Хто стане батьками дитини, народженої сурогатною матір'ю, якщо замовники розлучилися або померли під час вагітності?

Кого закон визнає батьками дитини, народженої сурогатною матір'ю?

Батьками дитини, яку виносила сурогатна мати, закон визнає подружжя, від якого походить ембріон. Цю норму містить частина 2 статті 123 Сімейного кодексу України (далі — СК України):

«2. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.»

Норма не визначає, на який момент замовники мають бути подружжям: на день перенесення ембріона, на день народження дитини чи на день реєстрації народження. Правил на випадок, коли шлюб замовників розірвано або один із них помер до пологів, у ній теж немає.

Народження такої дитини орган ДРАЦС реєструє за заявою подружжя, яке дало згоду на перенесення ембріона. До своєї заяви подружжя додає документ про народження дитини, заяву жінки, яка народила дитину, про згоду на запис подружжя батьками з нотаріально засвідченим підписом і довідку про генетичну спорідненість батьків або одного з них з плодом (п. 11 глави 1 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, далі — Правила № 52/5).

Вимоги до самої програми встановило Міністерство охорони здоров'я України в Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженому наказом від 09.09.2013 № 787 (далі — Порядок № 787). За цим Порядком програму сурогатного материнства клініка проводить лише тоді, коли подружжя або один із майбутніх батьків має генетичний зв'язок з дитиною (п. 6.1 Порядку № 787). До клініки подружжя подає, зокрема, копію свідоцтва про шлюб і нотаріально засвідчену копію договору із сурогатною матір'ю (п. 6.11 Порядку № 787).

На відміну від клініки, орган ДРАЦС договору із сурогатною матір'ю не вимагає. Тому запис замовників батьками залежить від їхньої заяви, згоди сурогатної матері і довідки про генетичну спорідненість, а не від умов договору.

Поряд із цим спеціальним порядком діє загальне правило Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Орган ДРАЦС реєструє народження дитини за заявою батьків чи одного з них (ч. 2 ст. 13 цього Закону). Якщо батьки померли або з інших причин не можуть зареєструвати народження, заяву подають родичі, інші особи чи уповноважений представник закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина (там само).

Материнство дитини, народженої за програмою сурогатного материнства, оспорити не може ніхто (ч. 2 ст. 139 СК України). Для батьківства такої заборони кодекс не містить. Права оспорювати батьківство не має особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій за частиною 1 статті 123 СК України, тобто коли дитину народила сама дружина (ч. 5 ст. 136 СК України). Поширене твердження, що ця норма забороняє оспорювати батьківство і замовникові сурогатної програми, її тексту не відповідає.

Кого орган ДРАЦС запише батьками, якщо шлюб замовників розірвано до народження дитини?

Чи запише орган ДРАЦС колишнє подружжя батьками дитини?

Орган ДРАЦС може записати батьками колишнє подружжя, якщо обоє колишніх подружжя подадуть заяву і сурогатна мати дасть нотаріально засвідчену згоду на запис саме їх батьками дитини. Прямої норми про такий випадок немає. Тому якщо один із колишнього подружжя не подасть заяву або сурогатна мати не дасть згоди, питання вирішуватиме суд.

Найближче правило містить частина 2 статті 122 СК України: дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Це правило сформульоване для дитини, яку народила дружина, бо частина 1 тієї самої статті визначає походження дитини на підставі документа про народження дружиною дитини. Чи поширюється правило десяти місяців на дитину, яку народила сурогатна мати, кодекс не встановлює, і це питання вирішуватиме суд у конкретній справі.

Орган ДРАЦС записував замовників батьками і тоді, коли на день народження дитини вони ще не перебували у шлюбі. У справі № 465/1387/17-ц сурогатна мати народила дитину 05.01.2012, а шлюб замовники зареєстрували 04.02.2012. Через три дні після реєстрації шлюбу, 07.02.2012, сурогатна мати дала нотаріально засвідчену згоду на запис подружжя батьками. Свідоцтво про народження, у якому батьками записано замовників, орган ДРАЦС видав 10.02.2012.

Чи може колишній чоловік або колишня дружина відмовитися від батьківства чи материнства?

