Почергове проживання дитини з батьком і матір'ю: практика Верховного Суду

Почергове проживання дитини законом не передбачено, проте його запроваджено практикою Верховного Суду

Мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі і чи проживають разом (ст. 141 СК України). Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо дитині виповнилося десять років, місце її проживання визначається за спільною згодою батьків і самої дитини. Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, визначає місце свого проживання самостійно (ст. 160 СК України).

Якщо батьки проживають окремо і не дійшли згоди, з ким проживатиме дитина, цей спір вирішує орган опіки та піклування або суд. Виходячи зі змісту норм Сімейного кодексу та багаторічної судової практики, суди визначають місце проживання дитини з одним із батьків, а другий з батьків має право брати участь у її вихованні.

Обставини, які орган опіки та піклування або суд беруть до уваги, вирішуючи спір між батьками, перелічено в частині першій статті 161 Сімейного кодексу України:

«Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.»

Частина перша статті 161 Сімейного кодексу України прямо не передбачає можливості визначити місце проживання дитини почергово з кожним із батьків. Цю можливість запровадив Верховний Суд у своїх постановах. Він дійшов висновку, що якщо обоє батьків однаково здатні виховувати дитину, працюють в одному місті і живуть у сусідніх населених пунктах, визначення місця її проживання почергово з кожним із них відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 465/6496/19, пункти 109 і 115). Дитина потребує як материнського, так і батьківського виховання, тому почергове проживання повертає в її життя того з батьків, з ким контакт було втрачено (та сама постанова, пункт 121). Такого висновку Верховний Суд дійшов у зазначеній постанові з посиланням на пункт 67 Загального коментаря № 14 Комітету ООН з прав дитини щодо спільної батьківської відповідальності та на Резолюцію ПАРЄ № 2079 (2015), яка закликає держави передбачити можливість спільної опіки після розлучення.

Розглянемо приклад почергового проживання дітей, визначеного постановою Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 465/6496/19. У цій справі батько трьох синів просив визначити місце проживання дітей з ним, а мати у зустрічному позові просила визначити їх місце проживання з нею. Після розірвання шлюбу двоє старших братів залишилися з батьком у Винниках, а молодший жив з матір'ю у Львові. Франківський районний суд міста Львова визначив місце проживання двох старших синів з батьком, а молодшого — з матір'ю. Згодом молодший син також переїхав до батька і прожив з ним та старшими братами близько двох років. Львівський апеляційний суд скасував рішення в частині молодшого сина і, зважаючи на його прив'язаність до батька і братів, визначив місце проживання всіх трьох синів з батьком. Обоє батьків працюють лікарями в одному місті, мають належні житлові умови і висловлювали бажання однаково піклуватися про дітей. Під час розгляду справи в апеляційному суді діти в присутності двох психологів підтвердили, що хочуть жити з батьком, і заперечували проти проживання з матір'ю, побоюючись, що вона провокуватиме конфлікти і викликатиме поліцію та службу у справах дітей. Під час касаційного розгляду кожен із батьків подав проєкт мирової угоди з графіком, за яким діти проживають два тижні з батьком і два тижні з матір'ю, а служба у справах дітей наголосила, що спільна фізична опіка сприятиме співпраці батьків і забезпечить належне виховання дітей.

Діти хотіли жити з батьком, проте Верховний Суд не визначив місце їх проживання лише з ним. Суд вважав, що бажання не змінювати місце проживання діти висловили під впливом того, що кілька років жили з батьком і тривалий час не мали належних контактів з матір'ю (пункт 118 постанови). Діти прив'язані до батька і мають соціальні контакти за місцем його проживання, проте вони потребують і материнської турботи, а доказів того, що відновити контакт з матір'ю неможливо або що він шкідливий для дітей, у справі немає (пункти 119 і 120). Місце проживання двох молодших братів Верховний Суд визначив почергово: два тижні з батьком і два тижні з матір'ю, починаючи з 18.02.2024 з батьком. Старшому сину на час ухвалення рішення судом першої інстанції вже виповнилося чотирнадцять років, тому він мав право самостійно обрати, з ким із батьків проживати (частина третя статті 160 СК України), і Верховний Суд місце його проживання не визначав (пункти 124 і 125). Під час розгляду справи в апеляційному суді старший син висловлював бажання жити разом з батьком. З огляду на емоційний зв'язок між братами Верховний Суд зазначив, що старший син може жити разом із молодшими братами і в ті два тижні, коли вони проживають з матір'ю, а батьки мають цьому сприяти (пункт 126).

П'ять умов, за яких суд визначає місце проживання дитини почергово з кожним із батьків

Загальні обставини, які суд бере до уваги, вирішуючи спір про місце проживання дитини, перелічено в частині першій статті 161 Сімейного кодексу України: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини і стан її здоров'я. Для визначення місця проживання дитини почергово з кожним із батьків цих обставин недостатньо. Окрім них, суди мають враховувати також обставини, визначені Верховним Судом у постанові від 16.02.2024 у справі № 465/6496/19 (пункт 108):

«Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.»

Цей перелік касаційний суд повторює в наступних справах (постанови Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 199/7566/22 і від 22.07.2026 у справі № 173/919/25).

