Коротко. Сурогатне материнство в Україні доступне іноземцям на тих самих умовах, що й громадянам України: подружжю чоловіка і жінки, у якого є медичні показання і хоча б один із подружжя генетично пов'язаний із дитиною (ч. 2 ст. 123 СК України, п. 6.1, 6.2 Порядку застосування ДРТ, затвердженого наказом МОЗ № 787). Орган ДРАЦС записує батьками дитини подружжя на підставі нотаріально засвідченої згоди сурогатної матері та довідки клініки про генетичну спорідненість (п. 11 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану). Після цього жінка, яка народила дитину, не може оспорити материнство дружини (ч. 2 ст. 139 СК України). Оплату, обов'язки клініки й агенції та відповідальність сурогатної матері визначають лише договори. Суди застосовують передбачені договорами санкції тільки до тих обставин, які в договорі прямо названо. Долю ембріонів у разі смерті чи розлучення подружжя вирішує суд, якщо подружжя не визначило її письмовою заявою. Дитина іноземного подружжя не набуває громадянства України і виїжджає за паспортним документом, який оформлює консульство держави батьків. Органи ФРН не визнають українського свідоцтва про народження рішенням, яке підлягає визнанню в Німеччині, тому подружжя — громадяни ФРН звертається до українського суду із заявою про встановлення факту родинних відносин. Станом на листопад 2026 року законопроєкт № 15507, який пропонує заборонити сурогатне материнство іноземцям, опрацьовується в комітеті Верховної Ради і чинним законом не є. Адвокат надає професійну правничу допомогу в цих справах дистанційно на підставі договору та ордера і бере участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції (ст. 212 ЦПК України).
Як проходить програма сурогатного материнства в Україні
Програма сурогатного материнства складається з медичної частини, яку клініка проводить за Порядком № 787, і юридичної частини: договорів між подружжям, клінікою, агенцією та сурогатною матір'ю, реєстрації народження дитини і оформлення її документів. Сімейний кодекс України, Порядок № 787 і Правила № 52/5 визначають, хто може бути батьками дитини і в якому порядку орган ДРАЦС реєструє її народження. Орган ДРАЦС записує подружжя батьками без звернення до суду, якщо подружжя отримало від клініки та нотаріуса документи, передбачені Правилами № 52/5. Повернути кошти, якщо програма не вдасться, подружжя може лише з підстав, визначених у договорах.
Сурогатне материнство регулюють Сімейний і Цивільний кодекси України та накази МОЗ і Мін'юсту, які не обмежують громадянства майбутніх батьків
Верховна Рада не ухвалила окремого закону про сурогатне материнство, тому програми регулюють норми Сімейного і Цивільного кодексів України та накази МОЗ і Мін'юсту. Подружжя, ембріон якого перенесено в організм іншої жінки, є батьками дитини (ч. 2 ст. 123 СК України). Повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на лікувальні програми допоміжних репродуктивних технологій (ч. 7 ст. 281 ЦК України). Умови і порядок застосування цих технологій встановлює МОЗ (ст. 48 Основ законодавства України про охорону здоров'я). МОЗ затвердило Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, розділ VI якого присвячено сурогатному материнству (наказ від 09.09.2013 № 787). Порядок реєстрації народження дитини, народженої сурогатною матір'ю, встановив Мін'юст (п. 11 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом від 18.10.2000 № 52/5). Громадянства майбутніх батьків ці норми не обмежують.
Зміст договору із сурогатною матір'ю, розмір її винагороди, відповідальність сторін і долю ембріонів жоден нормативний акт не регулює. Ці умови подружжя і сурогатна мати визначають самі, оскільки сторони договору вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Верховний Суд застосував до договору про виношування вагітності сурогатною матір'ю положення Цивільного кодексу України про договір про надання послуг (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 150/628/16-ц).
Скористатися сурогатним материнством може подружжя чоловіка і жінки за наявності медичних показань
Батьками дитини, народженої в результаті перенесення ембріона в організм іншої жінки, є подружжя, тобто чоловік і жінка, які перебувають у шлюбі (ч. 2 ст. 123 СК України). Тому орган ДРАЦС не може записати батьками такої дитини незареєстровану пару, одинокого чоловіка чи одностатеву пару (п. 11 глави 1 розділу III Правил № 52/5). Від подружжя клініка вимагає заяву про застосування ДРТ, копії паспортів і копію свідоцтва про шлюб (п. 6.11 Порядку № 787). Незаміжня жінка, з яйцеклітини якої створено ембріон, після відмови органу ДРАЦС у реєстрації народження звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини сурогатною матір'ю. Хортицький районний суд міста Запоріжжя задовольнив заяву і визначив заявницю матір'ю дитини (рішення від 16.08.2022 у справі № 337/2288/22).
Показаннями до сурогатного материнства є відсутність матки, деформація її порожнини або шийки, за якої неможливе виношування вагітності, незворотні зміни ендометрія, тяжкі соматичні захворювання, за яких вагітність загрожує здоров'ю чи життю жінки, а також чотири і більше невдалі спроби ДРТ із перенесенням ембріонів високої якості (п. 6.2 Порядку № 787). З 2024 року клініка проводить лікувальну програму ДРТ за висновком мультидисциплінарного консиліуму, до складу якого входять медичний директор, лікуючий лікар, лікар-терапевт і лікар-акушер-гінеколог (п. 1.10 Порядку № 787). Суди, які засудили організаторів програм за торгівлю людьми, встановили у вироках, що організатори проводили перенесення ембріонів без медичних показань і для пар, які не відповідали вимогам Порядку № 787 (розділ «Проблеми, з якими стикаються майбутні батьки» нижче).
Хоча б один із подружжя має бути генетично пов'язаний із дитиною
Подружжя або один із майбутніх батьків повинен мати генетичний зв'язок із дитиною (п. 6.1 Порядку № 787). Сурогатна мати не може мати безпосереднього генетичного зв'язку з дитиною (там само). Тому клініка може використати в програмі донорську яйцеклітину або донорську сперму, але не обидві донорські гамети одночасно. Генетичну спорідненість клініка підтверджує довідкою за формою додатка 18 до Порядку № 787, яку подружжя подає до органу ДРАЦС разом із заявою про реєстрацію народження (п. 6.9 Порядку № 787). Якщо дитина генетично пов'язана лише з батьком, орган ДРАЦС записує батьками обох із подружжя. Львівський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність органу ДРАЦС, який не реєстрував народження такої дитини і вважав за доцільне зареєструвати його в державі громадянства батьків. Суд зобов'язав орган ДРАЦС провести реєстрацію (рішення від 14.04.2025 у справі № 380/23763/24).
Сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка, яка має власну здорову дитину
Сурогатна мати подає власну письмову заяву за формою додатка 17 до Порядку № 787 і не повинна мати медичних протипоказань (п. 6.4 Порядку № 787). Вона проходить обстеження на загальних підставах для лікування ДРТ, а з 2024 року — ще й обстеження в лікаря-психіатра (п. 6.3 Порядку № 787). Якщо сурогатна мати перебуває у шлюбі, клініка вимагає згоди її чоловіка за формою додатка 19 (п. 6.10 Порядку № 787). Виношувати вагітність можуть і близькі родичі майбутніх батьків, зокрема мати, сестра чи двоюрідна сестра (п. 6.1 Порядку № 787).
Програма триває від укладення договорів із клінікою до реєстрації народження і виїзду дитини з України
До початку лікування подружжя укладає договори з клінікою та, якщо вона залучена, з агенцією, а перед перенесенням ембріона — спільний договір із сурогатною матір'ю. Після пологів сурогатна мати підписує заяву про згоду на запис подружжя батьками, справжність підпису на якій засвідчує нотаріус. Клініка видає подружжю довідку про генетичну спорідненість, і з цими документами подружжя звертається до органу ДРАЦС. Після реєстрації народження подружжя або адвокат подає свідоцтво для проставлення апостиля. Консульство держави батьків оформлює дитині паспортний документ, і дитина виїжджає з України разом із батьками.
Паралельно клініка проводить медичну частину програми, яка за Порядком № 787 складається з таких етапів: вибір сурогатної матері, синхронізація циклів, підготовка ембріонів, перенесення ембріона, кріоконсервація невикористаних ембріонів, діагностика вагітності, спостереження за нею, визначення методу і місця пологів та роздільне перебування дитини і сурогатної матері після народження (п. 6.6 Порядку № 787). Пологи можуть бути партнерськими за участю батьків, які мають генетичний зв'язок із дитиною (там само). Іноземні батьки повідомляють своє тимчасове місце проживання в Україні, щоб педіатр міг здійснювати патронаж дитини до оформлення документів і виїзду (п. 6.8 Порядку № 787).
Договори програми: що підписують майбутні батьки
У програмі сурогатного материнства подружжя зазвичай підписує три або чотири договори: з клінікою на медичні послуги, з агенцією на організацію програми, спільний договір із сурогатною матір'ю, а іноді окремий договір про кріоконсервацію і зберігання ембріонів. Умови, описані в цьому розділі, адвокатське об'єднання взяло з договорів, які клієнти надавали йому на перевірку у 2022–2026 роках. Назв клінік, агенцій і даних сторін адвокатське об'єднання не наводить.
Обов'язки подружжя, клініки, агенції та сурогатної матері визначають лише підписані ними договори
Щодо змісту договорів Порядок № 787 вимагає лише, щоб подружжя і сурогатна мати уклали письмовий спільний договір і подали клініці його нотаріально засвідчену копію (п. 6.11 Порядку № 787). Решту умов учасники програми визначають самі. Агенція або клініка пропонує подружжю підписати договори з клінікою, агенцією і сурогатною матір'ю одним пакетом, проте жоден із цих договорів не посилається на інші. Договори агенцій не визначають мети програми: народження живої дитини, генетично пов'язаної з подружжям, і запису подружжя її батьками. Тому подружжя не може пред'явити агенції вимоги за порушення, яке допустила клініка. Агенція вважає свої обов'язки виконаними незалежно від того, чи народилася дитина. Під час перевірки договорів адвокат пропонує зазначити в кожному з них, що договори пакета спрямовані на народження дитини, генетично пов'язаної з подружжям, і запис подружжя її батьками, та передбачити відповідальність агенції, якщо вона з власної вини не забезпечила досягнення цієї мети. Адвокатське об'єднання пояснює, чому договір не захищає повною мірою жодного учасника програми, у статті «Сурогатне материнство в Україні: ілюзія правової захищеності».
Усі перевірені договори, зокрема договір агенції, зареєстрованої у США, підпорядковують відносини сторін праву України і відносять спори до судів України. Договори клінік і агенцій вимагають, щоб до звернення до суду подружжя пройшло досудовий розгляд у комісії, до якої входять фахівці самої клініки чи агенції. Позов за цими договорами подружжя подає до суду за місцезнаходженням клініки чи агенції. Двомовні договори не визначають, яка мовна версія має переважну силу в разі розбіжності. Дві агенції склали свої договори лише англійською мовою. Тому перед підписанням подружжю необхідно звірити мовні версії договору і передбачити в ньому, яка з них має переважну силу.
Клініка не гарантує настання вагітності, а ведення вагітності частина договорів залишає жіночій консультації
Жодна з перевірених клінік не гарантує настання вагітності чи народження дитини. Пацієнти не можуть вимагати компенсації за неефективну спробу, якщо клініка дотрималася галузевих стандартів. Доказом того, що клініка виконала свої зобов'язання, договори визначають записи в амбулаторній карті, яку веде сама клініка. Права подружжя ознайомитися з картою і отримати її копії договори не передбачають. Частина договорів охоплює лише розморожування і перенесення одного ембріона. Вагітність сурогатної матері за такими договорами веде жіноча консультація, на облік у якій сурогатна мати стає не пізніше 12-го тижня вагітності. Якщо договір лише називає клініку місцем проведення запліднення, суд не стягує з неї шкоди за ускладнення вагітності. Сурогатна мати, яка втратила вагітність двійнею, звернулася з позовом до клініки про відшкодування 700 000 грн моральної шкоди, і Святошинський районний суд міста Києва цей позов задовольнив. Київський апеляційний суд скасував це рішення і відмовив у позові, оскільки договір лише визначав клініку місцем проведення запліднення і не покладав на неї обов'язків щодо спостереження за вагітністю. Апеляційний суд також зазначив, що позивачка не довела протиправності дій працівників клініки (постанова від 22.05.2024 у справі № 759/15994/17). Тому договір необхідно доповнити переліком медичних послуг, які клініка надає сурогатній матері від перенесення ембріона до виписки дитини, і правом подружжя отримувати копії медичної документації.
Жоден із перевірених договорів не встановлює процедури ідентифікації біоматеріалу: маркування, звірки і передачі зразків. Обов'язковий ДНК-тест після народження клініки передбачають лише в пакетних програмах, і лабораторію для нього обирає сама клініка. Тест у незалежній лабораторії подружжя оплачує окремо. Якщо подружжя передало клініці ембріони чи сперму з іншої клініки, один із договорів покладає на подружжя відповідальність за належність біоматеріалу і зобов'язує оплатити програму в повному обсязі, якщо генетичного зв'язку немає з вини самого подружжя. До договору необхідно включити умову про ДНК-тест у незалежній лабораторії до того, як сурогатна мати підпише згоду на запис батьками, і відповідальність клініки за підміну біоматеріалу.
