Компенсація за 110 днів невикористаної відпустки: Головне управління Національної поліції у Волинській області виплатить кошти поліцейському після двох судових інстанцій

Вступ

До Адвокатського об'єднання «Дісп'ютс» звернувся колишній поліцейський, учасник бойових дій, якого нещодавно звільнили зі служби. За час служби в поліції у нього накопичилося дві проблеми, які роботодавець так і не вирішив: йому не виплатили доплату за понаднормову й нічну службу за останні роки та не нарахували компенсацію за десятки днів невикористаної відпустки, право на яку виникло ще до переведення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області до Головного управління Національної поліції у Волинській області. Робота над справою показала, що це фактично дві самостійні вимоги до двох різних органів, і кожна з них потребувала окремого позову. Одну справу суд відхилив — доплата за понаднормову й нічну службу виявилася врегульованою спеціальним відомчим законодавством не на користь клієнта. Другу виграно повністю в обох судових інстанціях: клієнту присуджено компенсацію за 110 днів невикористаної відпустки.

Обставини справи

Клієнт, капітан поліції, проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області з 2015 року. У вересні 2022 року його перевели для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у Волинській області, де він до 2024 року працював оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи Луцького районного управління поліції і був залучений до посиленого варіанту службової діяльності — з чергуваннями на блокпостах і в складі слідчо-оперативної групи, значною мірою в нічний час. У 2024 році клієнта звільнили зі служби. Саме на цьому етапі з'ясувалося, що за попередні роки служби в Донецькій області йому так і не виплатили компенсацію за десятки днів невикористаної відпустки, а за останні роки служби у Волинській області — доплату за понаднормову та нічну роботу.

Збір доказів та підготовка позовів

Оскільки і доплата за понаднормову службу, і компенсація відпустки вимагали документального підтвердження, якого в клієнта на руках не було, першим кроком стало направлення адвокатських запитів безпосередньо до органів, де зберігалася потрібна інформація. Адвокатське об'єднання «Дісп'ютс» звернулося до Головного управління Національної поліції у Волинській області — з проханням надати графіки роботи, відомості про нараховані виплати та дані про понаднормову й нічну службу. Паралельно з'ясувалося, що документи про невикористані дні відпустки за попередні роки зберігаються не тут, а в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області, де клієнт служив до переведення, — тож туди довелося направити окремий запит.

Отримання відповідей на обидва запити зайняло певний час: Волинське управління відповіло не одразу і не в повному обсязі, Донецьке — надало підтверджуючі довідки з певною затримкою. Коли документи по першій вимозі — щодо понаднормової та нічної служби — були зібрані повністю, позов подано до Волинського окружного адміністративного суду (справа №140/3718/25). Трохи пізніше, вже після отримання довідок про невикористані дні відпустки, підготовлено й подано другий позов — до Донецького окружного адміністративного суду, спочатку до Головного управління Національної поліції в Донецькій області як органу, який мав відомості про невикористані відпустки.

Рішення судів першої інстанції

У справі про доплату за понаднормову й нічну службу правова позиція клієнта спиралася на статтю 106 Кодексу законів про працю України, що передбачає підвищену оплату надурочної роботи, та на статтю 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка допускає збільшення тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень для працівників критичної інфраструктури — саме до цієї категорії належала служба клієнта на блокпостах і в слідчо-оперативній групі в період воєнного стану. Волинський окружний адміністративний суд, однак, застосував спеціальні відомчі норми: за статтею 91 Закону «Про Національну поліцію» та пунктом 20 Порядку №260 за виконання службових обов'язків понад установлений час поліцейським додатково грошове забезпечення не виплачується — натомість надається час для відпочинку. Це стандартний прояв загального принципу співвідношення норм права: спеціальна норма, яка прямо регулює грошове забезпечення поліцейських, має пріоритет над загальними положеннями трудового законодавства. У задоволенні цього позову відмовлено повністю.

У справі про компенсацію відпустки суд спершу вирішив питання належного відповідача: оскільки саме Головне управління Національної поліції у Волинській області, що звільнило клієнта зі служби, відповідало за повний розрахунок при звільненні, відповідача в процесі замінили з Головного управління Національної поліції в Донецькій області, де зберігалися довідки, на управління, яке фактично видало наказ про звільнення. Після цього Донецький окружний адміністративний суд задовольнив позов повністю, дійшовши таких висновків: право поліцейського на компенсацію за невикористані дні відпустки не обмежується роком звільнення і поширюється на всі попередні роки служби; неотримання відомостей про обсяг таких днів від попереднього роботодавця не звільняє новий орган від обов'язку виплатити компенсацію; спір про таку виплату прирівнюється до спору про оплату праці й не обмежений строком давності. Клієнту присуджено компенсацію за 110 днів невикористаної основної, додаткової та ветеранської відпустки за 2015, 2016, 2020 і 2021 роки.

Апеляційне оскарження

Головне управління Національної поліції у Волинській області оскаржило рішення в апеляційному порядку, посилаючись на те, що обсяг невикористаних відпусток не був зафіксований у наказі про переведення клієнта і управління не могло знати про ці дні. Перший апеляційний адміністративний суд залишив скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, підтвердивши, що обов'язок виплатити компенсацію лежить на органі, який здійснив звільнення, незалежно від повноти відомостей, переданих попереднім роботодавцем. Додатково з відповідача на користь клієнта стягнуто судові витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції.

Правове значення справи та висновки

Ця справа з самого початку велася як дві окремі стратегії, розраховані на різний правовий режим кожної вимоги. Доплата за понаднормову й нічну службу поліцейського підпадає під дію спеціального відомчого регулювання, яке в принципі виключає грошову компенсацію там, де передбачено компенсацію часом відпочинку, — і застосування судом саме цих норм замість загальних положень Кодексу законів про працю є передбачуваним наслідком встановленого в законодавстві співвідношення спеціальної та загальної норми, а не слабкістю правової позиції клієнта. Натомість право на компенсацію за невикористані дні відпустки такого спеціального обмеження не має — воно є безумовним і не залежить ні від давності років, за які воно накопичилося, ні від того, чи передав попередній роботодавець повну інформацію новому. Саме розмежування цих двох вимог на етапі підготовки — з визначенням окремого відповідача та окремої правової підстави для кожної — дозволило довести до кінця ту частину справи, яка мала реальні правові підстави для задоволення, і отримати повне відшкодування 110 днів невикористаної відпустки в обох судових інстанціях.