Ці обставини суд встановлює на підставі доказів і оцінює в сукупності. Висновки відповідних фахівців підтверджують, що почергова зміна місця проживання не матиме негативного впливу на дитину. Суд зобов'язаний оцінити ці висновки разом з іншими доказами і перевірити такий вплив. Якщо сторони таких доказів не надали, а суди цього не перевірили, Верховний Суд скасовує рішення про почергове проживання як передчасні (постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 953/9454/23 і від 22.07.2026 у справі № 173/919/25).

Докази у справах про визначення місця проживання дитини почергово з кожним із батьків

У будь-якому спорі про визначення місця проживання дитини з одним із батьків сторони подають акти обстеження житлово-побутових умов, довідки про доходи і характеристики. Ці докази підтверджують, що кожен із батьків має належні умови для проживання дитини і виконує свої батьківські обов'язки. Для визначення судом місця проживання дитини почергово з кожним із батьків додатково потрібні ще чотири групи доказів.

Перша група — висновок судово-психологічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання саме про почергове проживання: чи можливе воно для дитини з огляду на її індивідуально-психологічні особливості, емоційний стан, рівень розвитку та інтереси. Таке питання поставив експертові Дніпровський апеляційний суд у справі за позовом батька і зустрічним позовом матері про визначення місця проживання доньки. Донька більше двох років жила з батьком і відмовлялася не лише проживати з матір'ю, а й спілкуватися з нею. Орган опіки та піклування у своєму висновку визнав визначення місця проживання дитини почергово з кожним із батьків недоцільним. Судовий експерт у своєму висновку зазначив, що визначити місце проживання дитини почергово з кожним із батьків можливо. Окремо експерт установив негативний вплив батька, який залучає дитину в конфлікт дорослих, а також бабусі й тітки, які витісняли фігуру матері з життя дівчинки. Урахувавши висновок експерта, апеляційний суд визначив місце проживання дитини почергово: три тижні з батьком і три тижні з матір'ю, і зазначив, що таке рішення спрямоване на повернення матері у життя і виховання дитини. Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін (постанова Верховного Суду від 06.08.2025 у справі № 172/491/22).

Судовий експерт також установлює, чи може дитина з огляду на вік, емоційний стан і рівень розвитку самостійно та усвідомлено оцінити, як до неї ставиться кожен із батьків. Від цього залежить, наскільки суд може спиратися на висловлене дитиною бажання жити з одним із батьків. У справі за позовом батька і зустрічним позовом матері про визначення місця проживання сина дошкільного віку судовий експерт дійшов висновку, що дитина такої оцінки дати не може, а в молодшому дошкільному віці батько і мати однаково важливі для її гармонійного розвитку. Дніпровський апеляційний суд визначив місце проживання сина почергово: два тижні з батьком і два тижні з матір'ю. Верховний Суд погодився з апеляційним судом і залишив його постанову без змін, зважаючи на висновок експерта, позитивні характеристики батьків і відсутність дій, які становили б ризик для дитини (постанова Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 199/7566/22, пункти 118 і 120).

Якщо сторона відмовилася від судово-психологічної експертизи, а потім заперечує проти висновків психологів, наявних у справі, суд визнає ці заперечення необґрунтованими і вирішує спір на підставі доказів, які є у справі. У справі за позовом матері і зустрічним позовом батька про визначення місця проживання доньки дошкільного віку мати просила визначити місце проживання дитини з нею, а батько — почергово з кожним із батьків. Батько клопотав про призначення судово-психологічної експертизи, проте мати від неї відмовилася. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області оцінив висновки двох психологів, які підтвердили їх у судовому засіданні як спеціалісти, і визначив місце проживання дитини почергово: тиждень з батьком і тиждень з матір'ю. В апеляційній скарзі мати не погодилася з висновком одного з психологів і вказувала на його розбіжність із висновком іншого. Тернопільський апеляційний суд пояснив розбіжність тим, що психологи застосовували різні методи дослідження, і зазначив, що батько клопотав про експертизу для об'єктивнішого визначення місця проживання дитини, а мати від неї відмовилася. Тому апеляційний суд визнав доводи матері необґрунтованими і залишив рішення без змін. Верховний Суд погодився з судами обох інстанцій і залишив їхні рішення без змін (постанова Верховного Суду від 09.10.2026 у справі № 607/21670/24).

Друга група — висновок органу опіки та піклування, який рекомендує визначити місце проживання дитини почергово з кожним із батьків. Якщо орган опіки вирішував лише питання, з ким із батьків проживатиме дитина, Верховний Суд вважає, що можливість почергового проживання не досліджено (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 183/3958/20, пункт 93, від 26.02.2025 у справі № 714/1281/23 і від 08.04.2026 у справі № 210/1936/22). Тому батько чи мати прямо зазначає в заяві до органу опіки та піклування вимогу визначити місце проживання дитини почергово з кожним із батьків.

Відхиляючи рекомендацію органу опіки визначити почергове проживання, суд має навести достатнє обґрунтування. Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації рекомендувала визначити місце проживання двох дітей почергово: місяць з батьком і місяць з матір'ю. Суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з цим висновком, вважаючи, що постійна зміна місця проживання суперечить інтересам дітей. Верховний Суд визнав, що суди не навели достатніх обґрунтувань для відхилення висновку, і сам визначив місце проживання дітей за таким графіком (постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/3063/22, пункти 176 і 184).