Колишня дружина, записана матір'ю дитини, яку народила сурогатна мати, оспорити своє материнство не може, навіть якщо шлюб розірвано під час вагітності і генетичною матір'ю дитини вона не є.

У справі № 726/2261/15-ц подружжя у зв'язку з діагнозом дружини проводило програму сурогатного материнства з яйцеклітинами донора і спермою чоловіка. Клініка 17.11.2014 перенесла ембріони сурогатній матері, 26.05.2015 суд розірвав шлюб подружжя, а 09.07.2015 сурогатна мати народила двійню, яку орган ДРАЦС записав дітьми колишнього подружжя. Колишня дружина звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка про виключення з актових записів про народження дітей відомостей про неї як про матір, і колишній чоловік цей позов визнав.

Садгірський районний суд міста Чернівців 18.01.2016 у позові відмовив, пославшись на частину 2 статті 139 СК України. Обґрунтовуючи відмову, суд зазначив, що правила статті 123 СК України ґрунтуються на принципі визнання, за яким «правового значення набуває не біологічний аспект народження дитини, а соціальний – намір особи визнати дитину своєю», і таке визнання «відбувається до народження дитини – у момент надання згоди на застосування тієї чи іншої репродуктивної технології». Апеляційний суд Чернівецької області погодився з цим рішенням, і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22.09.2016 відхилив касаційну скаргу колишньої дружини.

Колишній чоловік може оспорити своє батьківство в суді, оскільки частина 2 статті 139 СК України стосується лише материнства. Розглядаючи такий позов, суд з'ясовуватиме, чи давав колишній чоловік згоду на програму і на використання саме тих ембріонів, які клініка перенесла сурогатній матері.

У справах, де дитину після застосування допоміжних репродуктивних технологій виносила сама жінка, суди вже оцінювали таку згоду. Чоловік, який погодився на застосування цих технологій, не може оспорити батьківство незалежно від того, як надалі розвивалися його стосунки з матір'ю дитини (постанова Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 520/12514/18). Згода, яку чоловік не відкликав, зберігає силу і після того, як подружжя фактично припинило стосунки (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.11.2015 у справі № 6-27563ск15). Якщо ж чоловік не погоджувався на використання донорських ембріонів, які не мають з ним генетичного зв'язку, суд виключає відомості про нього як батька (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 344/1962/19).

Суд залишає в силі запис про батька і тоді, коли шлюб замовників визнано недійсним. У справі № 148/1378/22 замовниця, записана матір'ю дитини, після визнання шлюбу недійсним звернулася з позовом про виключення відомостей про колишнього чоловіка як батька, бо клініка створила ембріон з її біоматеріалу і біоматеріалу третьої особи. Немирівський районний суд Вінницької області 30.01.2023 позов задовольнив. Проте Вінницький апеляційний суд 19.12.2023 це рішення скасував і у позові відмовив, оскільки на момент подання спільної заяви про реєстрацію народження замовниці вже було відомо, що відповідач не є батьком дитини.

Що відбувається з дитиною після розлучення замовників?

Суди вирішують спори між колишнім подружжям про позбавлення батьківських прав, місце проживання дитини та аліменти за загальними правилами Сімейного кодексу України. Особливих правил для дитини, яку народила сурогатна мати, суди при цьому не застосовують.

У справі № 202/1437/22 подружжя розірвало шлюб 12.01.2021, на сьомому місяці вагітності сурогатної матері. Після пологів дитину з пологового будинку забрав батько, і син проживає з ним. Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська 06.09.2022 задовольнив позов батька і позбавив колишню дружину, записану матір'ю, батьківських прав (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України). Суд встановив, що вона не бере участі у вихованні сина, не відвідує його, не спілкується з ним і ухиляється від його утримання, хоча батько перешкод у спілкуванні не чинить.

