Нерідко трапляється, що після народження дитини, за різних обставин, фактичні шлюбні відносини між подружжям припиняються і виникають проблеми з матеріальним утриманням, точніше, з його відсутністю. За таких обставин слід пам’ятати про задеклароване право дружини на отримання аліментів від чоловіка до досягнення дитиною трирічного віку, в свою чергу, у чоловіка виникає обов’язок здійснювати таке утримання. Право на утримання може бути реалізоване як у шлюбі, так і після його розірвання.
Так, статтею 84 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
Сімейним законодавством передбачено право дружини (матері дитини) на утримання чоловіком (батьком дитини) до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Якщо не має добровільної згоди щодо утримання та подружжя не уклало відповідний аліментний договір то, задля захисту своїх прав на належне матеріальне утримання, дружина має подати до суду позовну заяву про стягнення аліментів на утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
У разі звернення до суду по стягнення аліментів слід враховувати, що сплачуватимуться вони від дня подання позовної заяви. Стягнення за минулий час можливе, якщо дружина доведе в суді, що вона вживала всі можливі заходи для одержання аліментів від чоловіка, але не могла їх одержати внаслідок ухилення чоловіка від їх сплати.
Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині (матері дитини) незалежно від цієї обставини.
Водночас, суду необхідно надати належні та допустимі докази, які підтверджують можливість чоловіка здійснювати матеріальне утримання, це може бути: довідка про заробітну плату з місця роботи чоловіка; податкова декларація; інформація про перетинання державного кордону; виписка із банківського рахунку по відсутність перерахування коштів з боку чоловіка; інформація про наявність рухомого та нерухомого майна, корпоративних прав тощо.
УВАГА! Мінімальний розмір аліментів на дружину чинним сімейним законодавством не передбачено!
Це означає, що бажаний розмір аліментів на дружину, як і можливість платника сплачувати такий розмір, підлягають доказуванню в загальному процесуальному порядку.
Якщо чоловік працездатний, але не працює, то це не є підставою вважати, що він неспроможний здійснювати утримання своєї дружини та дитини. Проте, якщо на утриманні у чоловіка перебувають інші малолітні діти, непрацездатні батьки або він є інвалідом та отримує лише пенсію по інвалідності то, суди найчастіше відмовляють у задоволенні позову через неможливість чоловіка здійснювати матеріальне утримання дружини.
Резюмуючи, можна зробити висновки про те, що право дружини та отримання аліментів є абсолютним, проте, обмежується матеріальною можливістю чоловіка сплачувати аліменти на утримання дружини. Тому, у випадку наявності спору щодо утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку слід з повною відповідальністю підійти до підготовки позовної заяви та збору доказової бази.