Висновок органу опіки та піклування є доказом, який суд оцінює разом з іншими доказами, і суд може не погодитися з ним, якщо висновок недостатньо обґрунтований або суперечить інтересам дитини. У справі № 607/21670/24 орган опіки рекомендував визначити місце проживання дівчинки з матір'ю. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області оцінив цей висновок разом із висновками психологів та іншими доказами і визначив місце проживання дитини почергово: тиждень з батьком і тиждень з матір'ю. Тернопільський апеляційний суд і Верховний Суд залишили це рішення без змін (постанова Верховного Суду від 09.10.2026 у справі № 607/21670/24, пункти 103–105, з посиланням на частину шосту статті 19 СК України).

Третя група — докази того, як дитина діставатиметься до школи чи садочка з кожного помешкання і чи не доведеться змінювати навчальний заклад. Визначаючи місце проживання дитини, суд враховує, чи буде змінене місце навчання і чи призведе це до істотних змін, зокрема щодо доїзду, адаптації та середовища (постанова Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 461/4457/23, пункт 215). У цій справі Галицький районний суд міста Львова визначив місце проживання доньки почергово: місяць з батьком і місяць з матір'ю. Під час апеляційного розгляду батько, який жив у Львові, найняв квартиру у Вінниці, у сусідньому будинку від того, де донька живе з матір'ю і навчається в ліцеї. Договір найму підтвердив, що дитина зможе відвідувати той самий ліцей з обох помешкань. Тому Львівський апеляційний суд змінив рішення в цій частині і визначив, що місяць з батьком дитина проводить у місті, де навчається. Верховний Суд погодився з апеляційним судом і залишив його постанову без змін.

Четверта група — докази про думку дитини та обставини, за яких вона сформувалася. Якщо дитина кілька років жила з одним із батьків і не мала належного контакту з другим, суд оцінює її бажання не змінювати місце проживання з урахуванням цих обставин (постанови Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 465/6496/19, пункт 118, і від 22.05.2024 у справі № 754/3063/22, пункт 181). У справі № 754/3063/22 Верховний Суд дійшов висновку, що діти втратили контакт з матір'ю через те, що батько всупереч договору між батьками самовільно змінив місце їх проживання. Свої заперечення проти проживання з матір'ю діти пояснювали побоюванням, що мати може забрати їх від батька. Верховний Суд назвав такі побоювання штучними пересторогами, які не свідчать про небажання дітей спілкуватися з матір'ю.

Заперечення дитини проти проживання з одним із батьків суд також зобов'язаний оцінити. Якщо суди цього не зробили, Верховний Суд скасовує рішення про почергове проживання (постанова Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 173/919/25, яку детально розглянуто в наступному розділі).

Обставини, за яких суди відмовляють у визначенні місця проживання дитини почергово з кожним із батьків

Верховний Суд залишав без змін рішення, якими суди відмовили у визначенні місця проживання дитини почергово, або скасовував рішення про почергове проживання, якщо батьки живуть у віддалених населених пунктах чи в різних країнах, дитина за станом здоров'я потребує сталого середовища, почергове проживання розлучає її з братами і сестрами або конфлікт батьків уже вплинув на ставлення дітей до одного з них, а висновків фахівців у справі немає.

«…незважаючи на те, що батьки позитивно характеризуються, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дитину, мають час та можливість належним чином опікуватися дитиною, Верховний Суд не може залишити поза увагою проживання батьків у різних областях України (мати - у Сумській області, батько - у Харківській області), а тому, з урахуванням цих обставин, віку дитини, якій на момент перегляду справи касаційним судом виповнилось сім років, Верховний Суд констатує, що за обставин цієї справи застосування спільної фізичної опіки є недоцільним…»

Джерело: постанова Верховного Суду від 08.05.2024 у справі № 635/8680/20.

«При цьому сторонами не були надані належні докази, зокрема висновки відповідних фахівців, які б підтвердили, що почергова зміна місця проживання не матиме негативного впливу на стан дитини з особливими потребами (дитини з інвалідністю підгрупи А).»

Джерело: постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 183/3958/20 (пункт 92).

«Ні батько, ні матір питання встановлення спільної фізичної опіки над дитиною у справі не ініціювали, орган опіки піклування можливості проживання дитини почергово у батька і матері не досліджував, відповідних висновків, зокрема, яким чином така модель опіки та постійна зміна звичного стабільного сімейного середовища вплине на психологічний стан дитини, не надавали. Не було досліджено судами і того факту, яким чином під час спільної опіки дитина буде відвідувати навчальний заклад, оскільки ОСОБА_4 навчається в Годилівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів за місцем проживання матері, а батьки проживають в різних населених пунктах.»

Джерело: постанова Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 714/1281/23.

«…ні ОСОБА_1 , яка категорично заперечує щодо встановлення спільної опіки над дітьми, ні ОСОБА_2 , який наполягає на почерговому проживанні дітей з кожним з батьків, не надали належних доказів на підтвердження/спростування можливості та доцільності почергового проживання дітей з обома батьками, зокрема висновків відповідних фахівців, які б підтвердили, що почергова зміна місця проживання не матиме негативного впливу на стан дітей.»

