Міжнародний Європейський Університет видав апостильований диплом студенту з Туреччини після досудової претензії-вимоги і скарг до державних органів

Вступ

Адвокатське об'єднання «Дісп'ютс» успішно вирішило спір між громадянином Республіки Туреччина та Міжнародним Європейським Університетом (м. Київ) щодо отримання апостильованих оригіналів освітніх документів. Університет, який вніс документи до ЄДЕБО та видав їх електронні версії, місяцями ігнорував будь-які звернення випускника щодо строків та порядку апостилювання. Спір вирішено в досудовому порядку: клієнт отримав апостильовані оригінали Диплому магістра та Додатку до Диплому за п'ять тижнів після першого юридичного звернення.

Передісторія

Громадянин Республіки Туреччина навчався в Міжнародному Європейському Університеті за освітньою програмою «Медицина» з 2023 по 2025 рік та здобув ступінь магістра. Усі іспити були складені, академічні вимоги програми — виконані в повному обсязі. Університет це визнав офіційно: вніс Диплом магістра та Додаток до Диплому до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) з присвоєнням відповідних серійних номерів, після чого 07 листопада 2025 року надіслав клієнту на корпоративну електронну адресу PDF-версії обох документів. У тому ж листі університет повідомив, що питанням апостилювання займатиметься новий співробітник, який зв'яжеться з випускником з 20 листопада 2025 року.

Обіцяного контакту не відбулося. Далі розгорталася типова картина інституційного ігнорування — причому з кожним кроком клієнт звертався до дедалі вищого рівня керівництва. 03 грудня він написав до відділу дистанційного навчання — відповіді не було. 05 грудня — до міжнародного департаменту — знову тиша. 16 грудня — до декана — без реакції. 29 грудня клієнт звернувся безпосередньо до президента та ректора університету. Це звернення також було проігноровано. Чотири звернення. Чотири рівні керівництва. Жодної відповіді.

Ситуацію ускладнювало те, що клієнт паралельно проходив процедуру медичного ліцензування в Туреччині. Електронних версій документів виявилося недостатньо: турецькі органи запросили апостильовані оригінали та встановили дедлайн — спочатку 20 листопада 2025 року, який клієнту вдалося перенести до 02 лютого 2026 року. Це був остаточний строк: у разі його пропуску наступна можливість звернутися з'явилася б лише через рік. Фактично на кону стояв рік медичної кар'єри — і єдиною перешкодою була бездіяльність університету, який вже офіційно підтвердив факт завершення навчання.

Правова позиція та вжиті заходи

На початку січня 2026 року клієнт звернувся до Адвокатського об'єднання «Дісп'ютс». Після вивчення обставин справи та доказової бази була сформована правова позиція та підготовлена претензія-вимога, яку направили до університету 12 січня 2026 року.

Центральним аргументом стало таке: внісши Диплом магістра та Додаток до Диплому до ЄДЕБО з присвоєнням серійних номерів, університет вчинив юридично значущу та незворотну дію — офіційно підтвердив факт успішного завершення клієнтом освітньої програми на рівні державного реєстру. Відповідно до статті 7 Закону України «Про вищу освіту» документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Внесення до ЄДЕБО є саме таким підтвердженням — після нього університет не мав правових підстав затримувати апостилювання, посилаючись на будь-які організаційні обставини.

Окремим аргументом стало порушення права здобувача на інформацію. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 62 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на отримання інформації у доступних форматах. Чотири звернення до різних підрозділів і керівників — без жодної відповіді — кваліфікувалися як пряме порушення цього права, а також конституційного права на освіту, гарантованого статтею 53 Конституції України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України.

Примітна особливість цієї справи — доказову базу фактично сформував сам університет. Його лист від 07 листопада 2025 року одночасно підтверджував завершення навчання та обіцянку організувати апостилювання. Роздруківки чотирьох наступних листів клієнта без жодної відповіді фіксували систематичне ігнорування. Університет своїми діями та своєю бездіяльністю сам побудував конструкцію, в якій його порушення не потребувало складного доведення.

Претензія-вимога до університету була лише першим кроком. З огляду на жорсткий дедлайн чекати реакції університету і лише потім задіювати інші механізми захисту було стратегічно невиправданим. Тому 23 січня 2026 року одночасно з претензією було подано скарги до Міністерства освіти і науки України, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) та Освітнього омбудсмена — відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян» та статей 8, 9 Постанови КМУ «Деякі питання освітнього омбудсмена». В кожній скарзі дії університету кваліфікувалися як порушення прав здобувача освіти, а від кожного органу вимагалося провести перевірку, вжити заходів реагування та повідомити про результати. Університет одночасно опинився у полі зору трьох незалежних органів державного контролю у сфері освіти — ігнорувати одразу три офіційні перевірки значно складніше, ніж звернення одного випускника.

Результат

19 лютого 2026 року клієнт повідомив адвокатське об'єднання про отримання апостильованих оригіналів освітніх документів — ще до того, як надійшла офіційна відповідь від Освітнього омбудсмена. Університет відреагував на тиск, не чекаючи завершення офіційних перевірок. 05 березня 2026 року Освітній омбудсмен офіційно підтвердив: університет забезпечив оформлення і видачу диплому та додатку до нього здобувачу освіти. Спір вирішено повністю в досудовому порядку, жодного судового провадження відкрито не було.

Від подання претензії-вимоги до отримання клієнтом документів минуло п'ять тижнів. Університет, який два місяці не реагував на жодне звернення випускника, виконав свій обов'язок ще до завершення офіційних перевірок. До суду справа не дійшла.

Висновок

Визнавши виконання усіх академічних вимог і внісши документи до ЄДЕБО, університет взяв на себе не лише обов'язок видати оригінали, а й зобов'язання забезпечити належну комунікацію з випускником щодо порядку та строків апостилювання. Ігнорування звернень у цьому контексті — не організаційний збій, а порушення права здобувача на інформацію, гарантованого статтею 62 Закону України «Про вищу освіту». Цей обов'язок однаковою мірою стосується як вітчизняних, так і іноземних випускників.

Університет, який два місяці ігнорував звернення власного випускника, видав документи за п'ять тижнів — після того, як одночасно отримав претензію та опинився під увагою трьох уповноважених державних органів. Це наочно демонструє різницю між послідовним і паралельним використанням правових інструментів. Коли строки критичні — ця різниця може вирішити все.