Навчання дитини після розлучення батьків: хто вирішує і чия згода потрібна

Після розірвання шлюбу права та обов'язки матері та батька щодо участі у вихованні дитини залишаються незмінними. Це стосується зокрема й навчання дитини в школі. Коли батьки не можуть дійти згоди з цього питання, між ними виникають спори: чи можна перевести дитину до іншої школи після переїзду, чи може вона навчатися за кордоном, чи має право той із батьків, хто живе окремо, отримувати інформацію про її оцінки.

Хто з батьків вирішує, де навчатиметься дитина після розлучення

Обоє батьків мають рівне право вирішувати, де навчатиметься дитина. Сімейний кодекс України (далі — СК України) прямо встановлює, що розірвання шлюбу та окреме проживання від дитини не впливають на обсяг батьківських прав (ст. 141 СК України). Закон «Про освіту» повторює це правило стосовно навчання: батьки мають рівні права щодо освіти дитини, зокрема право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти (ст. 55 Закону України «Про освіту»).

Тому вибір школи належить до питань виховання, які батьки вирішують спільно (ч. 1 ст. 157 СК України). Той із батьків, з ким проживає дитина, не може вирішувати це питання самостійно лише з тієї підстави, що дитина живе з ним.

Чи потрібна згода другого з батьків на переведення дитини в іншу школу

Процедуру зарахування дитини до школи та її переведення до іншої школи регламентує Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 16.04.2018 № 367 (далі — Порядок). Відповідно до пункту 4 розділу I Порядку, «для зарахування дитини до закладу освіти одним із її батьків чи повнолітньою особою, яка має намір здобувати освіту, до закладу освіти подається заява». Так само врегульовано і переведення: за пунктом 1 розділу III Порядку «учень чи один з його батьків (для учнів, які не досягли повноліття) має переглянути наявність місць в обраному закладі освіти та подати заяву про переведення на вільне місце». Керівник школи, до якої переводиться учень, упродовж 5 робочих днів опрацьовує заяву про переведення дитини в іншу школу і надає відповідь про зарахування або обґрунтовану відмову, а школа, у якій учень навчається, упродовж 5 робочих днів погоджує переведення і відраховує учня (пункти 1, 2 розділу III Порядку). Отже, заяву про зарахування чи переведення подає один із батьків, і Порядок не передбачає ні підпису другого з батьків, ні перевірки школою, чи погодили батьки цей крок між собою.

У Порядку не врегульовано, як має діяти школа, якщо другий з батьків заперечує проти зарахування чи переведення дитини. Служба освітнього омбудсмена в роз'ясненні «Як діяти закладу освіти в умовах конфлікту між батьками дитини» від 12 листопада 2025 року зазначила, що коли школа отримує заяву від одного з батьків, «для неї діє певна презумпція згоди іншого на такі дії». Якщо ж до школи надійшли протилежні за змістом заяви батьків, Служба освітнього омбудсмена рекомендує закладу освіти утриматися від дій, про які в них просять, до вирішення спору органом опіки та піклування або судом. У таких спірних ситуаціях вона також радить керівникам шкіл невідкладно звертатися до служби у справах дітей.

Тому з батьків, хто планує перевести дитину, необхідно до подання заяви письмово повідомити про свій намір другого з батьків, оскільки, якщо той дізнається про переведення під час його оформлення і подасть до школи заяву про незгоду, школа може утриматися від переведення до вирішення спору. Той із батьків, хто заперечує проти переведення, зі свого боку має подати письмову заяву про незгоду як до школи, у якій навчається дитина, так і до школи, до якої її переводять, ще до завершення процедури переведення.

Наприклад, після розірвання шлюбу син проживає з матір'ю і навчається в сьомому класі ліцею з поглибленим вивченням англійської мови. Мати переїжджає до іншого району міста і має намір перевести сина до гімназії поблизу нового місця проживання, де дорога до школи займатиме десять хвилин замість години, проте поглибленого вивчення англійської мови там немає. Батько заперечує проти переведення, оскільки в гімназії син не зможе продовжити програму, за якою навчався три роки, а повернутися до ліцею згодом можна буде лише за наявності в ньому вільного місця. Якщо мати подасть заяву про переведення, не повідомивши батька, переведення буде оформлене впродовж двох тижнів, і батько дізнається про нього вже після того, як сина відрахують з ліцею. Якщо ж батько дізнається про намір матері заздалегідь і подасть заяви про незгоду до ліцею та гімназії, школи можуть утриматися від переведення, а питання, де навчатиметься син, вирішуватиме орган опіки та піклування або суд, зважаючи, зокрема, на освітню програму, яку син опановує, і на час, який він витрачає на дорогу до школи.

Що робити, якщо батьки не можуть домовитися щодо навчання

Батьки можуть врегулювати питання навчання дитини самостійно, домовившись про порядок участі кожного з них у вихованні дитини, а також укласти договір про участь у вихованні. Якщо домовитися напряму не вдається, батьки можуть залучити медіатора — незалежного посередника, який допомагає сторонам дійти згоди, але не ухвалює рішення за них.