Джерело: постанова Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 173/919/25.

Сам по собі конфлікт між батьками почерговому проживанню не перешкоджає. Верховний Суд визначав місце проживання дітей почергово або залишав без змін такі рішення і тоді, коли суди встановили між батьками особистий конфлікт і неприязні стосунки, через які батьки не змогли домовитися про опіку над дітьми без суду. У справі № 465/6496/19 діти побоювалися, що мати провокуватиме конфлікти і викликатиме поліцію та працівників служби у справах дітей (постанова Верховного Суду від 16.02.2024, пункти 106 і 110). У справі № 754/3063/22 батько погоджувався лише на зустрічі дітей з матір'ю на його умовах і в його присутності, а медіатор припинив сімейну медіацію через високий рівень ескалації конфлікту (постанова Верховного Суду від 22.05.2024, пункти 155 і 171). У справі № 461/4457/23 мати подала відеозаписи як докази домашнього насильства з боку батька, проте Львівський апеляційний суд дійшов висновку, що ці записи свідчать про конфлікт, спровокований обома батьками, свідком якого стала дитина. Висновки психологів про пригнічений стан дитини суди визнали лише підтвердженням її переживань через конфлікт батьків, які не підтверджують, з ким із батьків дитина має проживати (постанова Верховного Суду від 15.07.2026, пункти 159 і 249). Інакше суд оцінює конфлікт, який уже вплинув на ставлення дітей до одного з батьків. У справі № 173/919/25 діти відмовилися йти до батька, державний виконавець через це закінчив виконавче провадження, а донька заперечувала проти проживання з батьком. За таких обставин Верховний Суд вимагає висновків фахівців про те, що почергова зміна місця проживання не матиме негативного впливу на дітей, і без них скасовує рішення про почергове проживання.

Почергове проживання як спосіб відновити участь у вихованні дитини того з батьків, з ким контакт було втрачено

Якщо один із батьків самовільно змінив місце проживання дитини і перешкоджав її спілкуванню з другим із батьків, суди визначали місце проживання дитини почергово з кожним із батьків, щоб повернути другого з батьків у життя і виховання дитини.

У справі за позовом батька і зустрічним позовом матері про визначення місця проживання двох дітей батьки у квітні 2021 року уклали нотаріально посвідчений договір, за яким діти мали проживати з матір'ю. Проте батько всупереч договору самовільно змінив місце проживання дітей: у вересні 2021 року він найняв квартиру і переїхав туди разом з ними. Мати неодноразово зверталася до поліції, щоб розшукати дітей і встановити їхню адресу. Під час опитування діти сказали, що хочуть жити з батьком, бо їм там зручніше, люблять маму і хочуть з нею спілкуватися, але не бажають змінювати школу і житло. Деснянський районний суд міста Києва визначив місце проживання дітей з батьком, з чим погодився і Київський апеляційний суд. Верховний Суд ці рішення скасував, зазначивши:

«Часткова втрата емоційного контакту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обумовлена не байдужою поведінкою матері та небажанням останньої виконувати свої батьківські обов'язки, а неможливістю спілкування з дітьми, обумовленою, в тому числі, поведінкою ОСОБА_1, який у порушення умов укладеного між сторонами договору самовільно змінив місце їх проживання. При цьому висловлені заперечення проти проживання з матір'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовані штучними пересторогами про те, що мати може їх забрати від батька, а не небажанням спілкуватися з нею.»

Джерело: постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/3063/22 (пункт 181).

Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і сам визначив місце проживання дітей почергово: місяць з батьком і місяць з матір'ю, починаючи з 01.06.2024 з батьком.

Так само Дніпровський апеляційний суд вирішив спір у справі № 172/491/22, описаній у розділі про докази. Психолог, залучений до виконавчих дій, зазначив, що думку доньки щодо матері, ймовірно, сформував батько. Апеляційний суд визначив місце проживання дитини почергово: три тижні з батьком і три тижні з матір'ю. Перший період дитина проводить з батьком, у якого вона жила більше двох років, щоб батьки і дитина могли налагодити спілкування. Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін (постанова Верховного Суду від 06.08.2025 у справі № 172/491/22).

Той самий підхід суди застосували у справі № 461/4457/23, де мати без відома і згоди батька змінила місце проживання доньки та створювала перешкоди в їхньому спілкуванні. Галицький районний суд міста Львова визначив місце проживання доньки почергово: місяць з батьком і місяць з матір'ю. Львівський апеляційний суд погодився з таким рішенням і зазначив, що воно спрямоване на повернення батька у життя і виховання дитини (постанова Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 461/4457/23, пункти 35–37).

Інший спосіб захисту — позов про визначення способів участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той, з ким проживає дитина, не має права цьому перешкоджати (частини друга і третя статті 157 СК України). За такого рішення дитина постійно проживає з одним із батьків, а другий спілкується з нею у визначений судом час. Почергове проживання, як зазначив Верховний Суд, спрямоване саме на повернення того з батьків, з ким контакт було втрачено, у життя і виховання дітей (постанова Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 465/6496/19, пункт 121).

Чи може суд визначити місце проживання дитини почергово, якщо жодна зі сторін цього не просила

У практиці Касаційного цивільного суду є два підходи до цього питання.

