Вихід учасника з ТОВ: фіксація дати виходу, витребування фінансової документації та захист вартості частки від заниження

Розбір справи з практики адвокатського об'єднання «Дісп'ютс»: вихід учасника з часткою менше 50% статутного капіталу на тлі корпоративного конфлікту, належне повідомлення товариства та повний перелік бухгалтерських документів, без яких неможливо перевірити розрахунок вартості частки.

Вступ

До адвокатського об'єднання «Дісп'ютс» звернувся учасник товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрованого в Києві, якому належала частка у статутному капіталі номінальною вартістю 1 030 000 грн, що за даними Єдиного державного реєстру становило 35,83% статутного капіталу. На тлі тривалого корпоративного конфлікту, за якого прибуток учаснику не виплачувався, до управління товариством його не залучали, а ризики учасника при цьому зберігалися, клієнт прийняв рішення вийти з товариства з отриманням вартості своєї частки. Справу супроводжував адвокат об'єднання «Дісп'ютс» Дмитро Чугуєнко разом із молодшим партнером Романом Кудлаєм.

Оскільки клієнт перебував за межами України, а відносини з рештою учасників не давали підстав очікувати добровільного виконання товариством своїх обов'язків, роботу від початку було побудовано так, щоб на кожній стадії — від оформлення виходу до фактичної виплати — позиція учасника спиралася на документи та норми закону, що не залишають товариству простору для зволікання чи заниження суми. Результатом стало письмове визнання товариством вартості частки на рівні даних реєстру та прийняття зобов'язання щодо її виплати, причому спір про суму так і не виник.

Оформлення довіреності та підстава виходу

Через перебування клієнта за кордоном його інтереси представляв повірений за довіреністю. Текст довіреності об'єднання склало самостійно — двомовним, україно-англійським, з урахуванням повного обсягу повноважень, потрібних як для реєстраційної дії, так і для подальшого листування з товариством. Довіреність було посвідчено та легалізовано на Кіпрі шляхом проставлення апостиля відповідно до Гаазької конвенції 1961 року, що дозволило представнику вчиняти всі дії в Україні без особистої присутності довірителя.

Правовою підставою для виходу стала частина перша статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, продубльована в пункті 4.4 статуту товариства, за якими учасник, частка якого у статутному капіталі менша 50 відсотків, виходить із товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Саме ця обставина мала вирішальне значення в умовах конфлікту, адже отримати згоду решти учасників було б проблематично, проте закон такої згоди не вимагав.

Державна реєстрація виходу

Для проведення реєстраційної дії об'єднання скористалося послугами партнерського нотаріуса, який виступив державним реєстратором. Такий вибір був продиктований міркуваннями оперативності, оскільки реєстрація через нотаріуса дозволяє уникнути черг і бюрократичних затримок, характерних для відділів державної реєстрації при центрах надання адміністративних послуг. Після подання заяви до Єдиного державного реєстру було внесено запис про вихід учасника зі складу засновників, і саме дата цього запису набула правового значення для всіх подальших строків.

Зразок заяви про вихід учасника зі складу товариства

Чому момент виходу визначає саме дата реєстрації

Відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону та абзацу четвертого пункту 4.4 статуту учасник вважається таким, що вийшов із товариства, з дня державної реєстрації його виходу. До настання цього дня особа залишається повноцінним учасником товариства з усім обсягом прав та обов'язків, а вже після нього набуває статусу колишнього учасника, який має право вимагати виплати вартості частки. Це принципово відрізняється від порядку, що діяв до набрання чинності законом 2018 року, коли вихід пов'язувався безпосередньо з поданням заяви.

Практичне значення цієї норми полягає в тому, що відлік строків, які закон відводить товариству, починається не довільно, а від конкретної події — дня, коли товариство дізналося або мало дізнатися про вихід учасника. Через це належне повідомлення товариства та фіксація його дати перетворюються на самостійне завдання, від якого залежить можливість надалі обчислити, чи дотрималося товариство встановлених строків.

Повідомлення товариства та запуск строків

Стаття 24 Закону встановлює два різні строки, які не слід ототожнювати. Протягом тридцяти днів із дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід, воно зобов'язане повідомити колишньому учаснику вартість його частки та надати обґрунтований розрахунок із копіями документів, на підставі яких такий розрахунок здійснено (частина шоста статті 24). Сама ж виплата вартості частки здійснюється в межах окремого, значно тривалішого строку, а тому отримання грошей протягом тридцяти днів очікувати не варто, адже в цей строк надається лише розрахунок.

