набутого в шлюбі без будь-якого еквівалента. Посилання на несправедливість договору без такого розрахунку суди відхиляють (справи № 755/5802/20, № 759/23521/20).

Фіктивність або інші дефекти правочину

Окрема група спорів — договори, укладені для приховання майна від кредиторів. Верховний Суд кваліфікує їх як фраудаторні: подружжя, яке домовляється про роздільність майна після настання строку повернення позики або після пред'явлення позову про стягнення боргу, діє недобросовісно і зловживає правом (ст. 3, 13 ЦК України), а договір визнається недійсним (постанови КЦС ВС від 16.09.2022 у справі № 522/23757/17 та від 22.10.2025 у справі № 755/3563/21). Показові ознаки — момент укладення договору і те, що внаслідок нього стягнення на майно боржника стає неможливим.

Як відбувається оскарження в суді

Позов подається до місцевого загального суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача в порядку цивільного судочинства. Одночасно з вимогою про недійсність зазвичай заявляються вимоги про поділ майна або визнання права власності, а кредитори — про визначення частки боржника у спільному майні. До ухвалення рішення можна просити забезпечення позову — заборону відчуження спірного майна. Адвокат представляє сторону на підставі договору про надання професійної правничої допомоги та ордера, виданого адвокатським об'єднанням, тому клієнту не обов'язково особисто бути присутнім у судових засіданнях.

Які докази мають значення

Значення мають: текст договору та обставини його посвідчення; документи про майно й доходи кожного з подружжя на дату укладення договору та на дату спору; документи про джерела коштів на придбання майна; для кредиторів — договір позики або кредиту, рішення суду про стягнення, дата виникнення боргу відносно дати шлюбного договору; листування сторін, яке показує обізнаність з умовами; медичні документи, якщо йдеться про нездатність усвідомлювати дії. Показання свідків про «тиск» без документального підтвердження суди оцінюють критично.

Наслідки визнання шлюбного договору недійсним

Недійсний договір не створює юридичних наслідків з моменту укладення (ст. 216 ЦК України). До майна подружжя застосовується законний режим — спільна сумісна власність за ст. 60 СК України з презумпцією рівності часток при поділі. Якщо на підставі договору вже здійснено реєстраційні дії, суд може відновити становище, яке існувало до порушення. Для кредитора це означає можливість визначити частку боржника у спільному майні і звернути на неї стягнення.

Що показує судова практика щодо шлюбних договорів

На що звертають увагу суди

Загальний вектор практики: суд поважає домовленість подружжя, якщо вона визначає режим майбутнього майна і залишає кожній стороні реальний майновий інтерес; і не захищає договір, який слугує інструментом для позбавлення другого з подружжя всього набутого або для ухилення від боргів.

Типові ризикові формулювання в договорі

Досвід спорів дозволяє виділити формулювання, які найчастіше призводять до недійсності або непередбачуваного тлумачення. «Все майно, набуте в шлюбі, належить Чоловіку» — без компенсації або винятків для другої сторони суд оцінює як надзвичайно невигідне становище. «Квартира за адресою ___, придбана у 2019 році, є особистою власністю Дружини» у договорі 2024 року — передача вже набутого зареєстрованого майна, заборонена ч. 5 ст. 93 СК України. «Банківські вклади є особистою власністю» без згадки про готівку, сейфи, електронні гроші та криптоактиви — прогалина, яку суд заповнює загальним режимом спільності. «У разі зради винна сторона втрачає право на частку» — регулювання особистих відносин. Договір, підписаний після отримання претензії від кредитора або відкриття виконавчого провадження, — ризик кваліфікації як фраудаторного незалежно від змісту.

Кому варто розглянути шлюбний договір

Підприємцям і власникам бізнесу

Без договору частка в компанії, майно ФОП і доходи від бізнесу можуть стати предметом поділу, а другий із подружжя — учасником корпоративного спору. Договір закріплює бізнес-активи за тим, хто ними керує, і визначає компенсацію другому з подружжя, що прогнозовано для обох сторін і для партнерів по бізнесу.

Власникам нерухомості та значних активів

Дошлюбне майно захищене законом, але його «сліди» у шлюбі — реінвестовані кошти, ремонт за спільні гроші, нова квартира, куплена після продажу старої — уже не очевидні. Договір фіксує, що майно, набуте за рахунок особистих коштів, залишається особистим, і знімає необхідність доводити джерело коштів у суді через роки.

При повторному шлюбі

Коли є діти від попереднього шлюбу, договір дозволяє відокремити майно, яке має залишитися їм у спадок, від майна нової сім'ї, і уникнути ситуації, коли частка другого з подружжя у спільному майні зменшує спадщину дітей. Договір поєднується із заповітом: перший визначає, що є особистим майном, другий — кому воно перейде.

Міжнародним сім'ям

Якщо один із подружжя — іноземець або сім'я живе за кордоном, майно в Україні за замовчуванням підпорядковане українському режиму спільності, а майно за кордоном — праву іншої держави. Договір за українським правом визначає режим українських активів і, за належного оформлення, може бути врахований іноземним судом як домовленість сторін. Для клієнтів, які перебувають за межами України, адвокат готує проєкт договору дистанційно, а посвідчення організовується у нотаріуса в Україні або в консульстві — з урахуванням того, що укласти договір через представника неможливо.