Колегії суддів, які дотримуються першого підходу, розглядають поділ батьківського часу як спосіб вирішення заявленого спору про місце проживання дитини, а не як окрему позовну вимогу:

«…застосування судом тієї чи іншої моделі батьківської опіки, поділ батьківського часу у визначеній судом пропорції не є виходом за межі позовних вимог про визначення місця проживання дитини, а є застосуванням принципу найкращих інтересів дитини.»

Джерело: постанова Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 199/7566/22 (пункт 112); такий самий висновок викладено в постанові від 06.08.2025 у справі № 172/491/22.

Колегії суддів, які дотримуються другого підходу, вважають необхідною умовою почергового проживання згоду батьків:

«…Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною й зазначав необхідні умови для цього, якими, по суті, є згода батьків дитини. У справі, що переглядається, сторони не зверталися з позовними вимогами про застосування моделі спільної фізичної опіки над дитиною (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком).»

Джерело: постанова Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 759/3051/23; такий самий висновок викладено в постанові від 08.04.2026 у справі № 210/1936/22.

Як суди застосовують ці підходи, видно з результатів конкретних справ. Їх можна поділити на три групи. У першій жодна зі сторін не просила почергового проживання, проте суд його визначив, і Верховний Суд з цим погодився. У другій апеляційний суд або Верховний Суд скасували рішення про почергове проживання, оскільки сторони такої вимоги не заявляли. У третій один із батьків просив про почергове проживання: у позові, зустрічному позові або вперше в апеляційній чи касаційній скарзі.

Справи, у яких суд визначив почергове проживання без вимоги сторін і Верховний Суд з цим погодився

• Син дошкільного віку. Кожен із батьків просив визначити місце проживання дитини з собою. Дніпровський апеляційний суд визначив місце проживання сина почергово: два тижні з батьком і два тижні з матір'ю. Верховний Суд погодився з апеляційним судом і залишив його постанову без змін (постанова від 05.03.2025 у справі № 199/7566/22).
• Дев'ятирічна донька. Батько і мати просили визначити місце проживання дитини кожен із собою. Дніпровський апеляційний суд визначив місце проживання доньки почергово: три тижні з батьком і три тижні з матір'ю. Верховний Суд погодився з апеляційним судом і залишив його постанову без змін (постанова від 06.08.2025 у справі № 172/491/22).
• Донька жила з батьком у Валківській громаді Богодухівського району, мати винаймала житло в Харкові. Мати просила визначити місце проживання доньки з нею, батько у зустрічному позові — з ним. Октябрський районний суд міста Полтави визначив місце проживання дитини з батьком. Полтавський апеляційний суд скасував це рішення і визначив місце проживання дитини з матір'ю. Верховний Суд зазначив, що суди не розглянули можливості почергового проживання, хоча в справі є проєкт договору між батьками про участь у вихованні дитини, у якому батьки самі запропонували графік: з понеділка до п'ятниці донька живе з батьком, з п'ятниці до понеділка — з матір'ю. Урахувавши цей проєкт, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і сам визначив місце проживання доньки почергово: з 09:00 понеділка до 14:00 п'ятниці з батьком і з 14:00 п'ятниці до 09:00 понеділка з матір'ю (постанова від 22.05.2024 у справі № 643/7509/21).
• Донька навчається у Вінниці, мати заперечувала проти почергового проживання. Галицький районний суд міста Львова визначив місце проживання доньки почергово: місяць з батьком і місяць з матір'ю. Львівський апеляційний суд погодився з таким графіком і змінив рішення лише в тому, де донька проживає з батьком. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції в незміненій частині (постанова від 15.07.2026 у справі № 461/4457/23).

Справи, у яких апеляційний суд або Верховний Суд скасували рішення про почергове проживання, якого сторони не просили

• Першокласниця. Святошинський районний суд міста Києва визначив місце проживання дитини з батьком. Київський апеляційний суд скасував це рішення і визначив місце проживання дитини почергово: два тижні з батьком і два тижні з матір'ю. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі рішення суду першої інстанції (постанова від 14.01.2026 у справі № 759/3051/23).
• Молодший із двох синів в одній справі і першокласник, який жив з матір'ю, сестрами і братом, — в іншій. Суди першої та апеляційної інстанцій визначили місце проживання обох дітей почергово: два тижні з батьком і два тижні з матір'ю. Верховний Суд скасував ці рішення і направив справи на новий розгляд: у першій справі суди не з'ясували, чи бажає кожен із батьків почергового проживання, а в другій такої моделі не ініціював ні батько, ні мати (постанови від 21.05.2025 у справі № 953/9454/23 і від 26.02.2025 у справі № 714/1281/23).
• Батьки жили в різних містах. У справі № 202/2883/22 Верховний Суд погодився з Полтавським апеляційним судом, який скасував рішення про почергове проживання дитини (з 1 січня до 1 липня з батьком і з 1 липня до 1 січня з матір'ю) і визначив місце проживання сина з матір'ю. У справі № 210/1936/22 Верховний Суд скасував постанову Дніпровського апеляційного суду про почергове проживання і визначив місце проживання дитини з батьком. В обох справах Верховний Суд зазначив, що сторони такої вимоги не заявляли (постанови від 12.11.2025 у справі № 202/2883/22 і від 08.04.2026 у справі № 210/1936/22).