Позбавлення батьківських прав залишається винятковим заходом і тоді, коли дитину народила сурогатна мати. У справі № 753/14498/22 батько, з яким після розірвання шлюбу суд визначив місце проживання сина, просив позбавити батьківських прав колишню дружину. Дарницький районний суд міста Києва 24.10.2023 у позові відмовив, бо мати заперечувала проти позову, бажала спілкуватися з сином і сама звернулася з позовом про визначення місця проживання дитини з нею. З таким рішенням погодилися Київський апеляційний суд (постанова від 08.05.2024) і Верховний Суд, який зазначив, що розрив сімейних відносин дитини з матір'ю не відповідатиме інтересам дитини (постанова від 04.06.2025).

Мати, яка не має генетичного зв'язку з дитиною, у спорі про визначення місця проживання дитини має ті самі права, що й батько. У справі № 358/266/22 за позовом батька і зустрічним позовом матері про визначення місця проживання доньки, народженої сурогатною матір'ю, Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 26.03.2024 відмовив батькові і визначив місце проживання доньки з матір'ю. Суд зазначив, що хоча дитина «народжена за допомогою сурогатного материнства», жінка, записана в свідоцтві, «є її матір'ю».

Після розірвання шлюбу кожен із замовників так само зобов'язаний утримувати дитину. У згаданій справі № 465/1387/17-ц замовники розірвали шлюб 11.07.2012. Франківський районний суд міста Львова стягнув з батька аліменти на дитину, з чим погодилися Апеляційний суд Львівської області і Верховний Суд (постанова від 15.03.2018).

Що відбувається з ембріонами після розлучення?

Долю ембріонів, які залишилися в клініці після розірвання шлюбу, жодна норма не визначає. У справі № 758/7618/24 колишній чоловік після розірвання шлюбу звернувся з позовом про зобов'язання клініки знищити кріоконсервовані ембріони подружжя, і Подільський районний суд міста Києва 15.10.2024 цей позов задовольнив. Київський апеляційний суд постановою від 14.01.2025 змінив мотивувальну частину рішення, а в решті залишив його без змін.

Апеляційний суд зазначив, що законодавство такого спору не регулює, тому суд вирішує його на підставі договору з клінікою і заяви на кріоконсервацію ембріонів. За умовами цієї заяви клініка могла продовжити зберігання ембріонів лише за взаємною письмовою згодою подружжя. Після того як колишній чоловік письмово заявив про незгоду, клініка не мала права продовжувати зберігання.

Для кріоконсервації ембріонів подружжя подає заяву (п. 7.1 Порядку № 787), проте взаємної згоди подружжя на продовження зберігання цей пункт не вимагає. Тому умови про долю ембріонів у разі розлучення подружжю необхідно включити в договір із клінікою і в цю заяву.

Хто стане батьками дитини, якщо один із замовників помер під час вагітності сурогатної матері?

Закон прямо не визначає, чи запише орган ДРАЦС батьками дитини і живого, і померлого замовника. Орган ДРАЦС може зареєструвати народження за заявою одного з батьків (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»). Для дитини, яку народила сурогатна мати, Правила № 52/5 вимагають заяви подружжя і випадку смерті одного з подружжя не передбачають (п. 11 глави 1 розділу III Правил № 52/5).

Тому заяву як один із батьків може подати той із замовників, хто живий. Якщо орган ДРАЦС відмовить записати батьками обох замовників, живий із замовників звертається до суду з позовом про визнання батьківства або материнства.

У мережі поширене твердження, що закон про біологічне батьківство військовослужбовців визнає померлого батьком чи матір'ю дитини, зачатої з його клітин. Тексту цього закону воно не відповідає. Закон України від 22.11.2023 № 3496-IX у редакції Закону від 07.02.2024 № 3573-IX встановлює лише, що репродуктивні клітини померлої особи зберігаються безоплатно протягом трьох років з моменту смерті. Після спливу цього строку зберігання може бути продовжене коштом особи, визначеної в заповіті померлого (пп. 3 п. 2 розділу II Закону № 3496-IX). Походження дитини, зачатої з таких клітин, цей закон не визначає.

Якщо орган ДРАЦС все ж записав померлого чоловіка батьком, його батьківство в окремих випадках можуть оспорити спадкоємці. Дружина, батьки та діти чоловіка, записаного батьком після смерті, можуть оспорити його батьківство, якщо він помер до народження дитини і не знав або не міг знати про вагітність дружини. У такому спорі суд застосовує за аналогією закону частину 3 статті 137 СК України (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2023 у справі № 461/3122/19).

