Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком та витрати на комунальні послуги в такому будинку.

Хто на неї має право і за яких умов, визначено в Постанові Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», якою затверджено Положення «Про порядок призначення житлових субсидій» (далі - Положення).

Водночас, державні кошти перебувають в надійних руках наших дорогих держслужбовців, які зроблять все можливе, щоб громадянин не отримав того, на що має право по Закону, зокрема – субсидію.

Так сталося і з нашим Клієнтом, яка проживає одна в квартирі, є пенсіонеркою та має право на отримання субсидії.

В той самий час, в квартирі є зареєстрованим, але фактично не проживає її син, який до того ж не працює за трудовим договором та не сплачує внесків до пенсійного фонду.

05 березня 2020 року Управлінням соціального захисту населення в Київському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на засіданні Комісії  прийнято рішення, яким відмовлено Клієнту в призначенні субсидії на житлово-комунальні послуги з лютого 2020 року за умови, що фактично мешкає одна особа, керуючись при цьому абзацом 2 пункту 25 Положення.

Зазначену відмову оскаржено адвокатами АО «Дісп’ютс» до Одеського окружного адміністративного суду.

17 вересня 2020 року Суд ухвалив рішення на користь Клієнта, а 02 березня 2021 року П’ятий апеляційний адміністративний суд підтвердив правильність висновків суду першої інстанції та залишив Рішення без змін. Рішення набрало законної сили.

При цьому з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради стягнуто судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, а також зобов’язано повторно розглянути заяву про призначення субсидії.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Положення, житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком. Суми призначеної, але не виплаченої у зв’язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія.

Відповідно до пункту 4 Положення, право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Відповідно до пункту 8 Положення, зазначені розрахунки здійснюються на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства та акта обстеження стану зовнішньо- і внутрішньобудинкових електромереж щодо їх відповідності вимогам нормативно-правових актів, що проведені організаціями, які здійснюють обслуговування таких мереж.

Комісія, відмовляючи в призначенні субсидії Клієнту, посилалася на абзац 2 пункту 25 Положення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 25 Положення, за рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Рішення комісії в такому разі приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці першому пункту 20 цього Положення, і не може поширюватися на випадок, визначений в абзаці третьому пункту 24 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти).

Відповідно до абзацу 1 пункту 20 Положення, житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім’ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 14 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадків, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 16 цього Положення, а також якщо працездатні особи в період, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, документально підтвердили шляхом надання легалізованих в Україні документів набуття страхового стажу в інших країнах, з якими укладено договори про соціальне забезпечення, перелік яких розміщується на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики).

Відповідно до абзаців 2-4 підпункту 3 пункту 14 Положення, за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії;

 або нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії;

та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

Аналізуючи цей ряд відсильних норм можна прийти до висновку:

Житлова Субсидія призначається на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства на кількість осіб домогосподарства, які фактично проживають у житловому приміщенні (будинку).

При цьому, доходи членів домогосподарства, які лише зареєстровані, але фактично не проживають у відповідному житловому приміщенні (будинку), в сукупний дохід домогосподарства не враховуються за умови, що така особа не перебувала за кордоном більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи.

Доводи Комісії стосовно працевлаштування та сплати ЄСВ сином, який фактично не проживає з Клієнтом за вказаною адресою, не мають юридичного значення.

Фактичне місце проживання та робоче місце сина є місто Київ, що підтверджується відповідними доказами.

В будь-якому випадку, пріоритетне значення для підтвердження непроживання особи за зареєстрованим місцем проживання, відповідно до Положення, має Акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. 

Проте, дані обставини не враховані Комісією при прийняті рішення стосовно відмови у призначенні житлової субсидії Клієнтові.

Єдиною підставою для відмови в призначенні субсидії на підставі абзацу 2 пункту 25 Положення, є неотримання доходу членом сім’ї ТА ОДНОЧАСНО перебування за межами України більше 60 днів протягом періоду.

Водночас, син Клієнта взагалі не перетинав кордон України у 2019 році, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, відповідно до абзацу 1 пункту 20 Положення.

Отже, Рішення комісії про відмову у призначенні субсидії, правовою підставою для якого Комісія визначила абзац 2 пункту 25 Положення, не ґрунтується на Законі та Положенні, з чим і погодилися суди першої та апеляційної інстанції скасовуючи його.