Справи, у яких один із батьків просив про почергове проживання

Якщо вимогу про почергове проживання заявлено в позові або зустрічному позові, суд вирішує її в межах заявлених вимог. У справі № 607/21670/24 мати просила визначити місце проживання доньки дошкільного віку з нею, а батько у зустрічному позові просив почергового проживання. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області визначив місце проживання дитини почергово: тиждень з батьком і тиждень з матір'ю, з чим погодився і Тернопільський апеляційний суд. Верховний Суд відхилив доводи матері про шкоду від щотижневої зміни помешкання, оскільки дитина й до того проводила вихідні в батька, має там побут і сталі соціальні зв'язки, а батьки живуть у територіально наближених населених пунктах (постанова Верховного Суду від 09.10.2026 у справі № 607/21670/24, пункти 96, 97 і 99).

Інакше складається справа, коли сторона вперше просить про почергове проживання лише в апеляційній скарзі. У справі № 344/12972/22 батько просив визначити місце проживання двох синів з ним, і Івано-Франківський міський суд у цьому відмовив. В апеляційній скарзі батько вперше попросив як альтернативу визначити місце проживання дітей почергово, і Івано-Франківський апеляційний суд визначив його так: тиждень з батьком і три тижні з матір'ю. Верховний Суд визнав цей висновок передчасним і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду. Після цього батько відмовився від апеляційної скарги, і в силі залишилося рішення Івано-Франківського міського суду (постанова Верховного Суду від 23.10.2024 і постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 25.03.2025 у справі № 344/12972/22).

У справі № 569/17026/23 батько вперше послався на почергове проживання лише в касаційній скарзі. Мати, яка разом із сином жила в Чехії, просила визначити місце проживання сина з нею. Батько у зустрічному позові просив визначити місце проживання сина з ним. Рівненський міський суд Рівненської області задовольнив позов матері і відмовив батькові, з чим погодився і Рівненський апеляційний суд. У касаційній скарзі батько послався на те, що суди не врахували спроб сторін домовитися про почергове проживання сина, зокрема про його проживання з батьком під час канікул. Верховний Суд не взяв цих доводів до уваги, оскільки ні мати, ні батько такої позовної вимоги не заявляли, і залишив рішення без змін (постанова Верховного Суду від 04.08.2026 у справі № 569/17026/23).

Тому батько чи мати заявляє вимогу визначити місце проживання дитини почергово з кожним із батьків у позові або зустрічному позові в суді першої інстанції.

Графіки почергового проживання і формулювання резолютивної частини рішень

Тривалість періоду проживання з кожним із батьків суди визначають з урахуванням обставин конкретної справи. У справах, наведених у таблиці, вона становила від частини тижня до місяця, а в одній справі — півроку.

У справі № 465/6496/19 Верховний Суд сам визначив місце проживання дітей почергово, тому резолютивна частина його постанови від 16.02.2024 є готовим зразком формулювання такого рішення. Вона містить чотири елементи: тривалість періоду та адреси обох батьків; день тижня і годину початку та завершення періоду; з ким дитина проводить перший період і з якої дати; обов'язок того з батьків, з ким дитина проживала, по завершенні періоду привезти її до місця проживання другого з батьків і передати під його фізичну опіку. Таку саму структуру має резолютивна частина постанови Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/3063/22 і постанови Дніпровського апеляційного суду від 13.12.2024 у справі № 172/491/22.

В інших рішеннях четвертого елемента немає. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у рішенні від 29.10.2025 у справі № 607/21670/24 і Дніпровський апеляційний суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 199/7566/22 обов'язку привезти й передати дитину не встановили. Якщо один із батьків відмовиться передати дитину, виконавець не зможе зобов'язати його це зробити, бо такого обов'язку в рішенні немає.

Батьки можуть домовитися про інший порядок, ніж визначив суд. У справі № 643/7509/21 Верховний Суд визначив графік лише «за відсутності іншої домовленості між батьками» і зазначив, що він зберігається, якщо батьки змінять житло в межах тих самих населених пунктів (постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 643/7509/21, пункт 98). У справі № 754/3063/22 Верховний Суд також зазначив, що почергове проживання покладає на обох батьків зобов'язання «створити максимально комфортні умови для проживання дітей та не вчиняти дії, спрямовані на істотну зміну сталого способу життя дітей» (постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/3063/22, пункт 185).

Місце проживання дитини в рішенні суду не може залежати від майбутніх подій. Зміївський районний суд Харківської області визначив місце проживання сина з матір'ю на час її перебування в Україні, а на час її виїзду до Туреччини, де вона мала посвідку на проживання і зареєструвала шлюб, — з батьком. Верховний Суд скасував рішення в цій частині, оскільки рішення суду має бути гранично повним, ясним і чітким (постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 621/532/17).

Почергове проживання дитини як захід забезпечення позову

У спорах, що виникли із сімейних правовідносин, позов можна забезпечити встановленням обов'язку вчинити певні дії (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України). Проте заходи забезпечення мають бути співмірними із заявленими вимогами і не можуть бути тотожними задоволенню позову, якщо спір не вирішується по суті (частини третя і десята статті 150 ЦПК України). Тимчасовий графік почергового проживання на час розгляду справи Верховний Суд вважає саме таким недопустимим заходом.