Ця справа стосувалася дитини, зачатої природним шляхом. Природним шляхом дитину було зачато і в справі № 383/817/24, у якій Верховний Суд застосував частину 3 статті 137 СК України безпосередньо (постанова від 08.07.2026). Об'єднана палата пов'язала право спадкоємців оспорити батьківство з тим, що чоловік не знав про вагітність, тоді як замовник сурогатної програми письмово погоджується на перенесення ембріона.

Дитина, батьком якої записано померлого, не втрачає прав, що випливають з її походження. Верховний Суд визнав право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за дитиною, яку вдова народила із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, коли від смерті чоловіка минуло майже два роки, і зазначив, що це право «не може ставитись в залежність із часом її народження» (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 420/5/22). Факт батьківства померлого в цій ситуації встановив Суворовський районний суд міста Одеси в окремому провадженні (рішення від 21.07.2021 у справі № 523/19447/20). Дитину в обох справах виносила сама вдова, тому сурогатного материнства вони не стосуються.

Верховний Суд визнав дискримінаційною і відмову виплатити одноразову грошову допомогу дитині загиблого військовослужбовця, зачатій за його життя і народженій після його смерті (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2024 у справі № 440/6725/23).

Вдова чи партнерка загиблого військового може домогтися права на його репродуктивні клітини або спільні ембріони позовом до клініки. Суди в таких справах виходять із волевиявлення чоловіка за життя. Подільський районний суд міста Києва 30.06.2025 надав вдові право розпоряджатися кріоконсервованою спермою загиблого чоловіка і використовувати її, оскільки чоловік за життя видав їй довіреність на розпорядження біологічним матеріалом (справа № 758/4691/25). Личаківський районний суд міста Львова 13.02.2026 надав таке саме право щодо спільних ембріонів жінці, яка проживала з військовим однією сім'єю без реєстрації шлюбу (справа № 463/12547/25).

Що буде з дитиною, якщо обоє замовників померли до її народження?

Якщо обоє замовників померли, орган ДРАЦС реєструє народження дитини за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому дитина народилася чи перебуває (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»; п. 8 глави 1 розділу III Правил № 52/5). Пункт 11 тих самих Правил для запису замовників батьками вимагає заяви подружжя, тому випадку, коли обоє замовників померли, ця норма не охоплює. Станом на листопад 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень не знайдено справ, у яких обоє замовників померли до народження дитини, тож наслідки такої ситуації визначають лише загальні норми.

Після смерті обох замовників сурогатна мати не набуває права вирішувати долю дитини. Норми такого права не передбачають, а на випадок смерті батьків відводять роль родичам, закладу охорони здоров'я та органу опіки та піклування.

Якщо батьки чи інші родичі не забрали дитину з пологового будинку, служба у справах дітей разом з уповноваженим органом Національної поліції тимчасово влаштовує її, зокрема, у сім'ю родичів чи знайомих, у сім'ю патронатного вихователя, у прийомну сім'ю або в будинок дитини (п. 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, далі — Порядок № 866). Протягом двох місяців служба у справах дітей збирає документи для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування (п. 21 Порядку № 866). Районна державна адміністрація або виконавчий орган міської чи районної у місті ради надає статус дитини-сироти дитині, батьки якої померли, на підставі свідоцтв про смерть кожного з них (пп. 22, 23 Порядку № 866).

Опікуна дитині призначає орган опіки та піклування (ч. 1 ст. 63 Цивільного кодексу України, далі — ЦК України). Перевагу при цьому мають особи, які перебувають з дитиною в сімейних, родинних відносинах, з урахуванням особистих стосунків між ними і можливості виконувати обов'язки опікуна (ч. 4 ст. 63 ЦК України). Баба, дід та інші родичі мають право забрати дитину з пологового будинку з дозволу органу опіки та піклування (ч. 4 ст. 143 СК України).

Отже, визначити опікуна дитини договором чи заявою замовники не можуть. Опікуна обирає орган опіки та піклування, а родичі замовників отримують перевагу лише як кандидати, яких цей орган оцінює.

