Помилковий переказ на 7 500 євро, отримувач в Україні, який відмовився повертати кошти, і заборона Національного банку України на транскордонні валютні перекази. Як Адвокатське об'єднання «Дісп'ютс» повернуло клієнту всю суму.
Вступ
У квітні 2023 року до Адвокатського об'єднання «Дісп'ютс» звернувся громадянин Данії, який помилково переказав 7 500 євро на рахунок резидента України. Отримувач відмовився повертати гроші добровільно. Справа завершилася мировою угодою, затвердженою судом 8 лютого, — того ж дня клієнт отримав усю суму на свій валютний рахунок за межами України.
Передісторія
Реквізити отримувача були збережені в платіжній системі клієнта ще з попередніх благодійних переказів на користь постраждалих в Україні. Здійснюючи черговий платіж, клієнт скористався збереженим шаблоном — і 7 500 євро пішли особі, якій ці кошти не призначалися.
Отримувач кошти залишив собі. На звернення клієнта він реагував, але повертати гроші не поспішав, тож до моменту звернення до адвоката ситуація вже була безнадійною для самостійного врегулювання: помилковий платник перебував у Данії, отримувач — в Україні, а сума лишалася на його рахунку.
Чому кошти не можна було повернути звичайним шляхом
Ключова складність справи полягала не в доведенні факту помилкового переказу, а у виконанні майбутнього рішення. У лютому 2022 року Національний банк України заборонив здійснення валютних операцій і транскордонні перекази валюти за кордон — зокрема й ті, що здійснюються на виконання судових рішень.
Для клієнта це означало наступне: навіть повне задоволення позову не давало йому головного — фактичного отримання грошей. Стягнена сума залишалася б в Україні, на рахунку, з якого її неможливо перерахувати до Данії. Єдиним реальним каналом повернення коштів був адвокат, який має валютний рахунок за межами України. Саме ця обставина визначила стратегію ведення справи: рішення суду мало бути не самоціллю, а інструментом, який приводить кошти до тієї ланки, з якої їх можна легально вивести клієнту.
Правова позиція та вжиті заходи
Роботу розпочали з досудового врегулювання. Було проведено переговори з отримувачем коштів щодо добровільного повернення суми. Переговори результату не дали: отримувач щоразу висував нові умови переказу, і стало зрозуміло, що без судового розгляду справу не вирішити.
Наступним кроком стало звернення до суду. Адвокат об'єднання «Дісп'ютс» Дмитро Чугуєнко підготував і подав позовну заяву та брав участь в усіх судових засіданнях. Одночасно з позовом було подано заяву про забезпечення позову, за результатами розгляду якої кошти на рахунку отримувача були заарештовані. Цей крок зафіксував спірну суму і зняв ризик її виведення до завершення розгляду — без нього будь-яке подальше рішення могло виявитися невиконуваним.
Уже під час розгляду справи сторони дійшли висновку, що найефективнішим варіантом є мирова угода. Її умови були побудовані під згаданий вище механізм: кошти перераховуються представнику клієнта в Україні — адвокату Дмитру Чугуєнку, який далі переказує суму на валютний рахунок клієнта за кордоном. У відповідь клієнт та його представник відмовляються від решти вимог, а провадження у справі закривається.
Результат
8 лютого суд ухвалив затвердити мирову угоду між сторонами і закрити провадження у справі. Того ж дня адвокат Дмитро Чугуєнко перерахував погоджену суму клієнту. Помилково переказані 7 500 євро повернулися до платника в повному обсязі.
Висновок
З правового погляду справа показує різницю між правотою і виконанням. Помилковий переказ сам по собі не створює для отримувача підстав утримувати гроші, і судова перспектива тут була зрозумілою від початку. Реальною перешкодою були валютні обмеження воєнного часу, які знецінюють судове рішення, якщо немає легального каналу для фактичного переказу коштів за кордон.
Практична цінність обраної стратегії — у поєднанні двох інструментів. Забезпечення позову зафіксувало спірну суму на рахунку, а мирова угода, в якій адвоката визначено ланкою для подальшого переказу, дала клієнту гроші швидше, ніж це зробило б примусове виконання, яке в умовах заборони не досягло б своєї мети.
