Заперечення для суду США на меморандум відповідача у справі про визнання батьківства, коли батька записано зі слів матері

Вступ

У справі про визнання батьківства, яку розглядає суд Сполучених Штатів Америки, відповідач надав суду меморандум українського адвоката. У меморандумі автор роз'яснював американському суду, як законодавство України регулює запис про батька дитини, внесений до актового запису про народження за вказівкою матері.

Автор виклав ці норми некоректно, розглянувши частину першу статті 135 Сімейного кодексу України окремо від статті 128 цього Кодексу, з якою вона пов'язана. Тлумачення норм Сімейного та Цивільного процесуального кодексів України автор викривив так, щоб обґрунтувати відмову в позові матері.

У жовтні 2025 року адвокатом АО «Дісп'ютс» Дмитром Чугуєнком підготовлено письмові заперечення на цей меморандум. У запереченнях для суду США роз'яснено, як норми чинного законодавства України і практика їх застосування визначають правове значення запису про батька, внесеного за вказівкою матері, у справі про визнання батьківства.

Заперечення англійською та українською мовами передано Клієнтці 15 жовтня 2025 року, на шостий день після її звернення до адвокатського об'єднання.

Проблема клієнта

Реєстрація народження дитини

Клієнтка, громадянка України, народила доньку 4 березня 2016 року в Дніпрі, не перебуваючи у шлюбі. При реєстрації народження батьки не подавали спільної заяви, а батько не подавав заяви про визнання батьківства.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зареєстрував народження дитини за заявою матері від 29 березня 2016 року і вніс відомості про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Прізвище і громадянство батька в актовому записі зазначено за прізвищем і громадянством матері, а ім'я та по батькові — так, як їх назвала мати.

Графи «Дата народження» і «Місце проживання» в розділі «Відомості про батька» орган реєстрації не заповнював. По батькові дитини утворено від імені, яке мати вказала як ім'я батька.

Клієнтка звернулася з позовом про визнання батьківства до громадянина США, якого вважає біологічним батьком доньки. Справу розглядає суд Сполучених Штатів Америки.

Меморандум відповідача

Під час розгляду справи відповідач подав суду меморандум українського адвоката від 4 серпня 2025 року «щодо визначення фактів за законодавством України». Меморандум складено українською мовою на п'яти аркушах, і відкривається він відомостями про кваліфікацію та стаж автора.

Автор підписав меморандум із застереженням про відповідальність за неправдиві свідчення згідно із законами штату Нью-Йорк. Таке застереження свідчить, що документ від початку призначався для використання за межами України.

Свої висновки автор побудував на Повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дитини. Цей витяг Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві сформував 17 червня 2025 року на запит самого автора меморандуму.

Автор навів частину першу статті 135 Сімейного кодексу України і пункт 18 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні в редакції, чинній на дату народження дитини. Далі він перелічив способи, якими в Україні вноситься запис про батька: якщо батьки перебувають у шлюбі, батьком записують чоловіка матері; якщо не перебувають, батька записують за спільною заявою батьків, за заявою батька, за рішенням суду або за вказівкою матері на підставі її одноособової заяви.

З останнього способу автор вивів загальний висновок про законодавство України:

Тобто чинне законодавство України передбачає можливість, у випадку не знаходження матері дитини у зареєстрованому шлюбі та відсутності спільної заяви батьків, записати батьком дитини фактично будь-яку особу.

Автор також наголосив, що інформація щодо батька, викладена в заяві матері, «не перевіряється державними службовцями при реєстрації народження дитини», а надання документів батька законодавством не передбачено. Цим він обґрунтовував недостовірність запису про батька у свідоцтві про народження.

Далі автор послався на статтю 77 Цивільного процесуального кодексу України і дійшов висновку, що свідоцтво про народження дитини в частині відомостей про батька не містить інформації щодо предмета доказування. На цій підставі він стверджував, що суд не бере такий доказ до розгляду відповідно до частини четвертої статті 77 ЦПК України.