Підстави розірвання в договорах клінік асиметричні. Клініка, яка розриває договір після численних невдалих спроб, повертає 100 % або 50 % коштів, сплачених їй, без вартості додаткових послуг залежно від пакета. У пакетах з однією спробою договори повернення коштів не передбачають. Подружжю, яке ініціює розірвання після невдалих спроб, клініка визначає суму повернення «індивідуально». Поки сурогатна мати вагітна, подружжя не має права відмовитися від договору в односторонньому порядку. За неприбуття подружжя на запліднення один із договорів встановлює штраф в еквіваленті 3 000 євро, якщо причина поважна, і 6 000 євро, якщо поважної причини немає. Той самий договір дозволяє клініці розірвати договір без повернення коштів, якщо подружжя змінить сімейний стан. Якщо подружжя розлучиться до народження дитини, клініка може припинити програму без повернення коштів. Орган ДРАЦС після розлучення не зможе зареєструвати народження за заявою подружжя за п. 11 глави 1 розділу III Правил № 52/5.
Договір з агенцією обмежує її відповідальність і не визначає, коли послуги вважаються наданими
Агенція за договором організовує і координує програму, медичних послуг не надає і не відповідає за дії клініки та сурогатної матері. Один із договорів обмежує відповідальність агенції сумою коштів, отриманих від подружжя. Цей самий договір дозволяє агенції на власний розсуд змінити клініку і перевезти до неї кріоконсервовані ембріони. Актів приймання наданих послуг жоден договір агенції не передбачає. За одним із договорів послуги вважаються прийнятими, якщо подружжя не заперечило протягом п'яти днів після того, як агенція повідомила його про надання послуг електронною поштою. Інший договір дозволяє подружжю спілкуватися із сурогатною матір'ю лише за посередництва менеджера агенції. Тому відомості про перебіг програми подружжя отримує від агенції і може перевірити їх лише за медичними документами клініки. Право подружжя отримувати копії цих документів необхідно закріпити в договорі.
За договорами подружжя сплачує кошти кільком отримувачам: клініці, агенції, зокрема іноземній компанії, і сурогатній матері на її особистий рахунок або, за частиною договорів, готівкою. Договір агенції і договір клініки чи сурогатної матері можуть передбачати один і той самий платіж, тому графік платежів необхідно звести в одному договорі і зазначити, що інших платежів подружжя не сплачує. Якщо агенція припиняє діяльність, подружжя продовжує програму за договорами з клінікою та сурогатною матір'ю, укладеними за посередництва агенції, і власним коштом оплачує зберігання ембріонів, яке раніше оплачувала агенція. У практиці адвокатського об'єднання агенція перестала оплачувати зберігання ембріона клієнтки, внаслідок чого в клієнтки виник борг перед клінікою і ризик утратити ембріон. В іншій справі агенція, зареєстрована у США, повідомила клієнтів про подання заяви про банкрутство, поки їхні ембріони зберігалися в Києві.
Обов'язки сурогатної матері договір забезпечує лише грошовими санкціями
Обов'язки сурогатної матері договори забезпечують штрафами. За кожне порушення режиму договори встановлюють штраф до 200 євро або 500–1 000 доларів США. За неявку на перенесення ембріона, повторне порушення чи порушення, яке спричинило викидень, договори встановлюють штраф у розмірі 50–60 % остаточної компенсації. Договори зобов'язують сурогатну матір утримуватися від алкоголю і куріння, здавати аналізи на шкідливі речовини, переїхати до визначеного міста не пізніше 32-го тижня вагітності, а в разі загострення бойових дій — до безпечного регіону, і заздалегідь повідомляти про виїзд з місця проживання. Жінка має право на штучне переривання вагітності строком до 12 тижнів за власним бажанням (ч. 6 ст. 281 ЦК України). Тому умову, якою сурогатна мати гарантує, що не перерве вагітність, договір може забезпечити лише грошовою санкцією, і примусово виконати таку умову неможливо.
Винагорода сурогатної матері, від якої договори обчислюють найбільші штрафи, складається з виплат за кожне перенесення ембріона, щомісячних виплат від підтвердження вагітності і остаточної компенсації після народження дитини, розмір якої збільшується в разі народження двійні. Окремо договори передбачають компенсації за кесарів розтин, видалення матки чи яєчників, втрату вагітності на різних строках і мертвонародження, а також виплату спадкоємцям у разі смерті сурогатної матері. Один із договорів пов'язує виплату після народження дитини з поданням нотаріально засвідченої заяви про згоду на запис подружжя батьками. За іншим договором подружжя утримує 25 % остаточної компенсації до підтвердження батьківства в державі їхнього громадянства.
Умови про згоду на запис батьками визначають, чи зможе подружжя зареєструвати народження дитини без звернення до суду. Один із перевірених договорів зобов'язує сурогатну матір підписати таку заяву до пологів або не пізніше трьох днів після них. Інші договори строку не встановлюють. Два з них не передбачають відповідальності сурогатної матері за відмову підписати заяву. Тому в договорі необхідно визначити строк підписання заяви, обов'язок сурогатної матері з'явитися до нотаріуса і консульства та відшкодування витрат подружжя, якщо вона цього не зробила. Перевірку договору до підписання адвокат проводить у межах послуги розробки та експертизи договорів.
Долю ембріонів у разі смерті чи розлучення подружжя вирішує суд, якщо подружжя не визначило її письмовою заявою
Порядку розпорядження ембріонами в разі смерті одного з подружжя чи розлучення не встановлює ні Порядок № 787, ні жоден із перевірених договорів, тому такі спори вирішує суд. Батьки померлого чоловіка звернулися з позовом до клінік і вдови про передачу їм кріоконсервованих ембріонів, створених їхнім сином і його дружиною. Центральний районний суд міста Дніпра застосував до ембріонів за аналогією правила про майно і, зважаючи на права вдови як співвласниці, зобов'язав клініку передати батькам три з них. Дніпровський апеляційний суд прийняв відмову позивачів від позову, визнав це рішення нечинним і закрив провадження у справі (ухвала від 24.04.2026 у справі № 203/4924/23). Тому рішення суду першої інстанції в цій справі не діє. Личаківський районний суд міста Львова надав жінці, яка проживала однією сім'єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем, право на розпорядження та використання їхніх спільних кріоконсервованих ембріонів (рішення від 13.02.2026 у справі № 463/12547/25). Клініка позов визнала, оскільки вважала, що без письмової згоди загиблого таке право можна надати лише рішенням суду. Суд встановив, що за життя чоловік бажав, щоб жінка використала ембріони для народження їхньої спільної дитини. Тому розпорядження ембріонами на випадок смерті, розлучення чи припинення програми необхідно оформити письмовою заявою обох з подружжя до кріоконсервації.