Щоб надійно зафіксувати момент, з якого починається відлік, товариству було направлено розгорнуту заяву-повідомлення одночасно кількома каналами: на офіційні електронні адреси товариства та директора, а також цінним листом з описом вкладення на юридичну адресу товариства. Додатково повідомлення було доведено до відома директора через особисті контакти клієнта з керівництвом. Кожен із цих каналів є самостійним доказом дати, з якої товариство вважається обізнаним про вихід, що має вирішальне значення в разі майбутнього спору про дотримання строків.

Зразок заяви-повідомлення до товариства з повним переліком вимог

Перелік витребуваної документації та його призначення

Прохальна частина заяви-повідомлення містила розгорнутий перелік документів, які товариство мало надати разом із розрахунком. Логіка цього переліку випливає безпосередньо із закону: за частиною восьмою статті 24 вартість частки визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до частки учасника, а ринкова вартість, своєю чергою, будується на вартості чистих активів, тобто активів за вирахуванням зобов'язань. Перевірити розрахунок, наданий товариством, можна лише за наявності первинних даних бухгалтерського обліку, тому кожна позиція переліку прив'язана до конкретного об'єкта обліку та стандарту, що його регулює.

Фінансова звітність

Першою витребовувалася фінансова звітність — річна за три останні роки та проміжна за поточний рік до дня, що передував поданню заяви, складена відповідно до Закону № 996 та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1. Баланс відображає загальну структуру активів і зобов'язань на дату оцінки, Звіт про фінансові результати показує прибутковість діяльності, а Звіт про рух грошових коштів розкриває реальні грошові потоки товариства. Витребування звітності за кілька років, а не лише станом на дату виходу, дозволяє простежити динаміку показників і виявити різкі зміни, що могли відбутися напередодні виходу учасника. Окремо в заяві було враховано можливість складання товариством спрощеної звітності за НП(С)БО 25, щоб скорочена форма не могла стати приводом не розкривати потрібні дані.

Облікова політика

Витребовувався чинний наказ про облікову політику з усіма додатками, а також накази про внесення до неї змін за останні роки. Облікова політика визначає методи, якими товариство оцінює свої активи, зокрема метод нарахування амортизації, метод оцінки вибуття запасів і модель оцінки нерухомості. Без цього документа цифри у звітності неможливо коректно інтерпретувати, а зміна облікової політики напередодні виходу учасника здатна штучно занизити балансову вартість активів.

Склад і вартість активів

Найдетальніший блок переліку стосувався активів, оскільки саме вони формують вартість частки. По кожній категорії витребовувалися первинні відомості із зазначенням вартісних показників. Щодо основних засобів вимагався повний перелік об'єктів з інвентарним номером, первісною вартістю, нарахованим зносом, залишковою вартістю, методом і строком амортизації, оскільки залишкова балансова вартість основних засобів, особливо нерухомості та обладнання, часто суттєво нижча за ринкову й потребує зіставлення з реальною оцінкою (П(С)БО 7). Окремо витребовувалися відомості про інвестиційну нерухомість, яка нерідко є найціннішим активом товариства й оцінюється відмінно від операційних основних засобів (П(С)БО 32), а також перелік нематеріальних активів — торгових марок, прав інтелектуальної власності, ліцензій, які легко недооцінити або не врахувати взагалі (П(С)БО 8).

Так само витребовувалися відомість запасів із зазначенням кількості, балансової вартості та методу оцінки вибуття (П(С)БО 9) і перелік фінансових інвестицій, адже якщо товариство володіє частками в інших юридичних особах, їх вартість входить до вартості частки учасника (П(С)БО 12). Особливе значення мала відомість дебіторської заборгованості з розшифровкою за контрагентами, строками виникнення, класифікацією та резервом сумнівних боргів, бо дебіторська заборгованість є активом товариства, і безпідставне її списання як безнадійної зменшує вартість частки (П(С)БО 10). Завершувала цей блок вимога надати відомість грошових коштів із залишками на всіх банківських рахунках і готівкою в касі як найбільш ліквідного активу, що водночас слугує орієнтиром для перевірки достовірності решти звітності, а також балансову вартість чистих активів станом на дату оцінки з наведенням формули розрахунку.

