Закрито справу та звільнено від штрафу 3400-8500 грн. за спробу незаконного перетину кордону

Вступ

Восени 2025 року до Адвокатського об'єднання "Дісп'ютс" звернувся клієнт, який несподівано отримав повістку до суду про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 204-1 КУпАП. Йшлося про спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску. Ця справа стала прикладом того, як відсутність належної доказової бази з боку контролюючих органів та наявність чітких документальних підтвердження туристичної мети подорожі можуть призвести до закриття провадження.

Історія

Наприкінці вересня до нашого об'єднання звернувся чоловік, який отримав повістку до суду. Він розповів, що ще в липні під час подорожі з Кам'янця-Подільського до Чернівців його зупинили працівники Державної прикордонної служби на контрольному посту. Після перевірки документів його відпустили, і він продовжив свій шлях. Клієнт вважав, що інцидент вичерпано, адже він відкрито пояснив мету поїздки та надав усі необхідні документи.

Проте, через два місяці він несподівано отримав повістку до суду. Перше судове засідання було призначено на 18 вересня 2025 року, і від моменту звернення до часу засідання у нас залишалося лише кілька годин. Тоді ж було підписано договір про надання правничої допомоги. Враховуючи брак часу на підготовку та необхідність детального ознайомлення з матеріалами справи, представник негайно подав клопотання про відкладення судового засідання.

Суд задовольнив клопотання, що дало можливість детально вивчити всі документи. Після ознайомлення з матеріалами справи стало очевидно, що протокол про адміністративне правопорушення містить суттєві недоліки, а обвинувачення не підтверджене належними доказами. На наступне судове засідання було подано клопотання про закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Правова позиція захисту

Основою позиції захисту стало те, що в діях клієнта відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, зокрема вина у формі умислу чи необережності. Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність. Відсутність хоча б однієї з ознак правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Фактичні обставини справи свідчили про туристичну мету подорожі. За три дні до поїздки клієнт придбав проїзний документ через онлайн-платформу для подорожі маршрутом Кам'янець-Подільський — Чернівці з розрахунковим часом прибуття близько дев'ятої вечора. Того ж ранку, коли відбувалася подорож, він забронював готельний номер у Чернівцях для ночівлі. На наступний день він планував виїзд до іншого міста, що підтверджувалося посадковим документом, придбаним заздалегідь.

Захист звернув увагу суду на географічні та часові невідповідності в матеріалах справи. Контрольний пост, де зупинили транспортний засіб, розташований за 23 кілометри від лінії державного кордону. Відстань від Кам'янця-Подільського до місця зупинки становить приблизно 30 кілометрів, тому орієнтовний час прибуття мав бути близько восьмої вечора. Натомість у протоколі зазначено час складання близько одинадцятої вечора, а в рапорті інспектора — час зупинки транспортного засобу близько десятої вечора.

Ключовим аргументом стала відсутність будь-яких об'єктивних доказів спроби перетину кордону. З протоколу не вбачалося, які конкретні дії вчинила особа з метою здійснення спроби перетину кордону. Сам факт перебування на відстані 23 кілометри від лінії державного кордону під час руху магістральною дорогою в напрямку обласного центру не може свідчити про такий намір.

Захист наголосив, що клієнт рухався відкрито, через офіційний контрольний пост, без жодних спроб приховати свої наміри. На вимогу працівників прикордонної служби він без заперечень надав усі необхідні документи та пояснив мету поїздки. Після перевірки його відпустили та дозволили продовжити рух за маршрутом, що також свідчить про відсутність реальних підстав для підозри в незаконному перетині кордону.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Саме на цій підставі захист просив суд закрити провадження.

Рішення

Під час судового засідання суддя детально дослідила всі матеріали справи та клопотання захисту. Суд констатував, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення інспектором прикордонної служби в порушення вимог статті 255 КУпАП не було зібрано жодних доказів того, що особа вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 204-1 КУпАП.

Суд зазначив, що з протоколу не вбачається, які безпосередні дії вчинила особа з метою здійснення спроби перетину кордону. Лише сам факт перебування на відстані 23 кілометри від лінії державного кордону не може свідчити про намір його незаконного перетину. Рапорт уповноваженої особи прикордонної служби свідчив лише про те, що особа рухалася у транспортному засобі, а перевірка документів пасажира здійснювалась на контрольному посту на межі Хмельницької та Чернівецької області.

Суд встановив, що іншими доказами не було підтверджено наміру здійснити перетин державного кордону поза пунктами пропуску. Одного лише протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту інспектора за відсутності інших доказів явно недостатньо для висновку про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд наголосив, що для підтвердження незаконного перетинання або спроби перетинання державного кордону інспектор прикордонної служби відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати фотознімки, відеозапис події тощо. Викладені у протоколі обставини не підтверджені наданими суду доказами, а тому протокол сам по собі не доводить винуватість у вчиненні правопорушення.

Суд зробив висновок, що адміністративне обвинувачення у цій справі ґрунтується на припущеннях, а відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі "Кобець проти України", згідно з яким доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

Постановою суду провадження по адміністративній справі було закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Висновок

Ця справа демонструє важливість своєчасного та кваліфікованого правового захисту в адміністративних провадженнях. Незважаючи на те, що звернення відбулося безпосередньо в день першого судового засідання, професійний підхід до аналізу матеріалів справи та побудови правової позиції дозволив домогтися повного закриття провадження.

Ключовими факторами успіху стали: документальне підтвердження туристичної мети подорожі, виявлення невідповідностей у часових та географічних даних протоколу, відсутність об'єктивних доказів спроби перетину кордону з боку контролюючого органу, а також посилання на конституційний принцип презумпції невинуватості та практику Європейського суду з прав людини.

Справа підтверджує, що для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 204-1 КУпАП недостатньо самого факту перебування в контрольованому прикордонному районі. Необхідно довести наявність усіх елементів складу правопорушення, зокрема суб'єктивної сторони — наміру незаконно перетнути державний кордон. Відсутність таких доказів є самостійною підставою для закриття провадження незалежно від інших обставин справи.