Ембріони, гамети і тканини пацієнтів є їхнім біологічним матеріалом, і клініка забезпечує їх зберігання. За бажанням пацієнтів клініка транспортує їх до іншої клініки в Україні чи за кордоном з актом про передачу (п. 11.1, 11.3 Порядку № 787). Договір однієї з клінік передбачає безоплатне зберігання ембріонів до народження дитини та рік після нього, далі — оплату, вартість якої клініка може змінити в односторонньому порядку. Один із договорів агенції встановлює, що після року зберігання агенція знищує ембріони, якщо подружжя не відповіло на її запит протягом десяти робочих днів. Тому в договорі необхідно передбачити, що клініка чи агенція не знищує ембріони без письмової згоди обох з подружжя.
Реєстрація народження і документи дитини
На відміну від інших етапів програми, порядок реєстрації народження дитини, народженої сурогатною матір'ю, прямо встановлюють Сімейний кодекс України і правила державної реєстрації актів цивільного стану, затверджені Мін'юстом. Якщо подружжя подало до органу ДРАЦС повний пакет документів, воно отримує свідоцтво про народження без звернення до суду. Держава громадянства батьків за своїм правом вирішує, чи достатньо цього свідоцтва, щоб записати подружжя батьками.
Орган ДРАЦС записує батьками подружжя на підставі нотаріально засвідченої згоди сурогатної матері
Народження дитини орган ДРАЦС реєструє за заявою подружжя, яке дало згоду на перенесення ембріона. Разом із документом, що підтверджує факт народження, подружжя подає заяву сурогатної матері про згоду на запис подружжя батьками дитини і довідку клініки про генетичну спорідненість (п. 11 глави 1 розділу III Правил № 52/5). Справжність підпису сурогатної матері на заяві засвідчує нотаріус. У свідоцтві про народження орган ДРАЦС зазначає батьками подружжя. Відомості про жінку, яка народила дитину, номер довідки клініки та реквізити нотаріального засвідчення орган ДРАЦС вносить до графи «Для відміток» актового запису про народження (там само). Подружжя реєструє народження дитини не пізніше одного місяця з дня народження (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
Після запису подружжя батьками жінка, яка народила дитину, не може оспорити материнство дружини (ч. 2 ст. 139 СК України). Тому подружжя ризикує не бути записаним батьками лише до реєстрації народження. Якщо сурогатна мати відмовляється підписати заяву про згоду, орган ДРАЦС не має підстав записати подружжя батьками, і подружжя звертається до суду (розділ «Проблеми, з якими стикаються майбутні батьки» нижче).
Подружжя оскаржує відмову органу ДРАЦС до адміністративного суду
Орган ДРАЦС може відмовити в реєстрації лише з трьох підстав: реєстрація суперечить законодавству, має проводитися в іншому органі, або із заявою звернулася недієздатна особа чи особа без необхідних повноважень (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»). Відмову орган ДРАЦС зобов'язаний оформити письмово, з мотивами та порядком оскарження (ч. 2 ст. 21 того самого Закону). Відмову або бездіяльність органу ДРАЦС подружжя оскаржує до окружного адміністративного суду, і суд може зобов'язати орган ДРАЦС провести реєстрацію.
Окружні адміністративні суди зобов'язували органи ДРАЦС зареєструвати народження, якщо ті відмовляли чи зволікали з причин, не передбачених цим переліком. Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправною відмову, яку орган ДРАЦС обґрунтував відсутністю в дружини медичних показань до сурогатного материнства. Суд зазначив, що перевірка законності застосування ДРТ не належить до повноважень органу ДРАЦС (рішення від 26.06.2020 у справі № 640/4040/20). Харківський окружний адміністративний суд зобов'язав зареєструвати народження дитини, ембріон якої клініка перенесла сурогатній матері до того, як подружжя зареєструвало шлюб, оскільки правила реєстрації не ставлять її в залежність від того, коли відбулося перенесення (рішення від 21.07.2020 у справі № 520/7324/2020). Дніпропетровський окружний адміністративний суд скасував відмову, яку орган ДРАЦС обґрунтував тим, що заяву подала бабуся дитини за довіреністю подружжя. Суд зазначив, що закон не забороняє представникові подружжя подати таку заяву від його імені (рішення від 15.11.2021 у справі № 160/14508/21).
Будь-який відділ ДРАЦС видає повторне свідоцтво про народження батькам або адвокату
Якщо свідоцтво про народження вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, будь-який відділ ДРАЦС незалежно від місця реєстрації народження видає повторне свідоцтво з відміткою «Повторно» (п. 2, 5 розділу IV Правил № 52/5). Батьки отримують повторне свідоцтво про народження дитини незалежно від її віку. Адвокат отримує його на підставі ордера і засвідченої копії договору про надання правничої допомоги, тому подружжю не потрібно для цього приїжджати в Україну (п. 4 розділу IV Правил № 52/5). Для органів держави батьків подружжя або адвокат подає свідоцтво про народження для проставлення апостиля.
Дитина іноземного подружжя не набуває громадянства України, і паспортний документ для неї оформлює консульство держави батьків
Дитина іноземного подружжя, яке в Україні постійно не проживає, громадянства України не набуває. Громадянами України за народженням є діти, батьки або один із батьків яких на момент народження були громадянами України, а також діти іноземців, які постійно проживали в Україні, якщо дитина не набула громадянства іншої держави (ст. 7 Закону України «Про громадянство України»). Паспорт або тимчасовий проїзний документ для дитини оформлює посольство чи консульство держави батьків за правилами цієї держави. Ці правила визначають, які документи подружжя подає консульству. Дитина виїжджає з України за паспортним документом держави батьків на загальних підставах для іноземців (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Якщо держава батьків не визнає свідоцтва, подружжя звертається до українського суду із заявою про встановлення факту родинних відносин
Громадяни ФРН звертаються до українських судів із заявою про встановлення факту, що вони є батьками дитини, народженої сурогатною матір'ю. Заявники обґрунтовують заяву висновком Верховного федерального суду Німеччини від 20.03.2019 у справі XII ZB 320/17, за яким запис в українському реєстрі і видане на його підставі свідоцтво не є рішенням, яке підлягає визнанню в Німеччині (рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30.10.2025 у справі № 367/10612/25). Український суд розглядає таку заяву в порядку окремого провадження як справу про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Практика судів у цій категорії неоднорідна. Макарівський районний суд Київської області, Солом'янський районний суд міста Києва та Ірпінський міський суд Київської області встановлювали такий факт, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справах «Меннессон проти Франції» та «Лабассе проти Франції» (рішення від 14.06.2023 у справі № 370/1224/23, від 30.04.2024 у справі № 760/7302/24, від 30.10.2025 у справі № 367/10612/25). Подільський районний суд міста Києва задовольнив таку заяву, зазначивши, що за законодавством ФРН для оформлення батьківських прав заявників потрібне рішення українського суду (рішення від 26.08.2026 у справі № 758/4156/26).