Якщо згоди досягти не вдалося, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може звернутися до органу опіки та піклування, який визначає способи його участі у вихованні дитини на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини та інших обставин, що мають істотне значення (ст. 158 СК України). Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, не виконує рішення органу опіки та піклування або іншим чином перешкоджає другому з батьків брати участь у вихованні дитини, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод та визначення способів участі у вихованні дитини (ч. 1, 2 ст. 159 СК України).

Чи впливає місце проживання дитини на право приймати рішення щодо освіти

Місце проживання дитини саме по собі не надає тому з батьків, з ким вона проживає, права одноосібно вирішувати, де вона навчатиметься. Водночас від місця проживання залежить, до якої школи дитину зобов'язані зарахувати: до комунального закладу освіти для здобуття початкової та базової середньої освіти обов'язково зараховуються всі діти, які проживають на території обслуговування цього закладу (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про повну загальну середню освіту»). Тому переїзд того з батьків, з ким проживає дитина, до іншого району чи міста найчастіше і стає приводом для спору про зміну школи, як у прикладі, наведеному вище.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, з десяти років — за спільною згодою батьків і самої дитини, а з чотирнадцяти років, якщо батьки проживають окремо, дитина визначає його сама (ст. 160 СК України). Отже, дитина, яка досягла чотирнадцяти років, обираючи, з ким із батьків проживати, фактично впливає і на те, до якої школи вона ходитиме.

На практиці той із батьків, з ким проживає дитина, самостійно ухвалює поточні рішення щодо навчання, наприклад про відвідування гуртків чи підготовку домашніх завдань. Проте вибір і зміну школи, освітньої програми та форми здобуття освіти, зокрема переведення дитини на дистанційну чи сімейну форму навчання, батьки вирішують спільно, оскільки мають рівні права щодо освіти дитини, а питання її виховання вирішують разом.

Навчання дитини за кордоном після розлучення — чи потрібна згода другого з батьків

За українським законодавством згода другого з батьків потрібна, оскільки питання виховання дитини, а до них належить і те, де і як вона навчатиметься, батьки вирішують спільно, і ця норма не містить винятків для навчання за кордоном. Проте домогтися дотримання цієї вимоги з території України практично неможливо, і причина цього — у правилах виїзду дітей за кордон під час воєнного стану.

За загальним правилом дитина, яка не досягла 16 років, виїжджає з України за згодою обох батьків (п. 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57), проте на період воєнного стану виїзд такої дитини у супроводі одного з батьків здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків (п. 2-3 Правил). Вимога згоди обох батьків при цьому зберігається, проте на кордоні її не перевіряють, тому дитина може опинитися за кордоном за рішенням лише одного з батьків. Отже, той із батьків, хто виїхав з дитиною, отримує фактичну можливість на власний розсуд обирати країну, населений пункт, школу і форму навчання дитини.

Якщо батьки зберігають спілкування, вони можуть погодити всі ці питання, зокрема вибір школи, паралельне навчання дитини за дистанційною формою в українській школі та порядок, у який той із батьків, хто залишився в Україні, отримуватиме інформацію про навчання. Якщо ж згоди немає, примусового механізму вплинути на вибір школи за кордоном той із батьків, хто залишився в Україні, не має: рішення українського суду чи органу опіки та піклування саме по собі на території іншої держави не діє, а примусити другого з батьків виконати його з України неможливо. Звернутися із цим питанням можна до органів держави, в якій проживає дитина, проте такий спір вирішується за законодавством цієї держави, і без допомоги місцевого юриста зробити це навряд чи вдасться.

Самостійно той із батьків, хто залишився в Україні, може лише подати заяву про зарахування дитини за дистанційною формою до української школи, яка має дистанційні класи для дітей, що навчаються за кордоном (так звані заклади освіти з українознавчим компонентом, розділ V Порядку), та отримувати від цієї школи інформацію про результати її навчання (ст. 55 Закону України «Про освіту»), проте участь дитини в дистанційних уроках і в цьому випадку залежатиме від того з батьків, з ким вона проживає.

Чи мають обоє батьків право отримувати інформацію від школи після розлучення

Так, обоє батьків мають право отримувати від школи інформацію про навчання дитини, і це право не залежить від того, з ким із них дитина проживає. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про освіту» батьки здобувачів освіти мають право «отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є), результати оцінювання якості освіти в закладі освіти та його освітньої діяльності». Оскільки розірвання шлюбу та окреме проживання не впливають на обсяг батьківських прав, школа не може відмовити в цій інформації батькові чи матері на тій підставі, що дитина з ним чи з нею не проживає або що другий з батьків проти.

Втратити це право можна лише за рішенням суду про позбавлення батьківських прав, оскільки особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини і перестає бути її законним представником (ч. 1 ст. 166 СК України). Якщо школа відмовляє в наданні інформації, той із батьків, кому відмовили, подає керівнику школи письмову заяву з копією свідоцтва про народження дитини, і на таку заяву школа зобов'язана відповісти не пізніше п'ятнадцяти днів, а якщо питання потребує додаткового вивчення — не пізніше одного місяця (ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»).