Завершальною тезою меморандуму стало твердження про неналежного відповідача. За словами автора, свідоцтво, в якому батьком записано громадянина України з прізвищем матері, ніяким чином не підтверджує, що ця особа і громадянин США, до якого пред'явлено позов, є однією особою.

Автор послався на пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, за яким суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача. Меморандум завершується висновком:

Тобто, за законодавством України, пред'явлення судового позову до не належного відповідача є підставою для відмови суду у заявленому позові.

Кожна наступна теза меморандуму спиралася на попередню. Разом вони мали переконати американський суд, що за українським законодавством позов матері не може бути задоволений, ще до дослідження доказів походження дитини від відповідача.

Правова позиція та вжиті заходи

9 жовтня 2025 року Клієнтка уклала з адвокатським об'єднанням «Дісп'ютс» договір про надання професійної правничої допомоги. У завданні до договору сторони визначили підготовку англійською мовою заперечень на меморандум.

Адвокатом досліджено меморандум разом із витягом, на якому він ґрунтувався, і нормами, на які посилався автор. Заперечення адресовано «Всім, кого це стосується», тобто будь-якому органу чи суду, якому буде надано меморандум.

Як і меморандум, заперечення відкриваються відомостями про адвоката: адвокатську діяльність Дмитро Чугуєнко здійснює з серпня 2016 року на підставі свідоцтва, виданого Радою адвокатів Київської області. Далі в запереченнях послідовно викладено зміст меморандуму, кожну тезу автора і її спростування.

У запереченнях зазначено, що кожен аргумент меморандуму містить суттєві правові помилки, неповне та однобічне тлумачення законодавства і не враховує судової практики у справах про встановлення батьківства. Вихідною для всіх доводів стала норма, яку навів і сам автор меморандуму.

Відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Призначення запису про батька за вказівкою матері

Запис за частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України є тимчасовим механізмом, який дає змогу зареєструвати дитину одразу після народження. Він забезпечує дитині право, передбачене статтею 7 Конвенції про права дитини: дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства.

Автор меморандуму не врахував, що стаття 135 пов'язана зі статтею 128 Сімейного кодексу України «Визнання батьківства за рішенням суду». Частина четверта статті 128 встановлює, що позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Отже, саме запис за вказівкою матері, на який посилався автор, є умовою, за якої суд приймає позов про визнання батьківства. Верховний Суд у справі за позовом про визнання батьківства зазначив, що стаття 128 Сімейного кодексу України регулює саме випадок, коли запис про батька внесено за вказівкою матері, і в такому разі особа, яка вважає себе батьком дитини, може подати позов про визнання свого батьківства (постанова Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 205/5698/21).

У запереченнях пояснено, що стаття 135 захищає права дитини, коли біологічний батько добровільно не визнає батьківства. Таким чином, ця норма дає дитині ім'я, громадянство і первинну реєстрацію і не є способом довільно визначити, хто є батьком.

Відомості про батька, які орган реєстрації не перевіряє

Автор меморандуму правильно описав процедуру реєстрації: орган державної реєстрації актів цивільного стану не перевіряє ім'я та по батькові батька, які називає мати. Проте з цього факту він зробив неправильний правовий висновок.

Ім'я та по батькові, вказані матір'ю за статтею 135 Сімейного кодексу України, не є інформацією про конкретну людину. Їх записують лише для того, щоб графа «Відомості про батька» у свідоцтві про народження не залишалася порожньою.

Тому на дату народження дитини пункт 18 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, передбачав, що графи «Дата народження» і «Місце проживання» в розділі «Відомості про батька» у цьому випадку не заповнюються. Якби запис мав ідентифікувати батька, орган реєстрації вимагав би саме ці відомості.

Прізвище батька в такому записі також не належить батькові: його записують за прізвищем матері. У свідоцтві з'являється поєднання прізвища матері з ім'ям та по батькові, які назвала мати, і таке поєднання може не відповідати жодній людині або збігатися з іменами різних людей.

Верховний Суд у справі про оспорювання батьківства зазначив, що ім'я та по батькові батька, які орган реєстрації вносить до актового запису за вказівкою матері, залежать від її розсуду і не завжди збігаються з ім'ям та по батькові біологічного батька (постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 285/874/20).