Шевченківський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні такої заяви, оскільки свідоцтво про народження вже підтверджує родинний зв'язок. Суд також зазначив, що заявники не залучили до справи органів ФРН і не надали їхньої відмови визнати свідоцтво (рішення від 23.04.2024 у справі № 761/3574/24). В іншій справі Київський апеляційний суд залишив без змін рішення про відмову, погодившись, що свідоцтво про народження вже підтверджує батьківство заявників (постанова від 16.10.2024 у справі № 761/584/24). У ще одній справі Шевченківський районний суд міста Києва за заявою дружини встановив факт, що вона і її чоловік є батьками дитини. Чоловік оскаржив це рішення, зазначивши, що його не повідомили про розгляд справи. Київський апеляційний суд скасував рішення і залишив заяву без задоволення, оскільки Україна вже визнала обох із подружжя батьками дитини (постанова від 17.01.2024 у справі № 761/21494/22).
Дарницький районний суд міста Києва відмовив у відкритті провадження за заявою подружжя — громадян ФРН, вважаючи, що заява свідчить про спір про право. Київський апеляційний суд скасував цю ухвалу, оскільки реєстрація народження дитини сама по собі не свідчить про спір про право (постанова від 12.09.2024 у справі № 753/11852/24). Тому до заяви необхідно додати документ, який підтверджує вимогу держави громадянства батьків щодо рішення суду, зокрема лист її органу або висновок юриста цієї держави, і подати заяву від імені обох з подружжя.
Органи держави громадянства батьків за її правом вирішують, чи визнати рішення українського суду і чи записати подружжя батьками. Адвокатське об'єднання представляє клієнтів перед судами та органами України, тому вимоги іноземного органу подружжю необхідно з'ясувати в юриста відповідної держави до початку програми.
Проблеми, з якими стикаються майбутні батьки
Спори в програмах сурогатного материнства виникають між усіма учасниками: подружжям, клінікою, агенцією та сурогатною матір'ю. Спори про гроші суди вирішують за умовами договорів і правилами Цивільного кодексу України про надання послуг. Спори про дитину суди вирішують за правилами Сімейного кодексу України про визначення походження і встановлюють походження дитини на підставі висновку генетичної експертизи та документів про факт народження.
Якщо програма не вдалася, суд зобов'язує повернути кошти лише з підстав, прямо названих у договорі
Суди застосовують умову про повернення коштів і штраф тільки до тих обставин, які в ній прямо названо. Подружжя-замовники звернулися з позовом до сурогатної матері про відшкодування витрат на програму і неустойки. Замовники стверджували, що сурогатна мати не пройшла призначеного лікування і виїхала з Києва, тому перенесення ембріонів не відбулося. Договір зобов'язував сурогатну матір повернути замовникам сплачені кошти і витрати на програму лише у випадках, пов'язаних із вагітністю, яка вже настала: викиднем, абортом чи перериванням вагітності. Чернівецький районний суд Вінницької області відмовив у позові. Апеляційний суд Вінницької області скасував це рішення і стягнув із сурогатної матері 21 835,66 грн витрат на програму. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду і залишив у силі відмову, оскільки вагітність не настала (постанова від 23.10.2019 у справі № 150/628/16-ц).
Подружжя, яке придбало пакет з «гарантією» народження дитини або повторними спробами, також не має права повернути всі сплачені кошти. Замовники уклали з повіреним агентства договір доручення, який передбачав повторне проходження програми в разі втрати дитини. Після втрати вагітності на 21-му тижні вони звернулися з позовом до повіреного про стягнення 29 000 євро збитків. Богунський районний суд міста Житомира відмовив у позові з трьох підстав: замовники не довели, що повірений відмовився від договору; договір не було припинено; ні закон, ні договір не передбачали повернення всіх сплачених сум (рішення від 03.02.2023 у справі № 295/8309/21). Суд також встановив, що вагітність перервалася самовільним викиднем не з вини сурогатної матері. Самі замовники порушували договір: особисто спілкувалися із сурогатною матір'ю і вимагали переривання вагітності на 21-му тижні.
Подружжя зобов'язане оплатити програму і тоді, коли намагається відмовитися від договору після того, як клініка виконала свою частину. Клініка і фізична особа-підприємець звернулися з позовом до подружжя про стягнення третього платежу за пакетом з «гарантією». Подружжя відмовлялося платити, посилаючись, зокрема, на відсутність підтвердження вагітності і свою відмову від договору, хоча дитина народилася і замовниця її забрала. Ленінський районний суд міста Харкова стягнув із подружжя третій платіж, оскільки мета договору, народження дитини, виключала односторонню відмову від нього. Харківський апеляційний суд змінив це рішення і зменшив суму на 300 000 грн, які замовниця вже сплатила за рахунком на третій платіж (постанова від 26.03.2024 у справі № 642/3316/23). Тому підстави і розмір повернення коштів у разі ненастання вагітності, викидня, мертвонародження чи відмови будь-якої сторони необхідно визначити в договорі до першої оплати.
Якщо агенція ввела замовників в оману, суд визнає договір недійсним і стягує шкоду з агенції та її посадових осіб
Неодружена пара з ФРН звернулася з позовом до медико-інформаційного центру сурогатного материнства, його директорки і кураторки про визнання договору про надання послуг у сфері ДРТ недійсним і стягнення шкоди. Святошинський районний суд міста Києва визнав цей договір недійсним як укладений під впливом обману. Суд встановив, що центр не повідомив позивачів про вимоги Порядку № 787, не оформив договору із сурогатною матір'ю, за десять хвилин до зустрічі замінив погоджену кандидатку і не пояснив, куди поділися три ембріони, які мали бути кріоконсервовані. Суд стягнув солідарно з центру, його директорки і кураторки на користь кожного з позивачів майнову шкоду, а також моральну шкоду в розмірі 5 500 і 4 500 євро. Окремо суд стягнув із директорки і кураторки отримані ними від позивачів кошти як безпідставно набуті (заочне рішення від 24.07.2023 у справі № 759/24311/21). Хід досудового спору з агенцією адвокатське об'єднання описало в статті про спір з агенцією сурогатного материнства, коли переговори безрезультатні.
Виконавець відповідає за ті дії, які договір визначає як його обов'язок. Замовниця звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця, яка за договором про надання інформаційних послуг підбирала кандидаток у сурогатні матері, і вимагала повернути оплату, оскільки отримала інформацію лише про одну кандидатку замість трьох. Ленінський районний суд міста Харкова відмовив у позові, оскільки договір визнавав повним виконанням зобов'язань підписання договору між замовницею і сурогатною матір'ю (рішення від 18.04.2019 у справі № 642/2368/17).