Батько двох синів просив, щоб на час розгляду справи діти щотижня перебували з ним з 12:00 неділі до 12:00 четверга. Шевченківський районний суд міста Києва встановив перебування дітей з батьком щотижня з 12:00 неділі до 12:00 середи, і апеляційний суд з цим погодився. Верховний Суд ці ухвали в цій частині скасував:

«Вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіка зустрічей (проживання) дітей по суті вирішує спір, який має ініціюватися окремо та є підміною рішення суду по суті справи. Встановленням такого графіку проживання дітей з батьком та матір'ю суди фактично визначили спільну фізичну опіку обох батьків над дітьми, хоча відповідних позовних вимог сторонами не заявлялось.»

Джерело: постанова Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 761/18991/23. Можливість тривалого розгляду справи Верховний Суд не визнав підставою для забезпечення позову, оскільки це налаштовує суд і учасників справи на затягування розгляду.

Щодо дитини раннього віку суди враховують також стрес від щотижневої зміни помешкання. Батько забрав доньку віком 2 роки і 10 місяців, і Апостолівський районний суд Дніпропетровської області на час розгляду справи встановив графік «тиждень з матір'ю, тиждень з батьком». Дніпровський апеляційний суд ухвалу скасував, зазначивши, що такий захід фактично є тимчасовою зміною місця проживання дитини і позбавляє її можливості відвідувати заклад дошкільної освіти, до якого вона зарахована. Верховний Суд з цим погодився:

«…застосування заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіку перебування малолітньої дитини з матір'ю та батьком почергово, через певний (незначний) проміжок часу, не відповідає інтересам малолітньої дитини, яка буде вимушена кожного тижня змінювати місце свого проживання, адаптовуватись до обставин, які у зв'язку з цим виникатимуть, та зазнаватиме невиправданого стресу.»

Джерело: постанова Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 177/2492/24; той самий висновок повторено у постанові від 25.09.2025 у справі № 756/11925/23.

На час розгляду справи допустимим заходом є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною того з батьків, з ким вона фактично не проживає. Батько першокласника з 21.12.2024 не повертав сина матері, і працівник поліції склав щодо нього протокол за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки дитина не відвідувала школу. Київський апеляційний суд встановив зустрічі матері з сином кожної другої та четвертої суботи місяця з ночівлею. Верховний Суд залишив цей захід у силі і відхилив доводи матері про те, що визначеного часу недостатньо для налагодження контакту з дитиною (постанова Верховного Суду від 25.09.2025 у справі № 756/11925/23).

Окремі суди першої інстанції встановлюють почергове проживання на час розгляду справи попри цю практику Верховного Суду. Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 10.02.2026 у справі № 752/29228/25 встановив почергове проживання школяра: тиждень з батьком і тиждень з матір'ю, після того, як батько забрав сина зі школи до кімнати в гуртожитку і не допускав до нього матір. Державний виконавець повернув ухвалу без прийняття до виконання. Ухвалою від 14.05.2026 суд роз'яснив, що ухвала підлягає примусовому виконанню, і виправив описку, зазначивши в ній стягувача і боржника. Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за скаргою на ухвалу про забезпечення позову.

Тому на час розгляду справи той із батьків, з ким дитина фактично не проживає, просить суд усунути перешкоди у спілкуванні з нею, а почергове проживання суд визначає рішенням по суті або батьки погоджують у мировій угоді. Саме мировими угодами завершилися обидві справи, у яких суди скасували тимчасове почергове проживання. У справі № 761/18991/23 батьки погодили, що мати проводить з дітьми сім днів із кожних чотирнадцяти з передачею щовівторка о 15:00 (ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 20.01.2025). У справі № 177/2492/24 батьки погодили, що основним місцем проживання дитини є місце проживання батька (ухвала Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05.11.2025).

Виконання рішення про почергове проживання дитини

Рішення про почергове проживання покладає на кожного з батьків обов'язок по завершенні свого періоду привезти дитину до житла другого з батьків і передати її. Чи підлягає цей обов'язок примусовому виконанню, станом на листопад 2026 року Верховний Суд не вирішив, а державні виконавці та суди нижчих інстанцій оцінюють це по-різному.

Виконавчий документ має містити резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання. Якщо виконання рішення таких заходів не передбачає, виконавець повертає документ без прийняття до виконання (пункт 5 частини першої, пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Якщо резолютивною частиною передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник і один стягувач (частина друга статті 4 того ж Закону).

Рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків заходів примусового виконання не передбачає, на що вказала Об'єднана палата Касаційного цивільного суду:

«Судове рішення про визначення місця проживання дитини по своїй суті є рішенням про визнання, а за своїм змістом є рішенням немайнового характеру. Зважаючи на відсутність у судовому рішенні про визначення місця проживання дитини обов'язку вчинення дій боржником (тим з батьків, з яким фактично проживає дитина), таке рішення не підлягає примусовому виконанню.»

Джерело: постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2024 у справі № 183/1464/22.

