Перемоги

Вступ

Адвокатське об'єднання "Дісп'ютс" успішно захистило інтереси громадянина Канади в Солом'янському районному суді міста Києва у справі про усунення перешкод у користуванні грошовими коштами. Громадянин Канади переміг у суді проти одного з найбільших банків України, який незаконно заблокував його власні кошти на суму 3300 доларів США. Незважаючи на тривалий судовий процес, який тривав майже рік, банк не оскаржував в апеляційному порядку та виконав рішення суду миттєво — протягом трьох днів після набрання ним законної сили.

Історія

Позивач, громадянин Канади, у 2021 році відкрив банківський рахунок у відповідача — одного з провідних банків України. У лютому 2023 року він здійснив переказ власних коштів у сумі 3300 доларів США зі свого рахунку в іноземному банку на власний рахунок в українському банку. Однак кошти так і не були зараховані на рахунок клієнта.

Банк заблокував переказ у зв'язку з підозрою, що учасник валютної операції — іноземний банк, має зв'язок з російською федерацією та республікою білорусь. При цьому український банк не надав інформації, на якій ґрунтувалася його підозра.

Кошти було зараховано на рахунок "кредитові суми до з'ясування". Банк вимагав від клієнта надати документи про реєстрацію компанії-посередника, іноземного банку, відомості про його кінцевих бенефіціарних власників та інші документи, якими клієнт не володів і не міг володіти.

Від повернення зазначених коштів банк теж відмовився. Зверненню до адвокатського об'єднання передував рік безуспішного листування та боротьби з банком.

Пред'явлення позову та правова позиція

У зв'язку із безуспішними заходами щодо розблокування коштів клієнт звернувся до адвокатського об'єднання "Дісп'ютс". Спочатку було направлено адвокатський запит до банку із вимогами надати детальні роз'яснення та копії документів з приводу спірної операції. Банк неохоче надав зазначену інформацію, але в цілому нічого нового не повідомив, зазначивши загальні фрази, що учасником операції є юридична особа, пов'язана з російською федерацією та республікою білорусь.

правова аргументація

Правова позиція ґрунтувалася на порушенні банком фундаментальних принципів права власності та договірних зобов'язань. Відповідно до статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України, власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а право власності є непорушним. Банк фактично позбавив клієнта можливості розпоряджатися власними коштами без достатніх правових підстав.

Ключовим елементом правової аргументації стало обґрунтування неправомірності вимог банку щодо надання клієнтом документів про третю особу. Банк вимагав від позивача документи про реєстрацію іноземної компанії-посередника та відомості про її кінцевих бенефіціарних власників, якими клієнт не володів і не міг володіти за об'єктивних обставин.

аналіз доказової бази

Особливу увагу ми приділили аналізу доказової бази банку. Всі підозри відповідача ґрунтувалися виключно на даних з комерційної аналітичної системи YouControl — приватної компанії, яка у власних умовах використання категорично відмовляється від відповідальності за достовірність розміщеної інформації. Детальне дослідження наданого банком звіту виявило відсутність конкретних даних про те, які саме посадові особи або засновники компанії мають зв'язки з країнами-агресорами.

принцип пропорційності

Правова позиція також базувалася на принципі пропорційності втручання у право власності. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, будь-яке обмеження права власності має відповідати "трискладовому тесту":

• бути передбаченим законом
• переслідувати легітимну мету
• бути пропорційним досягненню цієї мети

Ми обґрунтовували, що навіть за наявності перших двох умов, втручання у право власності позивача було непропорційним з огляду на відсутність будь-якої неправомірної поведінки з його боку.

Рішення суду

Солом'янський районний суд міста Києва повністю підтримав правову позицію позивача та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. У мотивувальній частині рішення від 08 травня 2025 року суд встановив, що позивач надав належні, допустимі та достатні докази легального походження коштів на підтвердження їх приналежності йому на праві власності.

Суд однозначно констатував, що позивач не є особою, яка має будь-які зв'язки з російською федерацією або білоруссю.

Суд детально проаналізував правомірність втручання банку у право власності позивача через призму "трискладового тесту", сформульованого у практиці Європейського суду з прав людини.

справедливі очікування

Особливу увагу суд приділив аналізу обґрунтованості справедливих очікувань позивача. Суд зазначив, що позивач мав законні підстави очікувати належного виконання банком укладеного договору банківського рахунку та своєчасного зарахування його власних коштів на банківський рахунок. Натомість протягом тривалого періоду позивач був безпідставно позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

критична оцінка доказів

Щодо доказової бази відповідача, суд критично оцінив релевантність та достовірність наданих матеріалів. Суд констатував, що з наданої відповідачем роздруківки з системи YouControl він позбавлений можливості встановити, які конкретно посадові особи або засновник (бенефіціарний власник) компанії стосується вказана інформація.

Суд окремо зауважив, що відповідачем до матеріалів справи було додано докази обстрілів території України, відключень світла тощо, однак вказані факти жодною стороною не заперечуються та виходять за межі предмету заявленого позову.

Висновок

Здивуванню клієнта не було меж — дійсно віра в українське правосуддя дуже слабка, але ми раді тому, що доводимо протилежне в абсолютній більшості справ, за які беремося.

Особливо показовим моментом стало виконання рішення суду банком. Незважаючи на тривалий судовий процес протягом року, банк виконав рішення суду миттєво — протягом трьох днів після набрання ним законної сили, при цьому не оскаржував рішення суду в апеляційному порядку.

Це яскраво свідчить про те, що банк усвідомлював неправомірність своїх дій, і не намагався безпідставно оскаржувати рішення суду.

Рішення суду підтверджує, що навіть в умовах воєнного стану та посилених вимог до валютних операцій, банки не мають права свавільно блокувати кошти клієнтів без достатніх правових підстав. Вимоги до клієнтів повинні бути обґрунтованими та пропорційними, а банки не можуть перекладати на клієнтів відповідальність за дії третіх осіб, які знаходяться поза їх контролем.