Якщо сурогатна мати не дає згоди на запис подружжя батьками або записала батьками себе і чоловіка, походження дитини встановлює суд
Якщо сурогатна мати не дає згоди на запис подружжя батьками, приховує дитину, а пологовий будинок не видає медичних документів, подружжя звертається до суду із заявою про встановлення факту народження дитини. Якщо медичного документа, що підтверджує факт народження, немає, орган ДРАЦС реєструє народження на підставі рішення суду про встановлення цього факту (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»). Подружжя — громадяни Німеччини звернулися до Балаклійського районного суду Харківської області із заявою про встановлення факту народження дитини, оскільки сурогатна мати не дала згоди на запис подружжя батьками і приховувала дитину, лікарня відмовила видати медичну документацію, і орган ДРАЦС відмовив у реєстрації. Судовий експерт у висновку молекулярно-генетичної експертизи підтвердив батьківство подружжя і виключив материнство сурогатної матері. Суд встановив факт народження дитини сурогатною матір'ю в результаті ДРТ (рішення від 19.10.2021 у справі № 610/3131/21).
Згодом ця сурогатна мати вивезла дитину за кордон за підробленим свідоцтвом про народження. Ленінський районний суд міста Харкова визнав її винуватою в пособництві в підробленні свідоцтва, використанні підробленого документа і незаконному переправленні особи через державний кордон і звільнив від відбування покарання з випробуванням. Харківський апеляційний суд скасував вирок у частині покарання і призначив їй два роки позбавлення волі. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без зміни (постанова від 12.11.2025 у справі № 642/3201/23).
Якщо сурогатна мати вже записала батьками дитини себе і свого чоловіка, генетичний батько доводить своє батьківство в суді. Генетична мати має право пред'явити до жінки, записаної матір'ю, позов про визнання свого материнства протягом одного року з дня, коли дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини (ч. 2, 3 ст. 139 СК України). В одній із справ сурогатна мати народила двійню генетичного батька і записала батьками дітей себе і свого чоловіка. Батьківство щодо сина, який вижив, батько довів в окремій справі (рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2015 у справі № 705/5327/14-ц). Щодо близнюка, який помер через кілька годин після пологів, батько звернувся з позовом до сурогатної матері про внесення змін до актового запису про народження. Уманський міськрайонний суд Черкаської області зобов'язав орган ДРАЦС записати позивача батьком цієї дитини. Апеляційний суд Черкаської області і Верховний Суд залишили це рішення без змін (постанова Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 705/6741/16-ц). Порядок звернення до суду адвокатське об'єднання описало на сторінці про встановлення та оспорювання батьківства і материнства.
Суд стягує на користь сурогатної матері лише ті виплати, які договір пов'язує з обставинами, що настали
Сурогатна мати має право на ті виплати, які передбачені договором, і за тих обставин, з якими договір їх пов'язує. Договір пов'язував щомісячну компенсацію і виплату на випадок викидня з настанням вагітності, а момент настання вагітності визначав аналізом у конкретній клініці. Сурогатна мати звернулася з позовом до замовників про стягнення цих виплат, стверджуючи, що вагітність настала і вдома стався викидень. Деснянський районний суд міста Києва відмовив у позові, оскільки клініка вагітності не встановила, з чим погодився і Київський апеляційний суд (постанова від 15.09.2021 у справі № 754/15834/19). Якщо сурогатна мати вимагає додаткових коштів як умову підписання згоди на запис подружжя батьками, подружжя встановлює факт народження дитини в суді без такої згоди, як це зробило подружжя з Німеччини у справі № 610/3131/21, описаній вище.
Якщо клініка без згоди пацієнтів використала донорський біоматеріал, суд стягує з неї моральну і майнову шкоду
Клініка використовує донорські гамети чи ембріони лише за окремою заявою пацієнтів за формою додатка 16 до Порядку № 787 (п. 5.24 Порядку № 787). Цей обов'язок клініка виконує і в програмах сурогатного материнства. Справа, у якій суди стягнули шкоду за його порушення, стосується програми ЕКЗ, у якій дитину народила сама пацієнтка.
Пацієнтка народила дитину після ЕКЗ у центрі репродукції. Згодом вона дізналася, що дитина не має генетичного зв'язку ні з нею, ні з її колишнім чоловіком, і звернулася з позовом до центру про відшкодування майнової і моральної шкоди. Івано-Франківський міський суд відмовив у позові. Івано-Франківський апеляційний суд скасував це рішення і стягнув із центру 800 000 грн моральної шкоди і 56 400 грн майнової шкоди.
Верховний Суд погодився, що працівники центру без згоди подружжя використали донорський матеріал і самовільно змінили метод лікування, і залишив цю частину постанови апеляційного суду без змін. Вимогу про відшкодування втрачених коштів на утримання дитини Верховний Суд передав на новий апеляційний розгляд (постанова від 05.08.2026 у справі № 344/4082/23). За результатами нового розгляду Івано-Франківський апеляційний суд стягнув із центру ще 1 728 000 грн. Станом на листопад 2026 року цю постанову можна оскаржити в касаційному порядку.
Після народження дитини лабораторія встановила, що дитина не має генетичного споріднення з батьком-замовником. Клініка вважала, що сурогатна мати порушила договір, і звернулася до неї з позовом про відшкодування збитків і шкоди діловій репутації. Коростенський міськрайонний суд Житомирської області задовольнив позов. Житомирський апеляційний суд скасував це рішення і відмовив клініці, оскільки клініка не довела шкоди і причинного зв'язку (постанова від 07.07.2021 у справі № 279/5244/20). Про відсутність генетичного зв'язку з дитиною подружжя дізнається з ДНК-тесту, тому тест необхідно провести до того, як сурогатна мати підпише згоду на запис подружжя батьками.
Обов'язки щодо дитини з вадами розвитку несуть ті, кого орган ДРАЦС записав її батьками, навіть якщо вони відмовилися забрати її з пологового будинку
Права та обов'язки батьків ґрунтуються на походженні дитини, засвідченому органом ДРАЦС (ст. 121 СК України). Тому якщо орган ДРАЦС записав батьками дитини сурогатну матір та її чоловіка, обов'язки щодо дитини несуть саме вони, незалежно від договору сурогатного материнства та результатів ДНК-тесту. Сурогатна мати народила дитину за договором із подружжям — громадянами КНР, проте батьками дитини орган ДРАЦС записав сурогатну матір і її чоловіка. Вони відмовилися забрати дитину з пологового будинку, пославшись на її вроджені вади здоров'я і відсутність коштів. Орган опіки та піклування звернувся до них з позовом про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів. Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області позбавив їх батьківських прав і стягнув з кожного аліменти. Кропивницький апеляційний суд погодився з рішенням у частині аліментів і зазначив, що договір і ДНК-тест не стосуються предмета спору (постанова від 18.04.2022 у справі № 396/741/21).
