Суть справи
До Адвокатського об'єднання «Дісп'ютс» звернувся громадянин Сполученого Королівства, випускник Приватного закладу вищої освіти «Міжнародний Європейський Університет» за програмою «Загальна медицина». Він виконав навчальний план у повному обсязі та набув право на диплом лікаря, проте понад чотирнадцять місяців не міг отримати від Університету апостильовані оригінали документів про освіту. Університет пов'язував видачу диплома з процедурою, яку сам завершив задовго до того, і видав документи лише в межах строку, встановленого досудовою претензією-вимогою.
Проблема клієнта
Клієнт навчався в Університеті за програмою «Загальна медицина» з січня 2019 року по серпень 2024 року, склав обидва комплексні державні іспити «КРОК 1» та «КРОК 2» й отримав академічні довідки за всі курси навчання. На цій підставі він набув право на отримання диплома лікаря та додатка до нього.
Університет поставив видачу документів у залежність від нострифікації попереднього диплома клієнта (диплома бакалавра, здобутого в Індії) і повідомив, що до завершення цієї процедури видати документи про освіту не може.
Клієнт надав диплом бакалавра, після чого Університет самостійно ініціював процедуру визнання: подав документи до уповноваженого органу від власного імені та виступив заявником у справі. Оскільки заявником був Університет, саме він першим отримував результат процедури.
Обставини затримки
Після ініціювання процедури Університет припинив інформувати клієнта про її хід, а на звернення клієнта або не відповідав, або давав розпливчасті пояснення. Процедура нострифікації при цьому зайняла близько п'яти місяців: навчання клієнт завершив у серпні 2024 року, а на початку січня 2025 року уповноважений орган видав свідоцтво про визнання і передав його оригінал представникові Університету як заявнику у справі.
Отже, перешкоду, на яку посилався Університет, уповноважений орган усунув на початку січня 2025 року, і Університет як заявник знав про це з того ж моменту. Попри це впродовж наступних приблизно шістнадцяти місяців, аж до видачі диплома після претензії, Університет не повідомив клієнту про завершення процедури, не вживав дій з видачі документів про освіту і продовжував пояснювати затримку незавершеністю нострифікації.
Не маючи інформації від Університету, клієнт самостійно з'ясовував стан справи у закладі, що видав попередній диплом, і в уповноваженому органі, який проводив нострифікацію. Уповноважений орган офіційно підтвердив клієнту дату видачі свідоцтва про визнання.
Щоб усунути будь-який привід для подальшої відмови, клієнт повторно пройшов процедуру визнання власними силами, отримав дублікат свідоцтва та передав його Університету. Університет підтвердив отримання дубліката свідоцтва про нострифікацію диплома клієнта, однак навіть після цього документів про освіту не видав.
Правова позиція та вжиті заходи
До звернення до адвокатів клієнт уже подав звернення до Освітнього омбудсмена, а також скаргу, яку було переадресовано до Міністерства освіти і науки України, і ці процедури тривали. Наступним кроком стала досудова претензія-вимога, направлена безпосередньо Університету, з викладеною хронологією подій, правовим обґрунтуванням та строком на відповідь п'ять робочих днів з моменту отримання.
Претензія мала відповісти на питання, чи має Університет право утримувати документи після того, як випускник виконав освітню програму, а нострифікацію завершено. Частина друга статті 5 Закону України «Про вищу освіту» встановлює, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти, а частина перша статті 7 цього Закону визначає, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Тому право клієнта на диплом виникло з моменту виконання навчального плану та проходження атестації і не залежало від розсуду Університету.
Стаття 53 Конституції України гарантує кожному право на освіту, а статті 21 і 22 Конституції України закріплюють невідчужуваність прав людини та їх непорушність, тому утримання документа про здобуту освіту після усунення єдиної заявленої перешкоди суперечило цим нормам. Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають особі право на захист порушеного права, зокрема шляхом звернення до суду, і саме це було зазначено в претензії як наслідок невиконання вимоги у встановлений строк.
Результат
Університет відреагував у межах п'яти робочих днів, встановлених претензією. Представник Університету вийшов на зв'язок із клієнтом, надіслав фотографії апостильованих документів та організував їх відправлення, і клієнт отримав апостильовані оригінали диплома лікаря.
Документи, видачу яких Університет відкладав понад чотирнадцять місяців, він видав протягом п'яти робочих днів після претензії, тобто на момент її направлення жодної перешкоди для їх видачі не існувало.
Висновок
Заклад вищої освіти зобов'язаний видати документ про освіту особі, яка виконала освітню програму та пройшла атестацію, і після усунення процедурної перешкоди не має правової підстави відкладати видачу далі. Посилання на незавершені формальності в такому разі не звільняє заклад від цього обов'язку, а випускник має право вимагати документи та звернутися до суду в разі відмови.
У цій справі досудова претензія-вимога з викладеною хронологією, правовим обґрунтуванням і визначеним строком забезпечила видачу документів без звернення до суду.
Адвокатське об'єднання «Дісп'ютс» веде спори випускників та студентів із закладами вищої освіти щодо видачі документів про освіту, нострифікації та апостилювання. Робота починається з аналізу документів і підготовки досудової претензії-вимоги, а за відсутності реакції закладу продовжується скаргами до органів державного нагляду та позовом до суду.