Якби запис за статтею 135 ідентифікував конкретну особу і встановлював батьківство, законодавець не передбачав би судового порядку визнання батьківства за статтею 128 Сімейного кодексу України. Запис за вказівкою матері є формальним технічним записом, який суд замінює відомостями про батька за результатами розгляду справи.

У справі про визнання батьківства суд не надає свідоцтву значення доказу батьківства і досліджує всі обставини справи, зокрема докази біологічного походження дитини і висновок генетичної експертизи. Питання про походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів, а ДНК-тест Верховний Суд розглядає як єдиний науковий метод точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини (постанова Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 205/5698/21).

Свідоцтво про народження як належний доказ

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 Цивільного процесуального кодексу України). У справі про визнання батьківства предметом доказування є походження дитини від певної особи, тобто від відповідача.

Свідоцтво про народження містить достовірні відомості про дитину, дату і місце її народження та про матір. У цій частині воно є належним і допустимим доказом особи дитини та материнства Клієнтки.

Відомостей про батька як про конкретну фізичну особу у свідоцтві немає, оскільки дати народження, місця проживання та інших даних, які б ідентифікували людину, у записі за статтею 135 не зазначають. Свідоцтво при цьому підтверджує, що в актовому записі є саме такий формальний запис про батька, який підлягає зміні на підставі рішення суду.

Без свідоцтва суд не зміг би встановити, щодо якої дитини заявлено позов і який актовий запис потрібно змінити. Резолютивна частина рішення про визнання батьківства має містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства, зокрема номер актового запису про народження дитини, дату його вчинення і орган, який його вчинив (постанова Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 205/5698/21).

Таким чином, свідоцтво прямо стосується предмета доказування, і частина четверта статті 77 ЦПК України до нього не застосовується.

Належний відповідач у справі про визнання батьківства

У справі про визнання батьківства відповідачем є особа, яку позивач вважає біологічним батьком дитини. Інше ім'я в записі про батька не робить такого відповідача неналежним, оскільки суд розглядає справу саме для того, щоб встановити походження дитини і змінити актовий запис.

За відсутності заяви батька батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (частина перша статті 128 Сімейного кодексу України). Якщо ж застосувати логіку меморандуму послідовно, жоден позов про визнання батьківства не міг би бути розглянутий, доки в записі про батька зазначено інше ім'я, і ця норма втратила б зміст.

До отримання висновку генетичної експертизи ні позивач, ні автор меморандуму, ні суд не знають, чи є відповідач біологічним батьком дитини. Встановити цю обставину на підставі доказів біологічного походження дитини має суд, який розглядає справу.

Загальний висновок заперечень

У загальному висновку заперечень адвокатом зазначено, що меморандум є спробою створити правові перешкоди для розгляду справи по суті за допомогою тлумачення окремих норм поза їх системним зв'язком, призначенням і практикою застосування.

Адвокат дійшов висновку, що меморандум не містить правових підстав для відмови в позові і суд має відхилити його як такий, що не містить достовірної інформації. Питання батьківства має вирішуватися за результатами дослідження доказів біологічного походження дитини від відповідача.

До заперечень, як і до меморандуму, додано копію свідоцтва адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю.

Результат

15 жовтня 2025 року, на шостий день після укладення договору, Клієнтці передано заперечення на меморандум англійською та українською мовами.

У запереченнях адвокатом спростовано кожну з чотирьох тез меморандуму з посиланням на норми Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні та Конвенції про права дитини. Клієнтка може подати цей документ суду Сполучених Штатів Америки як відповідь на доводи відповідача щодо законодавства України.

Висновок

Отже, запис про батька, внесений до актового запису про народження за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, є умовою прийняття судом позову про визнання батьківства. Тому посилання відповідача на такий запис не може бути підставою для відмови в позові.

На шостий день після звернення Клієнтка отримала англійською мовою письмове роз'яснення українського адвоката, яке суд США може зіставити з меморандумом відповідача за кожною тезою.