Зобов'язання товариства

Дзеркально до активів витребовувалися зобов'язання товариства, оскільки саме вони зменшують вартість чистих активів і саме на них найлегше вплинути, штучно завищивши борги. Сюди увійшли відомість кредиторської заборгованості з розшифровкою за кредиторами, підставами виникнення та строками (П(С)БО 11), відомості про кредитні договори та позики із зазначенням кредитора, суми, ставки, строку, забезпечення та залишку непогашеної заборгованості, що дозволяє перевірити реальність зобов'язань і встановити, чи не оформлені вони на пов'язаних осіб, а також відомості про забезпечення наступних витрат і про умовні зобов'язання на позабалансових рахунках, зокрема видані гарантії, поруки, застави та судові позови, здатні впливати на реальну вартість товариства.

Інвентаризація та документи на майно

Окремо витребовувалися інвентаризаційні описи майна за результатами останньої проведеної інвентаризації відповідно до Положення, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 02.09.2014 № 879, разом із наказом про її проведення, звіряльними відомостями та протоколом інвентаризаційної комісії. Інвентаризація є документальним підтвердженням того, що активи, зазначені у звітності, реально існують, а не значаться на папері. На додаток до цього витребовувалися правовстановлюючі документи на майно — витяги з Державного реєстру речових прав, договори, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які підтверджують права товариства на активи, відображені на балансі, відповідно до пункту 12 частини першої статті 43 Закону.

Бухгалтерські регістри та податкова звітність

До переліку увійшли також оборотно-сальдові відомості по всіх рахунках бухгалтерського обліку за останні роки та податкові декларації з податку на прибуток і з податку на додану вартість разом із додатком «Фінансова звітність». Оборотно-сальдові відомості дають деталізовану картину руху коштів по кожному рахунку обліку, тоді як податкові декларації є звітністю, що подається державним органам відповідно до пункту 9 частини першої статті 43 Закону, а отже становлять незалежне джерело для перевірки внутрішньої звітності товариства на узгодженість.

Операції з відчуження та з пов'язаними особами

Завершальним і одним із найважливіших блоків були відомості про всі операції з відчуження та набуття активів за останні роки, а також про операції між товариством і його учасниками, посадовими особами та пов'язаними особами в розумінні статті 42 Закону, зокрема надання позик, оренду майна, купівлю-продаж активів і надання послуг. Цей блок спрямований на виявлення можливого виведення активів, адже майно товариства може бути напередодні виходу учасника продане пов'язаній особі за заниженою ціною, що зменшує вартість частки. Маючи перелік таких операцій, їх можна піддати правовому аналізу та за наявності підстав оскаржити. Поряд із цим витребовувалася сама методика розрахунку ринкової вартості часток, а в разі залучення суб'єкта оціночної діяльності — копія звіту про оцінку, а також ставилася вимога завчасно повідомити учасника про залучення оцінювача, забезпечити його участь у проведенні оцінки та надати перелік переданих оцінювачу документів, щоб оцінка не проводилася без відома учасника.

Правове підкріплення вимог

Право колишнього учасника на доступ до перелічених документів прямо передбачене законом. Частина одинадцята статті 24 Закону зобов'язує товариство надавати учаснику, який вийшов, доступ до документів фінансової звітності та інших документів, необхідних для визначення вартості частки. Стаття 43 Закону покладає на товариство обов'язок зберігати річну фінансову звітність, документи бухгалтерського обліку та документи, що підтверджують права на майно, і надавати їх копії учаснику протягом десяти днів із дня надходження письмової вимоги. Стаття 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов'язує підприємства проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, без якої достовірне визначення їх складу та вартості неможливе.

На підкріплення позиції в заяві наводилася практика Верховного Суду. У постанові Касаційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 911/2850/22 зазначено, що надання колишньому учаснику документів, необхідних для визначення вартості частки, є обов'язком товариства, безпосередньо визначеним законом, а в разі їх ненадання звернення з позовом про їх витребування є належним та ефективним способом захисту права такого учасника. Аналогічна позиція міститься в постановах від 21.01.2020 у справі № 906/157/19 та від 24.12.2020 у справі № 911/73/20. Заява також містила застереження, що в разі судового розгляду учасник заявить вимогу про стягнення судових витрат у повному обсязі, включно з витратами на правову допомогу адвоката, через що ухилення товариства від виконання своїх обов'язків вело б до додаткових фінансових втрат.