Якщо породілля залишила дитину в пологовому будинку, а ні клініка, ні МОЗ не надали органу опіки та піклування відомостей про біологічних батьків, спір про реєстрацію народження розглядає місцевий загальний суд у порядку цивільного судочинства. Тому Чернівецький окружний адміністративний суд відмовив органу опіки та піклування у відкритті провадження за позовом до органу ДРАЦС про реєстрацію народження такої дитини (ухвала від 20.05.2026 у справі № 600/2391/26-а). Перевірені договори зобов'язують подружжя прийняти дитину незалежно від стану її здоров'я. Санкцій за відмову забрати дитину жоден із них не встановлює. Обов'язки подружжя щодо дитини з вадами розвитку і розподіл витрат на її лікування необхідно прямо визначити в договорі.
Суди засуджують організаторів програм, проведених з порушенням Порядку № 787, за торгівлю людьми, і поліція може вилучити дитину до встановлення батьківства в суді
Суди визнають організаторів програм, які вербують жінок у скрутному матеріальному становищі, приховують від них умови програми і погрожують штрафами, винуватими у торгівлі людьми (ст. 149 КК України). У 2024 році суди Києва засудили учасників мережі, яка проводила програми для іноземців без медичних показань і для пар, що не відповідали вимогам Порядку № 787. Координаторку програми та адвоката суди засудили на підставі угод про визнання винуватості до п'яти років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (вироки Подільського районного суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 756/15737/23 та Оболонського районного суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 756/15734/23). Двох перекладачів Оболонський районний суд міста Києва засудив за участь у злочинній організації і пособництво в торгівлі людьми до п'яти років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (вирок від 28.10.2024 у справі № 756/1293/24).
Подільський районний суд міста Києва у вироку встановив, що договори із сурогатними матерями передбачали штрафи та фінансові санкції, а організатори погрожували ними жінкам. За планом організаторів сурогатна мати мала зареєструвати дитину, записавши себе біологічною матір'ю, а замовника — батьком, і надати нотаріально засвідчений дозвіл на виїзд дитини з ним за кордон. Один із замовників спробував самостійно зареєструвати народження дітей всупереч вимогам Порядку № 787. Працівники органу ДРАЦС це виявили і викликали поліцію. Поліція вилучила дітей (вирок від 13.08.2024 у справі № 756/15737/23). У серпні 2026 року слідчі Національної поліції повідомили про підозру за ч. 2 ст. 149 КК України директору київського медичного центру, який, за даними слідства, допустив до програми іноземне подружжя без медичних показань і не повідомив сурогатній матері про передбачені договором штрафи. За повідомленням Національної поліції, народжені нею двійнята померли в лікарні. Підозрюваний вважається невинуватим, доки його вину не встановить вирок суду.
Якщо поліція і служба у справах дітей вилучили дитину, подружжя встановлює батьківство і материнство в суді на підставі висновку генетичної експертизи. У квітні 2020 року поліція і служба у справах дітей забрали з квартири дітей двох подружніх пар, народжених сурогатними матерями. За позовом першої пари Солом'янський районний суд міста Києва визнав батьківство і материнство щодо їхньої дитини на підставі висновку молекулярно-генетичного дослідження (рішення від 04.04.2023 у справі № 760/7095/21). За позовом другої пари Солом'янський районний суд міста Києва визнав батьківство і материнство на підставі висновку експертизи, яку експерт провів за ДНК-профілем батька, взятим із довідки, без його біологічних зразків. Київський апеляційний суд призначив повторну експертизу, проте батько не з'явився для відбору зразків. Тому апеляційний суд скасував рішення і відмовив у позові. Верховний Суд погодився, що батько ухилився від участі в експертизі, і залишив постанову апеляційного суду без змін (постанова від 16.09.2026 у справі № 760/6143/21). Захист у кримінальному провадженні адвокатське об'єднання описало на сторінці кримінального провадження.
Сурогатне материнство під час воєнного стану
Після введення воєнного стану МОЗ змінило Порядок № 787 (наказ від 06.03.2024 № 383). Відтоді клініка проводить програму за висновком мультидисциплінарного консиліуму, сурогатна мати проходить обстеження в лікаря-психіатра, і після пологів дитина та сурогатна мати перебувають окремо. Вимог до громадянства майбутніх батьків МОЗ цими змінами не встановило. Окремо МОЗ визначило, який документ підтверджує факт народження дитини поза закладом охорони здоров'я на період воєнного стану.
Під час воєнного стану програми тривають, і народження дитини поза закладом охорони здоров'я підтверджує довідка медичного працівника
Станом на листопад 2026 року Верховна Рада не ухвалила жодного із законопроєктів, які пропонують обмежити сурогатне материнство для іноземців, тому клініки проводять програми для іноземного подружжя на умовах Порядку № 787 (розділ «Законопроєкти щодо сурогатного материнства для іноземців» нижче).
Якщо пологи відбулися поза закладом охорони здоров'я і медичний працівник не має можливості заповнити медичне свідоцтво про народження, він виписує довідку довільної форми (п. 2 наказу МОЗ від 04.03.2022 № 407 «Про забезпечення реєстрації новонародженої дитини в умовах воєнного стану»). У період воєнного стану така довідка підтверджує факт народження дитини і прирівнюється до медичного свідоцтва про народження (п. 3 того самого наказу). На підставі такого документа орган ДРАЦС реєструє народження, перевіривши за Державним реєстром актів цивільного стану громадян, що народження дитини ще не зареєстровано (п. 2 глави 1 розділу III Правил № 52/5).
Дитина іноземного подружжя виїжджає з України за паспортним документом держави батьків
Оскільки дитина іноземного подружжя не є громадянином України, правила виїзду з України, встановлені для дітей — громадян України, на неї не поширюються. Якщо один із подружжя є громадянином України, дитина є громадянином України за народженням (ст. 7 Закону України «Про громадянство України») і виїжджає за правилами для дітей — громадян України.
Особиста присутність подружжя потрібна для отримання генетичного матеріалу, візиту до консульства і виїзду з дитиною
Особиста присутність подружжя потрібна для отримання генетичного матеріалу, якщо в клініці немає кріоконсервованих ембріонів чи гамет, для оформлення паспортного документа дитини в консульстві за правилами держави батьків і для виїзду з дитиною. Інші дії може вчинити представник: адвокат перевіряє договори, бере участь у нотаріальних діях, подає документи до органу ДРАЦС і представляє подружжя в суді. Кріоконсервовані ембріони чи гамети подружжя клініка за його заявою транспортує до іншої клініки в Україні або за кордоном (п. 11.3 Порядку № 787), тому для продовження програми в іншій клініці подружжю не потрібно повторно здавати генетичний матеріал.
