Оскаржено відмову у призначенні субсидії

Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг — мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком та витрати на комунальні послуги в такому будинку.

Хто на неї має право і за яких умов, визначено в Постанові Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», якою затверджено Положення «Про порядок призначення житлових субсидій» (далі — Положення).

Клієнтка проживає одна в квартирі, є пенсіонеркою та має право на отримання субсидії. В той самий час в квартирі є зареєстрованим, але фактично не проживає її син, який до того ж не працює за трудовим договором та не сплачує внесків до пенсійного фонду.

03 лютого 2020 року клієнтка подала заяву про призначення житлової субсидії. 05 березня 2020 року Управлінням соціального захисту населення в Київському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на засіданні Комісії прийнято рішення (протокол №5с), яким відмовлено у призначенні субсидії на житлово-комунальні послуги з лютого 2020 року за умови, що фактично мешкає одна особа, керуючись при цьому абзацом 2 пункту 25 Положення.

Зазначену відмову оскаржено адвокатом адвокатського об'єднання «Дісп'ютс» Дмитром Чугуєнком до Одеського окружного адміністративного суду.

Правова позиція та вжиті заходи

Комісія, відмовляючи у призначенні субсидії, посилалася на абзац 2 пункту 25 Положення, відповідно до якого за рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Рішення комісії в такому разі приймається з урахуванням норм абзацу 1 пункту 20 цього Положення.

Абзац 1 пункту 20 Положення передбачає, що житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або члена сім'ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення субсидії, відповідали критеріям, зазначеним в абзацах 2–4 підпункту 3 пункту 14 Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом розрахункового періоду.

Аналіз цього ланцюга відсильних норм дозволяє зробити однозначний висновок: підстава для відмови у призначенні субсидії виникає лише за одночасної наявності двох умов — відсутність доходів у члена домогосподарства та його перебування за межами України більше 60 днів протягом розрахункового періоду.

Між тим, син клієнтки взагалі не перетинав кордон України у 2019 році — в розрахунковому періоді, за яким визначалися доходи для призначення субсидії відповідно до абзацу 1 пункту 20 Положення. Отже, одна з двох обов'язкових умов для відмови була відсутня від самого початку.

Доводи Комісії щодо відсутності офіційного працевлаштування сина та несплати ним єдиного соціального внеску не мають юридичного значення. Фактичне місце проживання та роботи сина — місто Київ, що підтверджується відповідними доказами. Відповідно до Положення, пріоритетне значення для підтвердження непроживання особи за зареєстрованим місцем проживання має Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Рішення комісії про відмову у призначенні субсидії не ґрунтувалося на законі та Положенні.

Результат

17 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення на користь клієнтки. 02 березня 2021 року П'ятий апеляційний адміністративний суд підтвердив правильність висновків суду першої інстанції та залишив рішення без змін. Рішення набрало законної сили.

З Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради стягнуто судовий збір у розмірі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн, а також зобов'язано повторно розглянути заяву про призначення житлової субсидії від 03 лютого 2020 року з урахуванням висновків суду.

Висновок

Ця справа ілюструє типову помилку органів соціального захисту: застосування відсильних норм без урахування їх кумулятивного характеру. Норма абзацу 2 пункту 25 Положення передбачає можливість відмови у субсидії виключно за одночасної наявності двох умов; посилання на неї при відсутності однієї з них є протиправним. Суди двох інстанцій підтвердили цей висновок.

Адміністративне оскарження рішень органів соціального захисту населення вимагає точного розуміння структури нормативного регулювання — зокрема того, як відсильні норми взаємодіють між собою та які умови для їх застосування є кумулятивними. Саме системний аналіз Положення дозволив сформулювати правову позицію, яку підтримали обидві судові інстанції.