UA 
EN 
Перегляди: 1267
"Справою честі" я називаю справу, де я на 100% впевнений в правовій позиції мого Клієнта, однак, в силу корупційних чи інших деструктивних чинників, мені не вдається домогтися успіху... На першому етапі.
У цій статті я хочу розповісти про одну з таких справ.
До мене звернувся Клієнт - громадянин, в особі своєї матері (у зв'язку з триманням під вартою), з проханням допомогти у, здавалося б, найпростішій справі - представництво інтересів відповідача у справі про стягнення орендної плати за користування автомобілем і вартості його поточного ремонту.
Сума позову невелика, мій гонорар - фактично Pro bono (або Donation), так як залишався на розсуд Клієнта.
Перше, чим привернув увагу позов і матеріали, які до нього додані - неакуратність, бланк договору оренди заповнений на третину, відсутні підписи орендодавця, квитанція на купівлю запчастин сумнівного походження, але, найважливіше - договір оренди транспортного засобу між фізичними особами нотаріально не посвідчений, що автоматично тягне за собою його нікчемність.
Як відомо, нікчемний правочин не породжує ніяких правових наслідків для сторін, крім тих, які пов'язані з його нікчемністю; права, що виникли в силу такої угоди не підлягають захисту в судовому порядку.
Разом з тим, незважаючи на очевидну простоту справи, вона слухалася 9 місяців! Ніяких причин для такого тривалого слухання справи не було (крім корупційних), але рішення суду перевершило всі сподівання!
Суд вирішив стягнути кошти за нікчемним договором, хоча і не у повному обсязі. Судді вистачило сміливості відмовити позивачу у стягненні витрат на ремонт авто, оскільки докази, що підтверджували цей самий ремонт, не витримували ніякої критики.
У законодавстві України є безліч неоднозначних суперечливих норм, але є вікові істини, написані "чорним по білому" у Цивільному кодексі України, відступ від яких означав б повернення до варварства і беззаконня.
Мати Клієнта рада, що хоч трохи зменшений розмір боргу - а я - у розпачі! Таке грубе порушення норм матеріального права можливе було лише в одному випадку - зацікавленість судді у результатах розгляду справи. Однак, з огляду на розмір боргу, хочеться запитати - чим міг зацікавити позивач у такій справі - грошима? Зв'язками? Шоколадкою?
Розчарування в нашій судовій системі і досить високі ставки судового збору ведуть до того, що ті, хто програв не бажають оскаржувати завідомо неправосудні рішення. Розрахунок позивача і суду був, як раз, на такий результат, оскільки матеріальне становище Клієнта і його матері було дійсно сумним.
Мені довелося докласти чимало зусиль для того, щоб переконати Клієнта оскаржити рішення суду. Я щиро вірив в Апеляційний суд міста Києва і він мене не розчарував.
Коли суд апеляційної інстанції проголошував рішення, яким було повністю скасовано рішення суду першої інстанції, мене переповнювали почуття виконаного обов'язку, віра в правосуддя і роль своєї роботи. Іноді це важливіше за гроші...
А як Ви вважаєте, (виходячи з тексту рішення першої інстанції) суд був упередженим, або ж це мої домисли?