Законопроєкти щодо сурогатного материнства для іноземців
Станом на листопад 2026 року Верховна Рада не ухвалила жодного закону, який обмежує участь іноземців у програмах сурогатного материнства. Урядовий законопроєкт № 13683 знято з розгляду. Законопроєкти № 15507 і № 15506 опрацьовують комітети Верховної Ради. Подружжю, яке починає програму, необхідно знати, на якій стадії перебуває законопроєкт № 15507 і як він пропонує врегулювати договори, укладені до набрання ним чинності.
Урядовий законопроєкт № 13683 відкликано
Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради законопроєкт № 13683 «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій», і Верховна Рада зареєструвала його 22.08.2025. Верховна Рада включила його до порядку денного постановою від 10.02.2026 № 4775-IX. 16.07.2026 проєкт відкликано і знято з розгляду (картка законопроєкту № 13683 на сайті Верховної Ради України). Тому цей законопроєкт законом не стане.
Законопроєкт № 15507 пропонує заборонити сурогатне материнство іноземцям і залишити укладені з ними договори чинними не довше дев'яти місяців
10.08.2026 народний депутат Сергій Кузьміних зареєстрував законопроєкт № 15507 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення державних інтересів та захисту прав дітей при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (сурогатного материнства). Станом на листопад 2026 року законопроєкт опрацьовує головний комітет — Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики (картка законопроєкту № 15507). Автор законопроєкту пропонує дозволити сурогатне материнство громадянам України, які постійно проживають в Україні не менше трьох років, і заборонити його іноземцям та особам без громадянства, крім випадків, коли один із подружжя є громадянином України. Для реєстрації народження автор пропонує вимагати документи, які підтверджують громадянство України хоча б одного з генетичних батьків. Договори з іноземцями, укладені до набрання законом чинності, автор пропонує залишити чинними до повного виконання, але не довше дев'яти місяців (за оглядом законопроєкту на порталі «Судово-юридична газета» від 04.11.2026). Тому в договорах, які подружжя укладає станом на листопад 2026 року, необхідно передбачити порядок повернення коштів і долю ембріонів на випадок, якщо зміна законодавства зробить продовження програми неможливим.
Супутнім законопроєктом № 15506 той самий автор пропонує встановити кримінальну відповідальність за порушення умов застосування допоміжних репродуктивних технологій. Верховна Рада включила його до порядку денного постановою від 01.09.2026 № 4958-IX. Станом на листопад 2026 року законопроєкт опрацьовує Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності (картка законопроєкту № 15506).
Чим допоможе адвокат DISPUTES
Для подружжя результат програми залежить від трьох етапів: умов договорів, підписаних до першої оплати, повноти документів для реєстрації народження і того, як швидко подружжя пред'являє претензію, якщо клініка, агенція чи сурогатна мати порушили договір. Адвокатське об'єднання «Дісп'ютс» не є агенцією сурогатного материнства і не підбирає клінік чи сурогатних матерів. Адвокат надає професійну правничу допомогу на кожному з цих етапів. Спори про походження дитини та інші спори між членами сім'ї адвокатське об'єднання описало на сторінці сімейних спорів.
Перевірка договорів до підписання
Робота починається з аналізу проєктів договорів із клінікою, агенцією та сурогатною матір'ю, які клініка й агенція запропонували подружжю підписати. Адвокат звіряє умови з вимогами Порядку № 787 і Правил № 52/5 і готує таблицю ризиків із пропозиціями змін, зокрема щодо:
- підстав і розміру повернення коштів у разі ненастання вагітності, викидня, мертвонародження, відмови будь-якої сторони і зміни законодавства;
- обов'язків клініки щодо ведення вагітності, ідентифікації біоматеріалу і незалежного ДНК-тесту до реєстрації народження;
- долі кріоконсервованих ембріонів, строків і вартості їх зберігання, транспортування за кордон і порядку розпорядження ними в разі смерті чи розлучення подружжя;
- строку, у який сурогатна мати підписує заяву про згоду на запис подружжя батьками, і наслідків її відмови;
- обов'язків подружжя в разі народження двійні або дитини з вадами розвитку;
- моменту, з якого зобов'язання агенції вважаються виконаними, і звітів, які вона надає;
- мовної версії, яка має переважну силу, і порядку вирішення спорів.
Юридична перевірка клініки та агенції
До першої оплати адвокат перевіряє ліцензію клініки на медичну практику, відомості про юридичну особу, її засновників і кінцевих бенефіціарів. Адвокат також перевіряє судові справи та кримінальні провадження, у яких фігурують клініка, агенція чи їхні посадові особи, і з'ясовує, кому саме і на які рахунки подружжя має сплачувати кошти. За результатами перевірки адвокат надає подружжю письмовий висновок, у якому називає виявлені ризики. Інших контрагентів адвокат перевіряє в межах послуги юридичної перевірки (due diligence) угод і контрагентів.
Представництво в Україні та нотаріальні дії
Адвокат представляє подружжя у відносинах із клінікою, агенцією та органами влади і бере участь у підписанні договорів у нотаріуса. Після пологів адвокат перевіряє, чи засвідчив нотаріус справжність підпису сурогатної матері на заяві про згоду на запис подружжя батьками і чи видала клініка довідку про генетичну спорідненість за формою додатка 18 до Порядку № 787. Візити до клініки та контроль перебігу програми не входять до юридичного супроводу, і такі дії адвокат і клієнт погоджують окремо.
Супровід реєстрації народження і оформлення документів дитини
Після народження дитини адвокат перевіряє пакет документів для органу ДРАЦС, супроводжує реєстрацію, отримує повторні свідоцтва про народження і організовує проставлення апостиля. Якщо орган ДРАЦС відмовив у реєстрації або не розглядає заяву, адвокат оскаржує відмову чи бездіяльність до адміністративного суду. Якщо держава громадянства батьків вимагає рішення українського суду, адвокат готує заяву про встановлення факту родинних відносин і представляє подружжя в суді.
Спори з клініками та агенціями
Якщо клініка чи агенція порушила договір, адвокат аналізує договір і листування, визначає, які вимоги ґрунтуються на умовах договору і законі, і готує претензію з вимогою повернути кошти або виконати зобов'язання. Якщо клініка чи агенція не задовольнила претензію, адвокат подає до суду позов про стягнення коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди або визнання договору недійсним. Якщо в діях клініки чи агенції є ознаки кримінального правопорушення, адвокат подає заяву про кримінальне правопорушення і представляє подружжя як потерпілих.
Робота з клієнтами, які перебувають за кордоном
Адвокат надає професійну правничу допомогу повністю дистанційно приблизно в 99 % справ. Особиста присутність подружжя в Україні потрібна лише для отримання генетичного матеріалу, візиту до консульства і виїзду з дитиною. Адвокат подає документи до суду в електронній формі і бере участь у засіданнях у режимі відеоконференції, якщо суд має для цього технічну можливість (ст. 212 ЦПК України).