Баба і дід дитини, які є іноземцями і не перебувають у шлюбі, можуть усиновити її, бо заборона усиновлення для іноземців, які не перебувають у шлюбі, на родичів дитини не поширюється (п. 9 ч. 1 ст. 212 СК України). Те саме правило діє для опікунів (ч. 3 ст. 244 СК України). Якщо дитину бажають усиновити кілька осіб, переважне право має громадянин України, зокрема родич дитини (ст. 213 СК України).

У справі № 203/4924/23 Центральний районний суд міста Дніпра 08.09.2025 визнав за батьками померлого чоловіка право як подружжя на застосування допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства з трьома ембріонами сина, зобов'язав клініку передати їм ці ембріони і визнав їхнє право бути записаними батьками дитини. Дніпровський апеляційний суд 24.04.2026 визнав це рішення нечинним і закрив провадження, оскільки позивачі відмовилися від позову. Тому посилатися на це рішення як на приклад практики не можна, хоча частина публікацій досі подає його як прецедент. Обставини цієї справи докладно розібрано в статті «Сурогатне материнство в Україні: ілюзія правової захищеності».

Чи можна відмовитися від дитини, яку народила сурогатна мати?

Чи можуть замовники відмовитися забрати дитину?

Сімейний кодекс визнає відмову батьків від дитини неправозгідною і такою, що суперечить моральним засадам суспільства (ч. 3 ст. 155 СК України). Батьки, які ухиляються від виконання батьківських обов'язків, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 155 СК України).

Мати і батько, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку (ч. 1 ст. 143 СК України). Залишити дитину в закладі охорони здоров'я батьки можуть лише тоді, коли вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, або за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 3 ст. 143 СК України).

Якщо батьки без поважної причини не забрали дитину з пологового будинку і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, суд може позбавити їх батьківських прав (п. 1 ч. 1 ст. 164 СК України). Шестимісячний строк у цій нормі є частиною підстави для позбавлення батьківських прав.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку утримувати дитину (ч. 2 ст. 166 СК України). Задовольняючи позов про позбавлення батьківських прав, суд одночасно стягує аліменти на дитину (ч. 3 ст. 166 СК України).

Суди застосовують ці норми й до іноземних замовників, які не забрали дитину від сурогатної матері. У справі № 758/14787/24 сурогатна мати народила дитину для подружжя громадян КНР, а клініка підтвердила генетичну спорідненість дитини з батьком. Замовники до України не прибули і народження дитини самі не зареєстрували. З березня 2022 року дитина перебувала в Чернівецькому обласному спеціалізованому будинку дитини, і замовники жодного разу її не відвідали.

Подільський районний суд міста Києва заочним рішенням від 05.05.2025 задовольнив позов Подільської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування. Суд позбавив обох замовників батьківських прав, оскільки вони ухилялися від виконання батьківських обов'язків, і стягнув з них аліменти на користь осіб чи установ, яким буде передано дитину на виховання.

У справі № 715/3012/25 за позовом няні до замовників, громадянина Італії і громадянки Камеруну, про позбавлення батьківських прав дитина має генетичний зв'язок з обома замовниками. Дитина народилася 26.03.2021, замовники її з пологового будинку не забрали, і з місячного віку за нею доглядала няня. Орган ДРАЦС зареєстрував народження дитини лише на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30.06.2023. Той самий суд 22.10.2025 задовольнив позов няні, яка має намір усиновити дитину, і позбавив обох замовників батьківських прав, пославшись також на неправозгідність відмови батьків від дитини.

Навіть нотаріально засвідчивши заяву про відмову від дитини, батьки батьківських прав не втрачають. Верховний Суд у справі, яка не стосувалася сурогатного материнства, погодився з відмовою в позові про позбавлення матері батьківських прав, хоча вона нотаріально відмовилася від дитини і визнала позов. Суд зазначив, що такі заяви «не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною» (постанова Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22).