Той із батьків, якому другий з батьків не повертає дитину, звертається з позовом про відібрання дитини за статтею 162 СК України. Об'єднана палата застосувала цю статтю за аналогією закону і до випадку, коли один із батьків забрав дитину ще до ухвалення рішення про місце проживання і після рішення її не повернув.

Рішення про почергове проживання, на відміну від такого рішення, містить обов'язок вчинити дії. Проте у справі № 754/3063/22 дві колегії Київського апеляційного суду оцінили виконавчий лист за таким рішенням протилежно. Після постанови Верховного Суду від 22.05.2024 батько дітей матері не передав. 06.08.2024 Деснянський районний суд міста Києва видав виконавчий лист, а 05.09.2024 державний виконавець повернув його без прийняття до виконання, вважаючи, що рішення не передбачає заходів примусового виконання.

Деснянський районний суд міста Києва ухвалою від 13.11.2024 визнав повернення неправомірним і зобов'язав відкрити виконавче провадження. Суд виходив з того, що рішення покладає на обох батьків обов'язок дотримуватися графіка і чітко визначає, які дії та в який строк вони мають вчинити, а небажання дітей не звільняє батьків від виконання. Київський апеляційний суд постановою від 10.04.2025 з цим погодився, і 02.05.2025 виконавче провадження відкрили.

Через п'ять місяців інша колегія того ж Київського апеляційного суду постановою від 29.09.2025 визнала той самий виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, і пояснила це так:

«Зобов'язання щодо супроводу, передбачене в рішенні, не впливає на суть основного рішення про визначення місця проживання дітей. Воно є допоміжним заходом, спрямованим на забезпечення інтересів дітей, і не змінює правової природи основного рішення. Таким чином, наявність такого зобов'язання не є підставою для видачі виконавчого листа чи зміни класифікації рішення.»

Джерело: постанова Київського апеляційного суду від 29.09.2025 у справі № 754/3063/22. Суд також зазначив, що стягувачем у листі названо лише матір, хоча залежно від місяця кожен із батьків є і стягувачем, і боржником.

Верховний Суд цю постанову не переглядав, оскільки ухвали про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, після апеляційного перегляду касаційному оскарженню не підлягають (ухвала Верховного Суду від 03.11.2025 у справі № 754/3063/22). За скаргою батька на ухвалу від 13.11.2024 і постанову від 10.04.2025 Верховний Суд ухвалою від 27.05.2025 відкрив касаційне провадження. Станом на листопад 2026 року постанови за наслідками цього перегляду Верховний Суд не ухвалив, тому висновок Верховного Суду щодо примусового виконання графіка ще може з'явитися.

У справі № 465/6496/19 державний виконавець відкрив виконавче провадження, проте Франківський районний суд міста Львова ухвалою від 15.05.2024 за скаргою батька зобов'язав скасувати постанову про відкриття, оскільки в ній не відтворено повністю резолютивну частину рішення і не зазначено норму закону, якою керувався виконавець.

Той із батьків, кому не передають дитину за графіком, має два шляхи: пред'явити виконавчий лист і оскаржувати його повернення або закінчення провадження, або звернутися з позовом про повернення та відібрання дитини за статтею 162 СК України. Позов про відібрання вирішує спір щодо конкретного періоду, тому за систематичного невиконання графіка його доведеться подавати повторно.

Як сформулювати прохальну частину позову про почергове проживання дитини

Прохальна частина позову має визначати порядок проживання дитини з кожним із батьків і конкретні обов'язки кожного з них, які можна виконати примусово. Тому той із батьків, хто звертається до суду, формулює її з таких елементів.

1. 01
   Пряма вимога про почергове проживання

   Позивач заявляє вимогу про визначення місця проживання дитини почергово з кожним із батьків у позові, а відповідач — у зустрічному позові. Обидва роблять це в суді першої інстанції.

2. 02
   Тривалість періоду і адреси

   Позивач зазначає тривалість періоду проживання дитини з кожним із батьків і повні адреси обох помешкань, щоб суд і державний виконавець могли перевірити, де дитина перебуває в кожний період.

3. 03
   Початок, завершення і перший період

   Позивач просить визначити день тижня і годину початку та завершення періоду, а також з ким дитина проводить перший період і з якої дати або події, наприклад з першої неділі після набрання рішенням суду законної сили.

4. 04
   Обов'язок передати дитину окремо для батька і для матері

   Обов'язок привезти дитину за адресою другого з батьків і передати її позивач формулює двома окремими пунктами, щоб у кожному з них був один боржник і один стягувач, як цього вимагає частина друга статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

5. 05
   Окремі дати

   За потреби позивач просить окремо визначити дні, які не підпорядковуються графіку. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у справі № 607/21670/24 закріпив 18 червня кожного року за матір'ю, а 11 серпня — за батьком.

Разом із позовом позивач подає клопотання про зобов'язання органу опіки та піклування підготувати для суду висновок щодо визначення місця проживання дитини почергово з кожним із батьків і клопотання про призначення судово-психологічної експертизи з питанням, чи можливе для дитини почергове проживання з кожним із батьків. Експертизу призначає суд. Відсутність таких доказів Верховний Суд неодноразово називав підставою для скасування рішень про почергове проживання (постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 953/9454/23 і від 22.07.2026 у справі № 173/919/25).