Як вирішуються спори між батьками щодо освіти дитини

Спір між батьками щодо навчання дитини вирішує орган опіки та піклування або суд у порядку, описаному вище, і в обох випадках рішення ухвалюється виходячи з інтересів дитини; те, хто з батьків першим подав заяву до школи, значення не має. У суді участь органу опіки та піклування є обов'язковою: він подає письмовий висновок щодо розв'язання спору, складений за результатами обстеження умов проживання дитини та батьків, проте суд може не погодитися з висновком, якщо він недостатньо обґрунтований або суперечить інтересам дитини (ч. 4–6 ст. 19 СК України).

У спорах про зміну школи суд передусім з'ясовує, чи було рішення про переведення ухвалене спільно або хоча б доведене до відома другого з батьків, тому письмове повідомлення про намір змінити школу, листування батьків із цього приводу та заява про незгоду, подана до школи, є першими доказами, які оцінює суд. Далі суд оцінює, як зміна школи впливає на сформоване середовище дитини: освітню програму, за якою вона навчалася, клас, друзів, гуртки та відстань до школи, і за потреби отримує висновок психолога, щоб з'ясувати, чи не зашкодить переведення дитині. Думку дитини суд вислуховує, якщо вона здатна її висловити, і що ближче дитина до чотирнадцяти років, тим більше значення має її стале бажання навчатися в певній школі чи проживати з одним із батьків. Окремо суд перевіряє, наскільки кожен із батьків реально бере участь у навчанні дитини: відвідує батьківські збори, спілкується з учителями, допомагає з домашніми завданнями, і для цього придатні довідки зі школи, листування з класним керівником та інші документи про участь у шкільному житті.

Систематичне одноосібне вирішення питань навчання всупереч позиції другого з батьків суд може розцінити як підставу для зміни місця проживання дитини, тому для того з батьків, з ким проживає дитина, такий спір може закінчитися визначенням місця проживання дитини з другим з батьків.

Якщо ж спір стосується інформації про навчання, довести потрібно, що можливості отримати інформацію позбавили саме дії другого з батьків. Заперечення, яке він подав до школи, перешкодою саме по собі не вважається. Якщо інформацію не надала сама школа, вимоги слід звертати до неї.

Короткі практичні рекомендації батькам

1. 01
   Фіксувати домовленості про навчання письмово

   Якщо є ризик спору, батькам доцільно укласти договір про участь у вихованні і визначити в ньому, хто обирає школу і як ухвалюється рішення про її зміну.

2. 02
   Повідомити другого з батьків про зміну школи

   Той із батьків, хто планує переведення, письмово повідомляє другого з батьків про свій намір до подання заяви до школи, а не після переведення.

3. 03
   Подати заяву про незгоду до обох шкіл

   Той із батьків, хто не згоден з переведенням, подає письмову заяву про незгоду до школи, у якій навчається дитина, і до школи, до якої її переводять, до завершення процедури переведення.

4. 04
   Зберігати листування і довідки зі школи

   Листування з другим з батьків щодо навчання дитини та довідки зі школи про участь у шкільному житті суд оцінює в разі спору як докази того, хто з батьків реально займається навчанням дитини.

5. 05
   Звернутися до керівника школи письмово

   Якщо школа відмовляє в інформації про дитину, той із батьків, кому відмовили, подає керівнику школи письмову заяву з копією свідоцтва про народження дитини, а вимоги в разі спору адресує школі, а не другому з батьків.

6. 06
   Домовитися про школу за кордоном до виїзду

   Перед виїздом з дитиною за кордон батьки погоджують країну, школу, у якій дитина навчатиметься, і порядок, у який той із батьків, хто залишається в Україні, отримуватиме інформацію про навчання.

Короткі практичні рекомендації закладу освіти

1. 01
   Надавати однакову інформацію обом батькам

   Інформацію про навчання дитини та запрошення на батьківські збори обоє батьків отримують однаково, незалежно від того, з ким проживає дитина, якщо суд не позбавив когось із них батьківських прав.

2. 02
   Бути нейтральними у сімейному конфлікті

   Школа не ухвалює рішень щодо дитини на користь одного з батьків лише тому, що дитина проживає з ним.

3. 03
   Утриматися від дій у разі суперечливих заяв батьків

   Отримавши від батьків протилежні за змістом заяви, наприклад про переведення дитини і про незгоду з ним, школа не виконує жодну з них, доки спір не вирішить орган опіки та піклування або суд.

4. 04
   Звернутися до служби у справах дітей

   У спірній ситуації керівник школи невідкладно повідомляє службу у справах дітей, як радить Служба освітнього омбудсмена.

5. 05
   Надавати письмові відповіді у встановлені законом строки

   На письмову заяву батьків школа відповідає не пізніше п'ятнадцяти днів, а якщо питання потребує додаткового вивчення — не пізніше одного місяця (ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»).