Закон прямо не забороняє відмовитися від дитини до реєстрації її народження. Проте із замовників, які самі не зареєстрували народження дитини, суд так само стягує аліменти і позбавляє їх батьківських прав, як у справі № 758/14787/24. Якщо злісне невиконання батьками обов'язків по догляду за дитиною спричинило тяжкі наслідки, настає кримінальна відповідальність (ст. 166 Кримінального кодексу України).

Що відбувається, якщо сурогатна мати не дає згоди на запис або залишає дитину собі?

Без нотаріально засвідченої згоди сурогатної матері орган ДРАЦС не може записати замовників батьками за пунктом 11 Правил № 52/5. Якщо згоди немає, замовники захищають свої права в суді.

У справі за позовом подружжя громадян Італії до сурогатної матері, її чоловіка і відділу РАЦС про визнання батьківства і внесення змін до актових записів сурогатна мати після народження двійні не дала згоди на запис замовників батьками. Вона зареєструвала народження дітей, записавши їхніми батьками себе і свого чоловіка, і відмовилася передати дітей замовникам. Барський районний суд Вінницької області 13.03.2012 позов задовольнив, з чим погодився Апеляційний суд Вінницької області.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10.04.2013 у справі № 6-791св13 відхилив касаційні скарги сурогатної матері, прокурора і представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Касаційний суд погодився, що «незалежно від строку перебування дітей у сурогатної матері за ними зберігається невід'ємне право проживати разом з біологічними батьками». Шевченківський районний суд міста Києва 25.07.2013 відмовив тій самій сурогатній матері в позові до клініки і замовників про визнання договору недійсним (справа № 2610/22368/2012).

Якщо сурогатна мати не заперечує проти позову замовників, суд виключає відомості про неї з актового запису про народження. Богунський районний суд міста Житомира 16.07.2013 за позовом подружжя громадян Італії виключив з актового запису відомості про сурогатну матір як матір дитини і вніс відомості про дружину замовника, пославшись на заборону оспорювати материнство в такому випадку (справа № 295/4670/13-ц).

У справі № 645/9412/14-ц Фрунзенський районний суд міста Харкова 27.01.2015 відмовив громадянину Франції, уже записаному батьком дитини, у позові до сурогатної матері про оспорювання материнства і виключення відомостей з актового запису. Проте Апеляційний суд Харківської області 25.06.2015 це рішення скасував, позов задовольнив і виключив з актового запису відомості про сурогатну матір як матір дитини.

Як записати замовників батьками, якщо сурогатна мати померла під час або після пологів?

Якщо сурогатна мати померла і її згоду отримати неможливо, замовники звертаються до суду, і суд зобов'язує орган ДРАЦС зареєструвати народження дитини з записом замовників батьками. Сурогатна мати подружжя громадян Польщі померла 15.04.2021, після народження двійні, і орган ДРАЦС відмовив замовникам у реєстрації народження, оскільки її згоди не було. Макарівський районний суд Київської області 30.06.2021 задовольнив позов дружини до чоловіка і органу ДРАЦС, визнав материнство і батьківство замовників та зобов'язав орган ДРАЦС зареєструвати народження дітей (справа № 370/1384/21).

Шевченківський районний суд міста Києва 09.10.2023 в окремому провадженні встановив факт родинних відносин подружжя громадян Швеції з двома доньками, сурогатна мати яких померла під час пологів (справа № 761/32092/23). Суд зазначив, що чинне законодавство не регулює порядку реєстрації народження, коли нотаріально засвідчену заяву сурогатної матері неможливо отримати у зв'язку з її смертю.

Які ризики створює відсутність таких правил для іноземних замовників?

Дитина іноземних замовників не набуває громадянства України лише тому, що народилася в Україні. Особа, яка народилася на території України від іноземців, є громадянином України, якщо на момент її народження батьки постійно проживали на території України в розумінні Закону України «Про громадянство України» і дитина не набула за народженням громадянства іншої держави (ст. 7 цього Закону в редакції Закону від 18.06.2025 № 4502-IX). Та сама умова постійного проживання батьків діє і для набуття громадянства за територіальним походженням (ст. 8 цього Закону).