Робота з товариством до отримання розрахунку

Директор товариства повідомив, що для виконання вимог йому необхідно, щоб клієнт повернув установчі документи товариства, тобто всі редакції статуту, та печатку, які за усталеною практикою роботи цього товариства зберігалися саме в нашого клієнта, а також надав доступ до банківського рахунку та поштової скриньки товариства. Об'єднання супроводило передачу цих документів і печатки товариству, після чого директор надав офіційну відповідь у формі повідомлення про розмір частки та порядок її виплати.

Отриманий розрахунок і питання строку виплати

Товариство визначило вартість частки на рівні 1 030 000 грн, тобто відповідно до даних Єдиного державного реєстру, і сама ця сума спору не викликала. Розбіжність виникла в частині строку виплати. Товариство зазначило строк в один рік із посиланням на пункт 10.7 свого статуту, тоді як заява-повідомлення стояла на ста вісімдесяти календарних днях — скороченому строкові, прямо встановленому пунктом 4.4 статуту в редакції 2019 року, що була в розпорядженні нашого клієнта, на виконання частини сьомої статті 24 Закону, яка дозволяє статуту встановлювати строк, відмінний від річного.

Пояснення цієї розбіжності полягає в тому, що пункт 10.7, на який послалося товариство, міститься в іншій, пізнішій редакції статуту, доступу до якої в нас не було. Чинну редакцію статуту контролює саме товариство, і її положення визначають фактичний строк виплати. Звідси випливає загальний висновок, що актуальну редакцію статуту необхідно витребувати з реєстраційної справи через державного реєстратора або в межах тієї самої вимоги про надання документів, щоб достеменно встановити, який строк виплати підлягає застосуванню.

Вибір між прийняттям розрахунку та спором за ринкову вартість

Закон давав учаснику право не погоджуватися із сумою на рівні реєстру й вимагати ринкової вартості частки, яка з огляду на наявні в товариства активи могла виявитися вищою. Цей шлях було підготовлено заздалегідь усім переліком витребуваних документів, адже, отримавши фінансову звітність і відомості про активи, учасник міг замовити незалежну оцінку, направити повторну вимогу з висновком оцінювача, а в разі відмови звернутися до суду. Натомість клієнт обрав визначеність, тобто письмово зафіксовану суму та строк замість тривалішого спору з імовірним, але не гарантованим результатом і додатковими витратами на оцінку та супровід. Прийнявши розрахунок, учасник направив товариству заяву з банківськими реквізитами для перерахування коштів.

Зразок заяви з банківськими реквізитами на виплату

Водночас сама підготовленість до судового спору за ринкову вартість мала самостійне значення. Отримавши заяву з повним переліком витребуваних бухгалтерських документів і посиланнями на практику Верховного Суду, товариство бачило готовність учасника перевіряти й оскаржувати розрахунок, і за таких умов підстав занижувати визнану суму в нього не залишалося.

Результат

Вихід учасника зареєстровано, товариство письмово визнало вартість частки на рівні даних Єдиного державного реєстру та взяло на себе зобов'язання щодо її виплати, а учасник надав банківські реквізити для перерахування коштів. Строк виплати на момент підготовки матеріалу триває. Спір про саму суму не виник, оскільки товариство від першого ж документа отримало повний обсяг обґрунтованих вимог із посиланнями на закон і судову практику, за яких заниження вартості частки або зволікання з виплатою неминуче призвели б до судового розгляду з прогнозованим для товариства результатом.

Висновок

Процедура виходу учасника тримається на кількох вузлових моментах, у кожному з яких товариство має можливість діяти на власну користь. Дата, з якої починаються строки, визначається днем державної реєстрації виходу, а не днем подання заяви; фактичний строк виплати встановлює чинна редакція статуту, яку контролює товариство; вартість частки обчислюється за ринковою, а не балансовою методикою; а перевірити наданий товариством розрахунок неможливо без доступу до первинних документів бухгалтерського обліку. Послідовне закриття кожного з цих моментів конкретною вимогою з посиланням на закон і становить зміст роботи на боці учасника, який виходить.

Найбільшу практичну цінність у цій справі має детально складена прохальна частина заяви до товариства, що охоплює весь масив фінансової документації — від звітності й облікової політики до операцій із пов'язаними особами. Саме повнота цього переліку, прив'язаного до конкретних стандартів бухгалтерського обліку, перетворює заяву зі звичайного сповіщення про вихід на робочий інструмент перевірки розрахунку й водночас на основу можливого позову. Право на вихід надає закон, проте справедливу вартість частки забезпечує лише позиція, вибудувана послідовно з першого документа.