Іноземні замовники, які перебувають в Україні на час програми за візою чи в безвізовому режимі, постійно в Україні не проживають у розумінні цього Закону. Тому дитина, від якої відмовилися іноземні замовники або батьки якої померли, ризикує залишитися без громадянства будь-якої держави, якщо держава замовників не визнає її походження від них.

Якщо народження дитини не зареєстровано за заявою замовників, спір про її походження може тривати роками. У справі № 760/6143/21 дитина, яку сурогатна мати народила 16.03.2020 для громадянина КНР і громадянки України, з генетичним зв'язком лише з батьком, залишилася в Україні без замовників, бо батько у зв'язку з обмеженнями, пов'язаними з COVID-19, перебував у КНР. У квітні 2020 року дитина, вилучена під час обшуку в кримінальному провадженні, значилася в складених актах як знайдена. Орган ДРАЦС за рішенням органу опіки та піклування записав батьками дитини інших осіб, і дитина отримала статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Солом'янський районний суд міста Києва 17.10.2024 визнав батьківство і материнство замовників. Київський апеляційний суд 04.11.2025 це рішення скасував і в позові відмовив, оскільки батько не з'явився на відбір зразків для повторної експертизи, а дитина з народження проживає в Україні з опікуном. Верховний Суд постановою від 16.09.2026 залишив постанову апеляційного суду без змін.

Якщо ж орган ДРАЦС уже записав замовників батьками, суд не встановлює вдруге факт, що вони є батьками дитини, для подання документів за кордоном. Київський апеляційний суд 17.01.2024 скасував рішення Шевченківського районного суду міста Києва, яким за заявою громадянки ФРН встановлено факт, що вона і її чоловік є батьками дитини від сурогатної матері, і відмовив у задоволенні заяви (справа № 761/21494/22). Апеляційний суд зазначив, що свідоцтво про народження вже підтверджує родинні відносини. Оскільки чоловік заявниці, з яким вона на той час майже три роки жила окремо, оскаржив рішення в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку про наявність спору про право, який в окремому провадженні не розглядається.

Держава замовників за власним правом вирішує, чи визнає вона українське свідоцтво про народження чи рішення українського суду. Адвокатське об'єднання «Дісп'ютс» представляє клієнтів лише в Україні, тому вимоги права своєї держави замовникам необхідно з'ясувати в місцевого юриста до початку програми.

Як визнати замовників батьками дитини, якщо вони розлучилися або один із них помер до її народження?

Якщо після розлучення замовників чи смерті одного з них орган ДРАЦС не може записати їх батьками, батьківство чи материнство визнає суд за позовом про визнання батьківства або материнства. Після смерті одного із замовників до суду звертається той, хто залишився живим, а після розлучення — той із колишнього подружжя, хто бажає бути записаним батьком чи матір'ю дитини.

Адвокат оцінює ймовірність задоволення таких позовів як високу, оскільки суди вирішують спори про походження дитини, виходячи з її найкращих інтересів, тобто з того, щоб дитина залишилася з батьками і не потрапила до закладу для дітей, позбавлених батьківського піклування. Суди посилаються при цьому на статтю 3 Конвенції про права дитини, яка закріплює принцип найкращих інтересів дитини. Верховний Суд прямо зазначав, що у справах про оспорювання батьківства суди «повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі» (постанова Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 520/12514/18).

Смерть одного із замовників і розлучення замовників є різними фактичними підставами, тому склад сторін і позовні вимоги в цих справах різні. Склад сторін і позовні вимоги в кожній справі залежать від обставин конкретної пари і позиції сурогатної матері: чи дає вона згоду на запис замовників батьками, чи заперечує проти нього, чи живі обоє замовників і чи бажають обоє колишніх подружжя бути батьками дитини.

Під час дослідження для цієї статті не знайдено судових рішень про визнання батьківства чи материнства замовників у зв'язку з розірванням шлюбу між ними або смертю одного з них. Знайдено інші справи, у яких суд вирішував ситуацію, коли правового регулювання немає або бракує документів для запису замовників батьками в органі ДРАЦС. Крім справ про смерть сурогатної матері (№ 370/1384/21 і № 761/32092/23), до них належать три такі справи.

Роменський міськрайонний суд Сумської області 17.10.2025 визнав батьківство і материнство пари громадян України, яка зареєструвала шлюб уже після народження дитини сурогатною матір'ю, і зобов'язав орган ДРАЦС зареєструвати народження. Відмову в реєстрації дитини суд назвав «надмірним формалізмом», який порушує права дитини (справа № 585/2122/25).

Солом'янський районний суд міста Києва 04.04.2023 визнав батьківство і материнство подружжя, дитину якого орган ДРАЦС раніше зареєстрував за рішенням органу опіки та піклування як дитину невідомих батьків і записав батьками інших осіб (справа № 760/7095/21). Дитина була вилучена під час того самого обшуку, що й дитина у справі № 760/6143/21, проте в справі № 760/7095/21 суд мав висновки двох генетичних експертиз.

Дніпровський районний суд міста Києва 20.02.2023 визнав батьківство громадянина Франції щодо дитини, яку виносила сурогатна мати з донорської яйцеклітини, і зобов'язав орган ДРАЦС зареєструвати народження з відомостями про батька (справа № 755/7142/22). Орган ДРАЦС раніше відмовив у реєстрації, оскільки позивач не перебував у шлюбі з жінкою, яка народила дитину, і суд зазначив, що така ситуація позбавляє батька можливості зареєструвати народження в позасудовому порядку і порушує права дитини.

Готуючи позов у справі про встановлення та оспорювання батьківства і материнства, адвокат починає з аналізу документів програми, обставин, що склалися в конкретної пари, і позиції сурогатної матері.

Що можна і чого не можна вирішити договорами з клінікою і сурогатною матір'ю?

Договір із сурогатною матір'ю не змінює правил походження дитини і не замінює її згоди на запис замовників батьками. Опікуна дитині на випадок смерті замовників договір теж не визначає, бо опікуна призначає орган опіки та піклування.

Порядок № 787 не вимагає нотаріально посвідчувати сам договір. До клініки подружжя подає його нотаріально засвідчену копію (п. 6.11 Порядку № 787). Нотаріус засвідчує також справжність підпису сурогатної матері на заяві про згоду на запис подружжя батьками (п. 6.9 Порядку № 787). Тому твердження про обов'язкову нотаріальну форму договору і всіх документів програми цим нормам не відповідає.

У заповіті особа може визначити того, коштом кого зберігатимуться її репродуктивні клітини після трьох років безоплатного зберігання (пп. 3 п. 2 розділу II Закону № 3496-IX). Долю ембріонів у разі розлучення суд визначає за договором із клінікою і заявою на кріоконсервацію ембріонів, як у справі № 758/7618/24.

Майнові спори за договором суди вирішують за його умовами. Верховний Суд скасував рішення про стягнення із сурогатної матері частини коштів, сплачених замовниками, оскільки підстави для їх повернення договір пов'язував зі станом вагітності, яка так і не настала (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 150/628/16-ц). Івано-Франківський апеляційний суд стягнув з клініки на користь колишньої дружини майнову і моральну шкоду за те, що працівники клініки без згоди подружжя використали донорські ембріони. Верховний Суд у цій частині залишив постанову апеляційного суду без змін (постанова від 05.08.2026 у справі № 344/4082/23), хоча дитину в цій справі виносила сама жінка.

До перенесення ембріона необхідно перевірити, що передбачають договори з клінікою, агенцією і сурогатною матір'ю на випадок розлучення чи смерті замовників. З цієї перевірки починається юридичний супровід сурогатного материнства.

Законопроєкти, які мали врегулювати сурогатне материнство, ці питання не вирішили. Профільний комітет Верховної Ради України у квітні 2023 року рекомендував відхилити урядовий законопроєкт № 6475. Урядовий законопроєкт № 13683, за даними Верховної Ради України, відкликано 16.07.2026. Альтернативний законопроєкт № 13683-1 і законопроєкти № 15507 та № 15506 станом на листопад 2026 року перебувають на розгляді профільного комітету.

Отже, якщо замовники розлучилися чи один із них помер під час вагітності сурогатної матері, їхні права й права дитини захищають документи програми, оформлені до перенесення ембріона, і позов до суду про визнання батьківства чи материнства.